Справа № 2-106
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2010 року Садгірський районний суд м.Чернівці
в складі: головуючого судді – Галузінського А.М.
при секретарі – Осипчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, служба у справах дітей Чернівецької міської ради про звернення стягнення та виселення
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, служба у справах дітей Чернівецької міської ради про звернення стягнення та виселення
В позові посилається на те, що 05.06.2006 року ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № E/V 06815, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 100000,00 доларів США, зі сплатою 16 % річних на суму залишку заборгованості за час фактичного користування кредитом і зобов’язувався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом до 03.06.2011 року. Однак відповідач не виконав умови договору, і станом на 12.03.2009р. за ним утворилась заборгованість у розмірі 99969,38 доларів США, в тому числі –непогашений кредит – 92242,13 доларів США., несплачені відсотки за користування кредитом – 7238,55., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання за кредитним договором – 488,70 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і ОСОБА_1 05.06.2006 року уклали договір іпотеки № Е/V/06815-1/. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку належне йому майно: житловий будинок загальною площею 458,10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. А тому банк у зв’язку з невиконанням боржником основного зобов'язання вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок, з виселенням з цього будинку осіб, які там зареєстровані.
Вимоги банку до відповідачів про погашення боргу залишені ними без задоволення, а тому представники позивача в судовому засіданні позов підтримали.
Відповідачі та їх представник позов не визнали, та пояснили, що дійсно між банком та ОСОБА_1 05.06.2006 року було укладено кредитний договір № E/V 06815, відповідно якому, він, ОСОБА_1, отримав кредит в розмірі 100000,00 доларів США, зі сплатою 16 % річних і який зобов’язувався повернути з відсотками за користування кредитом до 03.06.2011 року. Крім того, між ними, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором тієї же дати було укладено договір іпотеки № Е/V/06815-1/, яким він надав в іпотеку належне йому майно: житловий будинок загальною площею 458,10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі не погоджуються розрахунками банку боргу який нібито рахується за ним, ОСОБА_1, оскільки він лише один раз взяв кредит в банк у на суму 100000доларів США і відповідно до графіку погашення погашав його і на даний час за ним рахується борг в сумі 12321.35 доларів США, який він згідний погасити. 100000 доларів США він в банку 28.08.2008р. не брав, так як відповідно до договору він не мав права, а банк не давав кредит який перевищував лімітну суму вказану в договорі. Наявна сума боргу, яка рахується за ним, не є підставою для звернення її на житловий будинок і виселення з будинку членів його сім’ї, в тому числі, неповнолітніх дітей.
Суд вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено і це вбачається із договору, що 05.06.06 року ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № E/V 06815, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 100.000,00доларів США., зі сплатою 16 % річних на суму залишку заборгованості за час фактичного користування кредитом і зобов’язувався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом до 03.06.2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і ОСОБА_1 05.06.2006 року уклали договір іпотеки № Е/V/06815-1/. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 надав в іпотеку належне йому майно: житловий будинок загальною площею 458,10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.04.06 р., виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення № 231/6 від 11.04.2006 року.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд вивчивши докази представлені позивачем, відповідачами, встановив, що банком не вірно підрахована сума боргу, який зобов’язаний погасити позичальник – ОСОБА_1 Як вбачається із довідки № 824 від 12.04.2010р., наданої суду банком , відповідач 06.06.2006р. отримав кредит в сумі 100000доларів США і відповідно графіку щомісячно погашав, отримуючи в певний період додатково кредитні суми, в межах ліміту – 100000доларв США, як це передбачено договором. В цій же довідці зазначено, що на 28.08.08р. борг позичальника перед банком становить 87678.65 доларів США. Цієї же дати відповідач зробив проплату на рахунок банку в сумі 88582.69доларів США. Тим самим, за відповідачем перед банком рахується сума боргу – 12321.35 доларів США і ця сума не є тою сумою, яка являлася підставою для звернення її на житловий будинок, з відповідним виселення мешканців цього будинку, в тому числі, неповнолітніх дітей, на що не дала згоду служба у справах дітей та їх мати ОСОБА_3
Крім того, відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком власників чи наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом на підставі рішення суду, яке приймається після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після виконання іпотекодержателем певних умов щодо письмових вимог і добровільного виселення. Крім того, у вимозі про виселення не вказано, куди саме буде виселено мешканців житлового приміщення, як цього вимагає ч.4 ст.109 ЖК України.
Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Судом встановлено і це вбачається із змісту п.1.2 кредитного договору № Е/V06815 , що кредит відповідачу видавався на споживчі цілі, а житловий будинок за АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.04.2006р. виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення №231/6 від 11.04.2006р., тобто до укладення кредитного договору.
- 2 -
Керуючись ст.ст. 526,527,530,1050 ЦК України, ст.109 ЖК України, Закону України, «Про іпотеку», ст.ст.159, 130, 174, 179,212, 213,215,218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, служба у справах дітей Чернівецької міської ради про звернення стягнення на житловий будинок, виселення та зняття з реєстрації відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Садгірський райсуд м.Чернівці шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення.
Головуючий - суддя А.М.Галузінський