Справа  № 2-3973/10

                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                28 вересня 2010 року    Олександрійський міськрайонний суд  Кіровоградської області  в складі:  

          головуючого - судді  Куковенкова С.В.

           при секретарі – Стасенко Ю.С.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно, -

                                                            В С Т А Н О В И В:

     Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Олександрії померла його матір – ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Кіровоградської області та земельної ділянки площею 0,10000 га, переданої під присадибну ділянку, що є невід’ємною частиною будинку.

         Зазначена частина житлового будинку належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності від 03 червня 1982 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом, від 03 червня 1982 року. Право власності спадкодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 13 жовтня 1993 року серії КР № 36.

        Інші 12/25 частин зазначеного будинку належать йому, на підставі Договору дарування від 02 жовтня 1990 року.

        За життя, 15 грудня 1999 року, спадкодавець склала заповіт, яким заповіла все своє майно йому.

     Після смерті спадкодавця, відповідно до ст. 1268 ЦК України, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, він прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно.  

     Проте, нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у заповіті його прізвище зазначено як «Ципурінда». Крім цього, нотаріусом були виявлені інші помилки у документах. Так, у правовстановлюючих документах на частину будинку матір записана як «ОСОБА_2», а в Державному акті про право власності на землю – як «ОСОБА_2». У Свідоцтві про смерть її зазначено як «ОСОБА_2».

     Крім цього, спадкодавець не оформила належним чином правову та технічну документацію на свою частину будинку, внаслідок чого з неї вбачається, що 13/25 частин цього будинку є об’єктом незавершеного будівництва з 74% готовності, а інші 12/25 частин є завершеним будівництвом та прийняті до експлуатації.

      Враховуючі зазначені обставини, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту, що він є тією особою, на яку складено заповіт, встановлення факту родинних відносин між ним та померлою та визнання за ним права власності на вказане спадкове майно.

      В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.          

      Представник відповідача позовні вимоги визнав.

      Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

      Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Олександрії померла матір позивача – ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Кіровоградської області та земельної ділянки площею 0,10000 га, переданої під присадибну ділянку, що є невід’ємною частиною будинку.

         Зазначена частина житлового будинку належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності від 03 червня 1982 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом, від 03 червня 1982 року. Право власності спадкодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 13 жовтня 1993 року серії КР № 36.

        Інші 12/25 частин зазначеного будинку належать йому, на підставі Договору дарування від 02 жовтня 1990 року.

        За життя, 15 грудня 1999 року, спадкодавець склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу. Дослідивши даний заповіт, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у встановленні факту того, що цей заповіт виданий саме на його ім’я, оскільки його прізвище вірно зазначено у заповіті, як «ОСОБА_1», про що навіть зроблено нотаріусом відповідне застереження.

        Суд вважає за необхідне відмовити позивачу і у встановленні факту родинних відносин з померлою, оскільки позивачем не доведено, що цей факт оспорюється або не визнається будь-ким. Право на спадкування у позивача не залежить від встановлення цього факту, оскільки він є спадкоємцем не тільки за законом, але й за заповітом.

     Після смерті спадкодавця, відповідно до ст. 1268 ЦК України, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, позивач прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно, що підтверджується листом Першої Олександрійської державної нотаріальної контори.  

     Проте, нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкодавець не оформила належним чином правову та технічну документацію на свою частину будинку, внаслідок чого з неї вбачається, що 13/25 частин цього будинку є об’єктом незавершеного будівництва з 74% готовності, а інші 12/25 частин є завершеним будівництвом та прийняті до експлуатації.

     Дослідивши надані докази, суд вважає, що на момент смерті спадкодавець була власником 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Кіровоградської області, який був зданий у експлуатацію, відповідно до Акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку  від 10 листопада 1987 року. Право власності спадкодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 13 жовтня 1993 року серії КР № 36.

       Як визначено ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

        Позивачі вчинив дії, які свідчать про прийняття ним спадщини. Отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі він не може через незалежні від нього обставини

        За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно підлягають задоволенню.

             Керуючись ст. ст. 316 – 319, 328, 1216- 1233, 1261 – 1269, 1297, 1298 ЦК України, ст. ст. 10, 31, 60, 209, 212, 214-215, 218, 235, 256  ЦПК України, суд –

                                                                      В И Р І Ш И В:

             Позовні вимоги задовольнити частково.

 Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері, ОСОБА_2, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на 13/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 Кіровоградської області та садибну земельну ділянку площею 0,10000 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 Кіровоградської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на  рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. до апеляційного суду Кіровоградської області, через Олександрійський міськрайонний суд.  

  Головуючий:                                                                                       Куковенков С.В.