Справа № 2а – 958/2010 р.

П О С Т А Н О В А

Іменем         України

18 червня 2010 року

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі:

головуючого – судді             Єзерського Р.Б.

при секретарі                 Коваль Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції при Головному Управлінні міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

у с т а н о в и в:

26 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції при Головному Управлінні міністерства внутрішніх справ України у Львівській області , в якому просить ухвалити рішення, яким скасувати постанову інспектора ДПС ДАІ м. Львова Юркевича Миколи Михайловича серія ВС № 116786 від 25.01.2010 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 25.01.2010 р. близько 11.05 год. в м. Львові здійснюючи проїзд перехрестя вулиць Костюшка – Л. Чину був зупинений інспектором ДПС ДАІ м. Львова Юркевичем М.М., який перевіривши документи, пішов до службового автомобіля, повернувшись побажав позивачу щасливої дороги. Через три місяці позивач звернувшись в МРЕВ ДАІ по вул. Д. Апостола, 11 щоб здійснити певну операцію зі своїм автомобілем, однак в цьому йому було відмовлено, у зв’язку з накладеним на нього адміністративним стягненням. Звернувшись з письмовою заявою в управління ДАІ м. Львова позивачу було надано 18 травня 2010 року копію протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення серія ВС № 106976 від 25.01.2010 року, передбаченого ст. 122 ч. 1 та копію постанови про серія ВС № 116786 від 25.01.2010 року відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП та оштрафовано на 260 гривень. З даною постановою позивач не погоджується, вважає її неправомірною, а тому  змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, зіславшись на обставини, викладені у поданому до суду позові. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про, що стверджується відмітками в журналі вихідної кореспонденції суду. За таких обставин суд вважає за можливе слухати справу у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до копії протоколу серія ВС № 106976 від 25 січня 2010 року, позивач ОСОБА_1 25.01.2010 року о 11.05 год. в м. Львові на вул. пл. Григоренка – Костюшка керуючи автомобілем НОМЕР_1 не надав переваги пішоходам які знаходились на проїзній частині на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Відповідно до копії постанови про адміністративне правопорушення серія ВС № 116786 від 25 січня 2010 року позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає у АДРЕСА_1, 25.01.2010 року в 11.05 год. в м. Львові на вул. пл. Григоренка – Костюшка керуючи автомобілем НОМЕР_1 не надав переваги пішоходам які знаходились на проїзній частині нерегульованого пішохідного переходу, чим скоїв правопорушення, передбачене ст.. 122 ч. 1 КУпАП за що на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.

В судовому засіданні встановлено, що позивача 25 січня 2010 року було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою ІДПС ДАІ м. Львова Юркевич М.М., відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 260 грн.

Відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_1   у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова ВС № 116786 від 25 січня 2010 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю.

Керуючись ст. ст. 10,11,71,160,161 КАС України, ст.ст. 247,287,288,289 КУпАП, п. 18.1 Правил дорожнього руху України, суд, -

постановив:

Скасувати постанову ІДПС ДАІ м. Львова Юркевича Миколи Михайловича серія ВС № 116786 від 25.01.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 (двісті шістдесят) грн.

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП закрити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Шевченківський районний суд м. Львова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                     Р.Б. Єзерський