У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

            Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2005 року

                                   ОСОБА_1,

                                   13 квітня 1980 року народження,

                                   раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

            На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 грн. моральної шкоди та судові витрати на користь держави у сумі 406 грн. 84 коп.

            Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 9 грудня 2003 року, приблизно о 23 годині, керуючи автомобілем “Деу-Леганза”, державний номер НОМЕР_1, , рухаючись по вул. 50 років Жовтня у м. Кіровограді з центра міста у напрямку колгоспного ринку зі швидкістю 73-77 км/г, в порушення вимог п.п. 12.1, 13.1, 12.3 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції з автомобілем ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_2, який рухався перед ним у попутному напрямку та розпочав екстрене гальмування, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки, не враховуючи розмітку дороги, здійснив маневр вліво та, виїхавши на зустрічну смугу руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка внаслідок одержаних ушкоджень померла на місці події.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, суд не врахував порушення потерпілою Правил дорожнього руху, внаслідок чого, на його думку сталася ДТП, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, який частково визнав свою вину, потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, даних протоколів огляду місця події, огляду автомобіля “Деу-Леганза”, відтворення обстановки та обставин події, висновків судово-медичних та судово-автотехнічних експертиз.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу злочину та неповноту судового слідства є безпідставними, оскільки вони перевірялися судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Так, судом враховано, що потерпіла ОСОБА_3 порушила Правила дорожнього руху.

Однак, згідно висновків судово-автотехнічних експертиз, наїзд на пішохода стався в результаті маневрування ОСОБА_1 на зустрічну сторону проїзної частини, а при виконанні ним всіх вимог Правил дорожнього руху, він зміг би уникнути наїзду на потерпілу (т. 1 а.с.108, т. 2 а.с. 43).

Суд дав правильну юридичну оцінку зібраним по справі доказам і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Покарання призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства України не виявлено.

Цивільний позов вирішено у відповідності до чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

            У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і:

Шелест М.А.                                   Самелюк П.О.                                  Заголдний В.В.