Справа №2 – 937/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року                                                      м. Галич

Галицький районний суд  Івано – Франківської  області в складі:    

головуючого       судді     Клюби В. В.

секретаря                             Целюпи А. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

установив:

  Сторони зареєстрували шлюб 27 липня 1993 року у Бурштинській міській Раді народних депутатів Галицького району, про що зроблено актовий запис за №69. В шлюбі у сторін є малолітня донька, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

  Позивач звернулася до суду з позовом і просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на ті обставини, що спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки у останні роки спільного проживання між ними почали виникати непорозуміння. Все це призвело до розпаду сім’ї і примирення з відповідачем є неможливим.   Просить шлюб розірвати, а малолітню доньку залишити проживати разом з нею .  Відповідно до поданої заяви, позивач підтримує позовні вимоги і просить справу розглядати без її участі.

              Відповідач позов визнав і просить справу розглядати без його участі, про що подав суду письмову заяву.

              В зв’язку з цим справа розглядається з урахуванням положень ст. 197 ч. 2 ЦПК України.

  Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

  Судом встановлено, що сімейне життя у сторін не склалося. У сторін відсутнє взаєморозуміння, що призвело до фактичного розпаду сім`ї і шлюб носить формальний характер.        

  Вказані обставини підтвердили сторони згідно поданих суду заяв.

  За таких обставин суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим і буде суперечити інтересам сторін. В зв’язку з цим суд вважає, що шлюб слід розірвати.

  Малолітню доньку слід залишити проживати з позивачем, а витрати по реєстрації розірвання шлюбу покласти на відповідача.

  При цьому суд вважає, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить законодавству і не порушує прав чи законних інтересів інших осіб, а тому підлягає прийняттю судом

  На підставі вищевикладеного, ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 174, 209, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

вирішив:

  Позов задовольнити.

                  Шлюб, зареєстрований 27 липня 1993  року (актовий запис №69) між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3  розірвати.

              Малолітню доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати із ОСОБА_1.

              Стягнути при реєстрації розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану із ОСОБА_2 державне мито в розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, звільнивши від цього ОСОБА_1.        

   Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Івано – Франківської області протягом десяти днів з часу проголошення рішення через Галицький районний суд.

   Головуючий: