Справа № 22ц-6326/10              Суддя першої інстанції: Тихоненко М.І.

                         Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

23 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Величковській В.С . ,

за участю позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» (далі – СТОВ «Агрофірма «Україна»)

на ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 1 квітня 2009 року у справі

за позовом

ОСОБА_3 до СТОВ «Агрофірма «Україна»  про відшкодування збитків та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2008 року ОСОБА_3 . звернувся з позовом до СТОВ «Агрофірма «Україна» про відшкодування збитків.

Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки, площею 2,67 га в межах території Врадіївської селищної ради. Однак відповідач безпідставно використовує цю ділянку в своїх цілях.

Посилаючись на те, що він планував зібрати врожай зерна пшениці не менш 45 ц/га, позивач просив суд стягнути з відповідача 12015 грн. збитків та 50000 грн. моральної шкоди, а також зобов’язати його повернути спірну земельну ділянку.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача 15018 грн. 75 коп. збитків, 55000 грн. моральної шкоди, 2500 грн. судових витрат, а також зобов’язати його повернути земельну ділянку.

Під час розгляду справи відповідач добровільно повернув позивачу спірну земельну ділянку.

1 квітня 2009 року сторони уклали мирову угоду, за якою відповідач зобов’язувався повернути позивачу до 1 травня 2009 року 12015 грн. збитків, 5000 грн. моральної шкоди та 2700 грн. судових витрат.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 1 квітня 2009 року постановлено визнати цю мирову угоду, а провадження у справі закрити.

В апеляційній скарзі СТОВ «Агрофірма «Україна», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача , дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали мирову угоду для врегулювання спору за вимогами ОСОБА_3 . до СТОВ «Агрофірма «Україна» про повернення земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, та стягнення 15018 грн. 75 коп. збитків, завданих позивачу незаконним використанням відповідачем цієї земельної ділянки, 55000 грн. моральної шкоди і 2500 грн. судових витрат.

При цьому позивач пішов на поступки, зменшивши розмір збитків до 12015 грн., а моральної шкоди до 5000 грн. Відповідач в свою чергу погодився сплатити позивачу вказані суми, а також 2700 грн. судових витрат протягом місяця.

Чинним законодавством передбачена можливість відшкодування особі збитків та моральної шкоди, завданих порушенням її прав, в тому числі права власності на землю (ст.ст. 22-23 ЦК України, гл. 23-24 ЗК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що умови мирової угоди не суперечать закону.

Також колегія погоджується з висновком суду про те, що зазначена угода не порушує прав чи інтересів інших осіб , оскільки матеріали справи відомостей про такі порушення не містять. Тому, суд правильно постановив ухвалу про визнання цієї мирової угоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що представнику відповідача не роз’яснювались наслідки, передбачені ст. 206 ЦПК України, а також, що ОСОБА_4 не мав повноважень на укладення мирової угоди, суперечать доказам по справі.

Так, із змісту мирової угоди вбачається, що її підписав ОСОБА_3 . та директор СТОВ «Агрофірма «Україна» ОСОБА_4 При цьому сторонам роз’яснено наслідки, передбачені ст. 206 ЦПК України (а.с. 69).

Щодо повноважень ОСОБА_4 на укладення мирової угоди, то вони підтверджуються протоколом зборів учасників СТОВ «Агрофірма «Україна» від 2 лютого 2009 року, на якому його обрано директором цього товариства (а.с. 60), а також статутом відповідача (п. 17.3), в якому зазначена можливість діяти директору від імені товариства без довіреності, представляти його в усіх державних установах та перед фізичними особами, підписувати від імені товариства документи, укладати договори та інші правочини на суму, що не перевищує 50000 грн., приймати рішення про пред’явлення від імені товариства претензій, позовів, заяв та інших процесуальних документів. Статут не містить обмежень щодо підписання окремих процесуальних документів, у тому числі мирової угоди від імені товариства (а.с. 61-65).

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу СТОВ «Агрофірма «Україна»   відхилити, а ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 1 квітня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                     Судді: