У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

         Вироком Іванківського районного суду Київської області від 22 червня 2005 року

                            ОСОБА_1,

                            22 листопада 1958 року народження,

                            раніше неодноразово судимого,

                            останній раз 18.06.2001р. Харківським

                            районним судом м. Києва за ст.ст.

                            17 ч. 2, 81 ч. 3, 208, 42 КК України 1960р.

                            на 4 роки позбавлення волі, -

засуджено:

-    за ч. 3 ст. 185 КК України (перекваліфікованою з ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року) на 3 роки позбавлення волі;

-    за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 4 роки позбавлення волі.

         Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Поліського району Київської області 474 грн. 30 коп.

         Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за епізодом крадіжки 28 липня 1993 року скасовано, а справу закрито за відсутністю в його діях складу злочину. В решті цей вирок залишено без зміни.

         ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 березня 2005 року, приблизно о 10 годині, проник у будинок АДРЕСА_1 Поліського району Київської області, звідки повторно таємно викрав майно та гроші ОСОБА_3 на суму 573 грн. 97 коп.

         10 квітня 2005 року, приблизно о 1 годині, ОСОБА_1 проник у магазин “Яблунька”, розташований вул. Леніна, 41 у с. Рагівка Поліського району Київської області, звідки повторно таємно викрав майно та гроші на суму 436 грн. 30 коп., заподіявши ОСОБА_2 шкоду на зазначену суму.

         Крім того, ОСОБА_1 було засуджено за повторне таємне викрадення 28 липня 1993 року з проникненням до приміщення їдальні “Юність” у сел. Зелений Мис чужого майна на суму 571 грн. 88 коп. Ухвалою апеляційного суду справу в цій частині закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що у ОСОБА_3 він викрав лише 320 грн., а в магазині “Яблунька” гроші викрав інший чоловік, посилається на застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства, внаслідок чого він писав явки з повинною, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

         Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, зі змінами, внесеними апеляційним судом, грунтуються на зібраних по справі доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, даних протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події та інших матеріалах справи.

         Посилання в касаційній скарзі засудженого на те, що судом не правильно встановлена сума викрадених ним у ОСОБА_3 грошей, а в магазині “Яблунька” гроші викрав інший чоловік, є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Під час досудового слідства і при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 визнав свою вину повністю. Не довіряти показанням потерпілої ОСОБА_3 щодо суми викрадених у неї грошей у суду підстав не було. Що стосується доводів у скарзі про викрадення грошей в магазині “Яблунька” іншим чоловіком, то цю версію засуджений вперше виклав лише в апеляції.

         Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України.

         Доводи у скарзі засудженого про застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

         Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону України не встановлено.

         Покарання ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України.

         На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і :

Шелест М.А.                        Самелюк П.О                        Заголдний В.В.