Справа № 22ц-7058/10 Суддя першої інстанції: Циганок В.Г.
Категорія 52 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф . ,
за участю: позивача ОСОБА_3, його представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
представника відповідача Васильківа С.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
Приватного підприємства Будівельно-монтажної компанії «Оріон-центр»
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до Приватного підприємства Будівельно-монтажної компанії «Оріон-центр» (далі – ПП БМК «Оріон-центр»), третя особа – Миколаївське обласне ві дділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про захист трудових прав,
в с т а н о в и л а:
В серпні 2006 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ПП БМК «Оріон-центр» про захист трудових прав.
Позивач зазначав, що працював на ПП БМК «Оріон-центр» муляром 5 розряду. 4 травня 2006 року він написав заяву про звільнення за власним бажанням з 11 травня цього ж року. 10 травня 2006 року він намагався відкликати свою заяву, однак його не пустили до офісу, та пояснили що він звільнений з 6 травня наказом № 20 від 4 травня 2006 року. В зв’язку з чим він захворів та знаходився на лікарняному до 29 серпня 2006 року. В подальшому він продовжував хворіти, та йому неодноразово виписувались листки непрацездатності, які відповідач відмовляється оплачувати.
Посилаючись на незаконність наказу про звільнення та неодноразово уточнюючи свої вимоги, позивач просив суд поновити його на раніше займаній посаді, зобов’язати відповідача оплатити йому листки непрацездатності та середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнути з відповідача 20000 грн. моральної шкоди.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2010 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 11 травня 2010 року, позов задоволено частково. Постановлено поновити ОСОБА_3 муляром 5 розряду ПП БМК «Оріон-центр». Крім того, суд стягнув з відповідача на користь позивача 16538 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5000 грн. моральної шкоди та зобов’язав призначити та виплатити позивачу компенсацію за втрачений заробіток у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по листкам непрацездатності з 10 травня по 29 серпня 2006 року та з 11 грудня 2006 року по 12 січня 2007 року. Також суд стягнув з відповідача на користь держави 293 грн. 88 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ПП БМК «Оріон-центр», посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального та матеріального права, неповно з ' ясував обставини, що мають значення для справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 працював в ПП БМК «Оріон-центр» муляром 5 розряду. 4 травня 2006 року наказом № 20-к позивача звільнено з роботи за його заявою про звільнення за власним бажанням з 6 травня того ж року за ст. 38 КЗпП України.
Зі змісту ст. 38 КЗпП України вбачається, що звільнення працівника за власним бажанням до закінчення двотижневого строку можливе лише за згодою останнього. Крім того, працівник, який попередив власника про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 4 травня 2006 року подав заяву про звільнення за власним бажанням. В суді позивач пояснив, що датою звільнення він зазначив 11 травня 2006 року. 10 травня він намагався відкликати свою заяву, однак цьому перешкоджала охорона, яка не пустила його до офісу та пояснила, що він вже звільнений з 6 травня. В зв’язку з цим у позивача стався інфаркт міокарда і він з 10 травня знаходився на лікарняному.
Із копії заяви ОСОБА_3 вбачається, що в даті звільнення, яка зазначена як «06» травня, мається виправлення. Таке ж виправлення має і дата звільнення, зазначена в резолюції (а.с. 37).
Зазначене підтверджується поясненнями позивача, висновком спеціаліста, який проводив експертне дослідження цієї заяви (а.с. 40), виписним епікризом кардіологічного відділення (а.с. 56).
Зазначені обставини відповідачем не спростовані.
Факт виправлення не спростовано і судовою почеркознавчою експертизою від 12 серпня 2009 року, оскільки через відсутність оригіналу заяви ОСОБА_3 про звільнення, експерт не дав чіткої відповіді на питання ким написано спірну заяву та чи є в ній виправлення (а.с. 250-256).
Можливість проведення технічної експертизи документа також втрачена через відсутність оригінала вказаної заяви.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_3 не давав згоди на своє звільнення з 6 травня 2006 року, а тому його звільнення з цієї дати проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, що є підставою для поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за правилами ст. 235 КЗпП України. Також суд правильно встановив, що таке порушення прав позивача призвело до його моральних страждань.
В зв'язку з чим, суд обґрунтовано поновив позивача на раніше займаній посаді та стягнув з відповідача на його користь 5000 грн. моральної шкоди. При цьому, судом прийнято до уваги характер та обсяг заподіяних позивачу душевних страждань, ступінь їх доведеності та інші суттєві обставини справи, зокрема те, що позивач після звільнення тривалий час хворів . Розмір стягнутої моральної шкоди апелянт не оскаржував.
Крім того, встановивши, що ОСОБА_3 з 10 травня по 29 серпня 2006 року та з 11 грудня 2006 року по 12 січня 2007 року перебував на лікарняному, суд правильно зобов’язав відповідача призначити та виплатити позивачу компенсацію за втрачений заробіток у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за цей період.
Доводи апеляційної скарги ПП БМК «Оріон-центр» про те, що позивач сам визначив дату звільнення в своїй заяві, а саме 6 травня 2006 року, є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_3
Посилання апелянта на висновки різних контролюючих інстанцій, які перевіряли правомірність звільнення позивача, та не встановили порушення відповідачем чинного законодавства при звільненні, також не заслуговують на увагу, оскільки вказані висновки ґрунтувались на погоджені ОСОБА_3 звільнитись з 6 травня 2006 року за власним бажання, що суперечить доказам дослідженим в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення в частині поновлення на роботі та покладення на відповідача обов’язку оплатити позивачу лікарняні ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без зміни.
Разом з тим , поновивши позивач на роботі та зобов’язавши відповідача призначити та виплатити позивачу компенсацію за втрачений заробіток у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, суд помилково стягнув з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня ухвалення рішення, в тому числі за період тимчасової непрацездатності, оскільки цей період має обов’язково зараховуватись при присудженні оплати за час вимушеного прогулу (п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів») .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 по 9 травня та з 30 серпня по 10 грудня 2006 року, а також з 13 січня 2007 року по 14 квітня 2010 року (день винесення оскаржуваного рішення про поновлення на роботі). Кількість робочих днів за цей період складає 871 день.
Розмір такого середнього заробітку розраховується за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, виходячи з середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за спірний період .
Згідно довідки ПП БМК «Оріон-центр», середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 17 грн. 07 коп.
Враховуючи викладене, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_3, який підлягає стягненню з відповідача, складає 14866 грн. 60 коп. (871 робочий день х 17,07 грн. середньоденного заробітку ).
В зв’язку з чим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
На підставі ст. 88 ЦПК України розмір стягуваного з відповідача на користь держави мита підлягає зменшенню зі 165 грн. 38 коп. до 148 грн. 66 коп.
Що стосується порушення судом порядку усунення описки в резолютивній частині рішення, то таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування або зміни рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства Будівельно-монтажної компанії «Оріон-центр» задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2010 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.
Зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Приватного підприємства Будівельно-монтажної компанії «Оріон-центр» на користь ОСОБА_3 з 16538 грн. до 14866 грн. 60 коп. без врахування прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.
Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з Приватного підприємства Будівельно-монтажної компанії «Оріон-центр» на користь держави зі 165 грн. 38 коп. до 148 грн. 66 коп.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: