Справа № 2-1778/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    12 жовтня 2010 року. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі:

                    - головуючий суддя         -     Андріянов О.В.

При секретарі                             -     Суботніцькій О.А.

З участю:                 - позивач             -     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженка: м. Сіверськ, Артемівського району, Донецької області; мешкає: 27552, АДРЕСА_1; ід. код НОМЕР_1,

до

виробничого підприємства «Землевпорядник»; 39600, м. Кременчук, Полтавської області; вул. Пролетарська, 12; код: 24562547;

Управління Держкомзему у м. Кременчук, Полтавської області; 39600, м. Кременчук, Полтавська область, вул. 60 – років, б. 80;

третя особа:

директор виробничого підприємства «Землевпорядник» ОСОБА_2; 39600, АДРЕСА_2

про визнання недійсним наказів про переведення на мінімальну заробітну плату та про скорочення; поновлення на роботі з обов’язковим працевлаштуванням; стягнення належних до сплати при звільненні виплат; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним наказів про переведення на мінімальну заробітну плату та про скорочення; поновлення на роботі з обов’язковим працевлаштуванням; стягнення належних до сплати при звільненні виплат; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; відшкодування моральної шкоди.

Просить суд: визнати недійсним наказ директора ВП «Землевпорядник» від 01.09.2009 року про переведення позивача на оплату праці у законодавчо визначеному мінімальному розмірі; наказу директора ВП «Землевпорядник» № 3 від 01.02.2010 р. про скорочення позивача з посади інженера – землевпорядника ВП «Землевпорядник»; поновити позивача на посаді інженера – землевпорядника ВП «Землевпорядник»; стягнути з відповідачів солідарно суми заборгованості із належних до виплати працівнику сум у розмірі 6500,0 грн.; стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача середній заробіток по час винесення судового рішення та матеріальний еквівалент відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,0 грн.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити та пояснив, що його незаконно було звільнено, підприємство – відповідач з ним не розрахувалося. Вважає її скорочення незаконним, так як вона перебувала на лікарняному та мала піти у «декретну» відпустку. Повідомила, що з наказом про вивільнення її було ознайомлено 03 березня 2010 року.

    В судове засідання не з’явилися представники відповідачів та третя особа, які про день, час та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до ч. 5, ст. 72 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили.

    Справа розглядається в порядку заочного розгляду, відповідно до ст. ст. 224 – 227 ЦПК України, проти чого позивач не заперечує.

    В судовому засіданні були досліджені докази:

- копія трудової книжки позивача, згідно записів в якої позивача було звільнено в зв’язку з ліквідацією підприємства, відповідно до п. 1, ч. 1, ст. 40 КЗпП України;

- наказ Управління Держкомзему у м. Кременчук, Полтавської області від 28.09.2009 р. щодо ліквідації ВП «Землевпорядник» та створення ліквідаційної комісії;

- наказ ВП «Землевпорядник» від 01.12.2009 р. № 25 щодо попередження про наступне вивільнення позивача;

- наказ ВП «Землевпорядник» № 3, від 01.02.2010 р. про вивільнення відповідача, з відміткою про його ознайомлення з наказом;

- заява позивача до ВП «Землевпорядник» від 03.03.2010 р. щодо виплати їй заборгованості;

- заява до органів прокуратури щодо порушення трудових прав позивача;

- лист – відповідь позивачу територіальної Державної інспекції праці у Полтавській області щодо порушення трудового законодавства;

- свідоцтво про народження дитини позивача;

- відповідь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості з додатками (звітністю ВП «Землевпорядник») щодо виконання відповідачем вимог законодавства під час вивільнення позивача;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, згідно встановлено, що ВП «Землевпорядник» перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, відомості щодо правонаступників згідно витягу – відсутні;

- відповідь прокуратури м. Кременчука від 09.04.2010 р. щодо порушення законодавства та встановленої під час здійснення в порядку загального нагляду перевірки розміру заборгованості ВП «Землевпорядник» перед позивачем, за листопад – грудень 2009 р. та лютий 2010 р., у розмірі 6044,10 грн.

    В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до наказів Управління Держкомзему у м. Кременчук, Полтавської області від 28.09.2009 р.; ВП «Землевпорядник» від 01.12.2009 р. № 25; ВП «Землевпорядник» № 3, від 01.02.2010 р. позивача було вивільнено в зв’язку із ліквідацією ВП «Землевпорядник». Як було встановлено у судовому засіданні, згідно наказу про вивільнення, позивач про його вивільнення був ознайомлений із наказом № 3 від 01.02.2010 р. Як ним було зазначено у судовому засіданні, його ознайомили з наказом 03.03.2010 р., проте до суду із позовною заявою про захист трудових прав він звернувся лише 29.04.2010 р. У судовому засіданні не знайшло підтвердження ствердження позивача, що саме 03.03.2010 р. він був ознайомлений з наказом про його вивільнення та не було встановлено фактичну дату ознайомлення працівника про його майбутнє вивільнення, відповідно до ст. 49І КЗпП України, так як жодних доказів щодо цього сторонами надано не було. Позивача фактично було звільнено 01.02.2010 року. Також про наступне вивільнення працівників було завчасно повідомлено до служби зайнятості та при цьому, згода профспілкової організації на звільнення працівника, в зв’язку з ліквідацією підприємства, не вимагається, відповідно до ст. 43№ КЗпП України. Крім цього, як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру, правонаступники у відповідача, ВП «Землевпорядник», де працював позивач, відсутні.

    Також у судовому засіданні не було достовірно встановлено щодо дати повідомлення позивача про вивільнення, що повинно статися та наявну заборгованість і розмір середнього заробітку позивача, так як відповідач, ВП «Землевпорядник», таких відомостей суду не надав, також суду не було надано податковим органом відомостей щодо розміру нарахувань та суми заборгованості відповідача перед позивачем. Проте, позивачем було надано суду відповідь органів прокуратури щодо порушення законодавства про оплату праці та встановленої під час здійснення в порядку загального нагляду перевірки розміру заборгованості ВП «Землевпорядник» перед позивачем, за листопад – грудень 2009 р. та лютий 2010 р., у розмірі 6044,10 грн.

    Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України сторони зобов’язані доказувати належними доказами ті обставини, на які вони посилаються як на підстави заявленого ними позову. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Відповідно до ст. 233 КЗпП України встановлені строки звернення до суду із позовними заявами про поновлення працівника на роботі – місячний строк з дня вручення копії наказу.

    Як слідує з самого змісту наказу № 3 від 01.02.2010 р., позивача було ознайомлено із наказом про його звільнення 01.02. 2010 року. Сам позивач зазначає іншу дату ознайомлення із наказом – 03.03.2010 р., а позовна заява до суду ним була подана лише 29.04.2010 року, з пропущенням встановленого ст. 233 КЗпП України строку.

    Причин, які б могли бути підставою для поновлення пропущеного строку, у відповідності до ст. 234 КЗпП України, позивачем наведено не було.

    Встановлені строки звернення до суду застосовуються не залежно від заяви сторін, якщо згаданий строк пропущений без поважних причин, в позові може бути відмовлено з цих підстав.

    Також у судовому засіданні встановлено, що згідно ч. 3, ст. 184 КЗпП України встановлені гарантії щодо звільнення жінок, які мають дітей віком до 3 – х років, з ініціативи власника. Такі особи звільненню не підлягають, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Підприємство – відповідач, де працював позивач, ліквідується та правонаступники в нього відсутні, що виключає можливість поновлення працівника, з метою його подальшого обов’язкового працевлаштування.

    Враховуючи те, що підстав для поновлення на роботі не було встановлено, строки звернення до суду пропущені, позовні вимоги в частині скасування наказів та поновлення на роботі – задоволенню не підлягають. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо скасування наказу про переведення позивача на мінімальну заробітну плату від 01.09.2009 р., так як такого наказу суду сторонами надано не було та в зв’язку із спливом строку позовної давності звернення до суду – 3 місяці, за захистом порушеного трудового права.

    У порушення ст. 43 Конституції України; ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, відповідач, фактично не сплатив належну працівникові при звільненні суму виплат, не розрахувався з ним по зобов’язанням щодо оплати праці, та по цей час не сплатив позивачу заборгованість із заробітної плати.

    Таким чином, у судовому засіданні знайшло підтвердження ствердження позивача щодо не проведення з ним розрахунку під час звільнення, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягають задоволенню.

    В судовому засіданні позивачем були надані докази щодо наявного боргу у розмірі 6044,10 грн. – борг із оплати праці за листопад – грудень 2009 р. та лютий 2010 р., що підтверджується листом прокуратури м. Кременчука.

    З часу звільнення позивача – 01.02.2010 р., по час ухвалення рішення суду – 12.10.2010 р., минуло 08 місяців та 07 робочих дні. Виходячи із встановленого у судовому засіданні заробітку позивача, нарахованого за визначений період, середня заробітна плата його складає 6044,10 грн. / 3 міс. = 2014,7 грн., середній заробіток позивача. 08 міс. х 2014,7 грн. = 16117,6 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за 08 місяців. Середньоденна заробітна плата позивача складає: 2014,7 грн. / 22 роб. дні = 91,57 грн.: 07 дн. х 91,57 грн. = 640,99 грн. 16117,6 грн. + 640,99 грн. = 16758,59 грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку із звільненим працівником.

    Статтею 237№ КЗпП України передбачено, що відшкодування власником моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків працівника і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

    В судовому засіданні було встановлено порушення відповідачем трудових прав позивача, що потягли у нього моральні страждання у вигляді докладання додаткових зусиль на захист порушених трудових прав у суді та в органах прокуратури. Проте позивачем не був наведений обґрунтований розрахунок суми матеріального еквіваленту відшкодування моральної шкоди, заявленої у позовній заяві, у розмірі 5000,0 грн., а тому, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, фактори, які обумовили виникнення моральної шкоди їх характер та тривалість, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у розмірі 3000,0 грн.

    Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та до стягненню належать наступні виплати та суми: 6044,10 грн. – заборгованість із заробітної плати; 16758,59 грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку; 3000,0 грн. – матеріальний еквівалент відшкодування моральної шкоди.

    Всього з відповідача, ВП «Землевпорядник», підлягає стягненню на користь позивача сума: 25802,69 грн.

    В решті позовних вимог повинно бути відмовлено.

    Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення зазначених сум солідарно з іншим відповідачем, Управління Держкомзему у м. Кременчук, Полтавської області, так як позивач не перебував із ним у трудових відносинах та ця установа не є правонаступником ВП «Землевпорядник».

    Судові витрати по справі повинні бути покладені на відповідача, ВП «Землевпорядник».

    Керуючись: ст. 43 Конституції України; ст. ст. 2, 4, 5№, п. 1, ч. 1, ст. 40 ст. ст. 47, 43№, 49І, 116, 117, 232, 233, 234, 237№ КЗпП України; ст. ст.: 3, 8, 10, 11, 79, 81, 88, 208 – 209, 212 – 215, 224-228, 292, 294, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги задовольнити частково.

    Стягнути з виробничого підприємства «Землевпорядник» на користь ОСОБА_1  належні до сплати при звільненні суми: 6044,10 грн. – заборгованість із заробітної плати; 16758,59 грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку; та 3000,0 грн. – матеріальний еквівалент відшкодування моральної шкоди (сума виплат визначена без урахування прибуткового податку та інших обов'язкових зборів та платежів).

    В решті позовних вимог відмовити.

        Допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

    Стягнути з виробничого підприємства «Землевпорядник» судові витрати на користь відповідних бюджетів: двісті п’ятдесят вісім гривень 02 коп. – судового збору та сто двадцять гривень, витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи.

        Стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідних бюджетів судові витрати, у вигляді витрат на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи, з позовних вимог немайнового характеру, які залишилися без задоволення, та які не були оплачені позивачем під час звернення до суду, відповідно до ч. 3, ст. 81 ЦПК України, в сумі тридцять сім гривень.

        Судові витрати по справі у вигляді судового збору, від сплати яких позивач звільнений відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», віднести за рахунок держави.

    На протязі 03 днів направити відповідачам рекомендованим з повідомленням листом заочне рішення, яке може бути переглянуте за заявою відповідачів, яка ним подається до суду відповідно до ст. ст. 228-229 ЦПК України на протязі 10 днів, з дня отримання копії рішення.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення.

        Рішення надруковано в нарадчій кімнаті суддею і є оригіналом

Суддя Світловодського міськрайсуду

Кіровоградської області                             О.В. Андріянов