Справа №  2 – 3475/10

                                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

       27 вересня 2010 року                                                    Олександрійський міськрайонний суд

                                            Кіровоградської області        

у складі:

   головуючого – судді Куковенкова С.В.

                 при секретарі – Стасенко Ю.С.

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення банківського вкладу, -

                                                           В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим,   що він 10 липня 2008 року уклав з відповідачем договір банківського вкладу № 866960, відповідно до якого банк прийняв у нього, як у вкладника, грошові кошти в сумі 248000 грн. строком на 12 місяців під 17,5 % річних.

10 липня 2009 року він звернувся до відділення № 23 філії ВАТ КБ «Надра» Кіровоградського РУ за поверненням свого вкладу, оскільки, настала дата повернення вкладу на умовах та в порядку, визначених договором.

 Відповідач відмовив йому у поверненні залишку коштів, пояснюючи свою відмову тим, що з 10.02.09 року у банку працює тимчасова адміністрація, яка впроваджує комплекс заходів, що дозволить відновити роботу банку у нормальному режимі. Тому, задовольнити його вимогу про повернення коштів банк не має можливості.  

Позивач вважає дії банку незаконними та просить стягнути з нього на його користь повну суму залишку грошового вкладу, з урахуванням індексу інфляції та стягнути з відповідача вартість понесених ним судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги частково, лише в частині стягнення повної суми грошового вкладу, в частині стягнення індексу інфляції від позову відмовився.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, але раніше ним до суду було надано клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Заперечення проти позову мотивує тим, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану даного банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Проте, кошти позивача в загальній сумі 248000 грн. станом на 14.06.10 року знаходяться на його поточному рахунку та доступні для зняття в межах ліміту Банку.

З урахуванням думки представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та постановити рішення у справі без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу № 866960, відповідно до якого банк прийняв у позивача, як у вкладника, грошові кошти в сумі 248000 грн. строком на 12 місяців під 17,5 % річних.

Відповідно до ст. 1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.

Згідно ст. 55 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнту банку.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу із  

спливом  встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до заяви від 16.08.10 року, позивач звернувся до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» з проханням видати йому вклад у зв’язку з закінченням терміну дії договору, однак, до цього часу банк не видав позивачу вклад.

Представник відповідача, обґрунтовуючи свої заперечення, посилався на те, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану даного банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.  

Згідно ст. ст. 75, 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність ” від 07.12.2000 року № 2121-Ш, Національний банк України зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платежу спроможності банку та накласти мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Однак, стаття 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 року №2121-Ш, вказує, що у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

•   вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщенні клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до Законодавства України та умов договору;

•   мораторій — зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

•   кредитор банку — юридична або фізична особа, яка маж документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

               Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 248000 грн. доведені та цілком обґрунтовані, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача депозитний вклад у цій сумі.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Керуючись ст. ст. 1059, 1060 ЦК України, ст. ст. 7, 47, 55, 75, 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, ст. ст. 56, 61, 63 Закону України “Про Національний банк України”, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд  –

                                                                    В И Р І Ш И В:

         Позовні вимоги задовольнити.

         Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 вклад в сумі 248000 (двісті сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. та 250 (двісті п’ятдесят) грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього – 248250 (двісті сорок вісім тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп.      

         Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області  через суд першої  інстанції шляхом подачі в 10-денний  строк з дня проголошення  рішення заяви про апеляційне оскарження і  поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку  ч. 4  ст. 295 ЦПК України.

    Головуючий:                                                                                              Куковенков С.В.