ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

30 вересня 2010 р.           Справа № 2-а-3515/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання:   Колодійчук Олександр Вікторович  

за участю представників сторін:

позивача      :   Благуна Б.М. - представник за довіреністю

відповідача :   Лучинського П.В. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санко"   

до:   державної податкової інспекції у м. Вінниці  

про: визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санко" до державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані  неправомірністю дій ДПІ у м. Вінниці щодо неприйняття сформованих в електронному вигляді податкових декларацій позивача з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року та податку на додану вартість за червень та липень 2010 року з підстав відсутності договору з ДПА України про прийом звітності по електронній пошті. Зазначені дії податкового органу позивач вважає неправомірними та просить суд зобов’язати відповідача визнати вищевказані декларації наданими в строк та прийняти їх до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовів, вказуючи про їх безпідставність, окремо зазначивши, що в прийнятті  декларації з податку на додану вартість позивачу відмовлено з підстав відсутності договору ДПА України та ненадання пролонгованих сертифікатів посилених ключів підпису керівника та печатки підприємства, у зв’язку з чим, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні у справі матеріали, судом встановлено слідуюче.

Позивач є окремим та самостійним суб’єктом господарювання, зареєстрований у встановленому законодавством порядку. Окрім цього, останній є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці.

Як з’ясовано в судовому засіданні, товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санко" засобами телекомунікаційного зв’язку з накладанням цифрового підпису на адресу ДПІ у м. Вінниці надсилались податкові декларації, зокрема: 15.07.2010 року надіслана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року; 26.07.2010 року надіслано податкову декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2010 року.

Проте, відповідачем надіслано на адресу ТОВ "Торговий дім "Санко" підтвердження у вигляді квитанцій № 2, якими позивача повідомлено, що документи (декларації) не прийнято через виявлені помилки: зокрема "можливо відсутній договір з ДПА України".

В зв’язку із неможливістю здати звітність направивши її за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку, позивач всі зазначені вище декларації направив на адресу ДПІ м. Вінниці рекомендованими листами, про вручення яких свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштового відправлення. Незважаючи на наведене, податкова звітність підприємства податковим органом прийнята не була.

Не погоджуючись з діями податкового органу позивач оскаржив їх до суду.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 статті 10 Закону України "Про держану податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. № 509-XII однією з функцій державних податкових інспекцій є контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III) .

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону № 2181-III податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Згідно з пунктом 4.1.1 статті 4 Закону № 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з пунктом 4.1.4 статті 4 Закону № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до ч. 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону № 2181-III, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Тобто, у самому Законі № 2181-ІІІ, зокрема ст. 4, прямо передбачено, за яких обставин податковий орган може не визнати декларацію.

Згідно з п 4.1.2. вказаної норми Закону № 2181-III, прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, підстави, повноваження та спосіб дій відповідача стосовно прийняття і визнання податкових декларацій регулюються Законом № 2181.

Разом з тим, вказаним законом не передбачено повноважень податкового органу не приймати від платника податків податкової звітності.

З метою запровадження централізованої системи приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку Державною податковою адміністрацією України прийнято Наказ від 31.12.2008 року № 827 "Про затвердження Методичних рекомендації щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" (далі Методичні рекомендації).

В судовому засіданні встановлено, що 03.03.2010 року позивачем отримані посилені сертифікати ключів керівника Товариства та печатки, які чинні з 03.03.2010 року до 03.03.2011 року.

Крім того, 10.03.2010 року позивачем отриманий один примірник підписаного відповідачем договору про визнання електронних документів, який зареєстрований в журналі обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків ДПІ у м. Вінниці під номером 1715.

З п. 1 розділу 1 Договору № 1715 вбачається, що його предметом є визнання податкових документів "податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних документів), поданих позивачем в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно п. 3 розділу 6, договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Тобто на момент подання декларацій вказаний договір був чинним.

Крім того, згідно даного договору, платник податків зобов’язаний надсилати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді у форматі затвердженому ДПА України; для накладання ЕЦП на податкові документи в електронному вигляді при їх передачі до органу ДПС використовувати особистий ключ, відповідно якому посилений сертифікат відкритого ключа надано Платником податків до органу ДПС разом із цим Договором.

Водночас, орган ДПС зобов’язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп’ютерну обробку та відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Порядок подання податкової звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку  до органу ДПС здійснюється відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис", Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 680 "Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу", Постанови КМУ від 28.10.2004 року № 1452 "Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності" та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року за №233 та згідно з Наказом ДПА України від 19.08.2005 року за № 351, яким затверджено формат (стандарт) електронного документа звітності платників податків.

Згідно з абз. 6 п. 1 розділу І Інструкції № 233 подання податкових документів в електронному вигляді - подання податкових документів до органів ДПС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 233 встановлено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціального програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією.

Відповідно до п. 7.5 розділу ІІІ Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків,  дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв’язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме квитанції з ДПА № 2, що не заперечується відповідачем, податкові декларації були направлені на електронну адресу податкового органу, прийняті останнім на свою електронну адресу та розпаковані.

Окрім того, в силу п.п. 4.13.8 Методичних рекомендацій факт прийняття звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується цією ж другою квитанцією у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про платника податків, дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт та дані про відправника квитанції.

Таким чином, податковий орган, надсилаючи Квитанцію № 2, фактично підтверджує факт її прийняття та наявність у ній всіх необхідних реквізитів.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та обставини справи суд приходить до висновку про відсутність підстав у відповідача для неприйняття податкових декларацій товариства.

Водночас, суд не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності договору позивача з ДПА України, оскільки в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Договору № 1715 від 10.03.2010 року (а.с. 8-12) про визнання електронних документів, укладеного між ДПІ у м.Вінниці та ТОВ "Торговий дім "Санко".

За наведених обставин та правових норм, невизнання декларацій з підстав, що викладені у квитанціях № 2, суд вважає неправомірним.

Суд звертає увагу також на те, що суб’єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Разом з тим, усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо відмови у прийняті податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санко".

Зобов’язати державну податкову інспекцію у м. Вінниці прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санко"  

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санко" судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено:   05.10.10  

Суддя          Альчук Максим Петрович

30.09.2010