Судове рішення #11328959

              Справа № 22-ц-24275  2010 р.       Головуючий 1 інстанції:

                                               Григор’єва Б.П.

         Категорія: житлові                        Доповідач: Малінська С.М.        

У х в а л а

                                іменем     України

11 жовтня  2010р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ  апеляційного суду  Харківської області  у складі :

Головуючого  - судді- Малінської С.М.

суддів         -     Даниленка Р.М. , Піддубного Р.М.

при секретарі :  Потюк  А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м.Харкові  цивільну справу за апеляційними скаргами   ОСОБА_2 , ОСОБА_3   та ОСОБА_4   на   рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 14  червня 2010 року   по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_5  до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , опікунська рада при виконавчому комітеті Комінтернівської районної у м.Харкові ради , ОСОБА_6   про  визначення порядку користування  житловим приміщенням , визнання права власності на частку в спільному майні та виплату грошової компенсації , за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи – опікунська рада при виконавчому комітеті Комінтернівської районної у м.Харкові ради , ОСОБА_6 про припинення права власності на частку в спільному майні та виплату грошової компенсації ,-

ВСТАНОВИЛА:

    ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом   до   ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , опікунська рада при виконавчому комітеті Комінтернівської районної у м.Харкові ради , ОСОБА_6   про  визначення порядку користування  житловим приміщенням , визнання права власності на частку в спільному майні та виплату грошової компенсації.

    В обґрунтування позовних вимог посилалась на те , що  їй на підставі договору дарування від 06.10.2004 року належить Ѕ частини спірної квартири.  Інша Ѕ частини належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі рішення суду. Оскільки між ними склались неприязні стосунки та спір щодо порядку користування квартирою , позивач просила встановити порядок користування спірною квартирою , визнавши за нею право власності на 70/100 частини квартири АДРЕСА_1 , виділити їй в користування  приміщення :  житлову кімнату 2 пл.17 ,0 кв.м , житлову кімнату 3 , площею 16,5 кв.м.ю , балкон , площею 0,9 кв.м  , в загальному користуванні залишити коридор 1 , туалет 7 , ванну кімнату 6 , кухню 5 , вбудовану шафу 8. Стягнути з неї на користь ОСОБА_2 2545,0 грн. компенсації за втрату частки у спільному майні.

    ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом , який уточнювався в ході розгляду справи, до  ОСОБА_4 , треті особи – опікунська рада при виконавчому комітеті Комінтернівської районної у м.Харкові ради , ОСОБА_6 про припинення права власності на частку в спільному майні та виплату грошової компенсації .

    Позивачі просили припинити право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру  з виплатою їй грошової компенсації в сумі 161 566,50 грн., визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру в цілому.

    Рішенням Комінтернівського  районного суду м.Харкова від 14 червня 2008 року    у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_5 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено.

    Не погодившись з висновками суду  ,  ОСОБА_2   , ОСОБА_3   та ОСОБА_4      подали апеляційні скарги , у яких   просили скасувати рішення суду , а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції , ОСОБА_4 просила скасувати рішення суду в частині відмови  у задовленні її позовних вимог та ухвалити в цієї частині нове рішення щодо  їх задоволення , оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

    Вислухавши  суддю-доповідача , осіб , що приймали участь у справі , дослідивши матеріали справи , судова колегія вважає  необхідним  апеляційні скарги  відхилити з наступних підстав.

    Відповідно до   ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно  позбавлений  цього права  чи обмежений  у його здійсненні.

    Згідно ч. 1, 3  ст. 358 ЦК України  право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

    Кожен із співвласників має право на  надання йому у володіння  та користування  тієї частини спільного майна в натурі  , яка відповідає його частці у праві  спільної часткової власності. У разі  неможливості  цього він має право  вимагати  від інших  співвласників  , які володіють , користуються спільним майном , відповідної матеріальної компенсації.

    Відмовляючи у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_4 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного .  

    Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11209/756 від 09.02.2010 року  з технічної точки зору виділити Ѕ частину спірної квартири в натурі не уявляється можливим( а.с.228-233).

 Згоди щодо спільного володіння та користування спірною квартирою сторони не досягли. У разі визнання  за  ОСОБА_4  права власності на 70/100 часток  житлової площі  , частка ОСОБА_2 зменшиться з Ѕ до 30/100 , а оскільки  ОСОБА_2 не дала згоди на отримання компенсації за втрату частки у спільному майні , то  позбавлення її права власності на частину її  майна  завдасть істотної шкоди її інтересам. Судова колегія погоджу.ється з висновками суду в цієї частині , оскільки часткове  позбавлення права власності  ОСОБА_2 порушує вимоги  ч. 1 ст. 321 ЦК України  , згідно  якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно  позбавлений  цього права  чи обмежений  у його здійсненні.

Відповідно до ст. 365 ЦК України  право на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі  позову  інших співвласників , якщо :

-   частка є незначною і не може бути виділена в натурі ,

-   річ є неподільною ;  

-   спільне володіння  і користування  майном є неможливим  ;

-   таке припинення  не завдасть істотної  шкоди  інтересам співвласника та членів його сім’ї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того , що   частка ОСОБА_4 у спільній частковій власності є значною – Ѕ частина ,  припинення права власності ОСОБА_4 завдасть істотної шкоди  її інтересам , оскільки вона має на утриманні неповнолітню дитину, 1997 року народження , яка перебуває на обліку в Харківському протитуберкульозному диспансері( а.с.181). Крім того ,  ОСОБА_4 згоди на отримання компенсації  не давала.

    На підставі наведеного , судова колегія вважає , що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення і не знаходить підстав для його скасування.

    Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись  ст.ст. 292 ; 294-296; 303 ; 304 ; 307  ; 3 08 ;313-315 ; 317 ; 319;  325 ЦПК України , судова колегія,-

У Х В А Л  И Л А  :

    Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3   та ОСОБА_4   відхилити.

    Рішення  Комінтернівського районного суду м.Харкова від 14 червня 2010 року   залишити без змін .

    Ухвала    апеляційного суду набирає  законної сили з моменту проголошення , але  може бути оскаржена  в касаційному  порядку  безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів  з дня  набрання законної сили.        

     

       Головуючий :

              судді :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація