РІШЕННЯ

іменем України

5 жовтня 2010 року                                                                                          м. Ужгород

        Колегія  суддів  палати з цивільних справах апеляційного суду   Закарпатської області  в   складі   :

                                                головуючого     -    ДРОБОТІ  В.В.,

                                                с у д д і в           -  ФАЗИКОШ  Г.В.,   МАЦУНИЧА М.В.,

                                                при  секретарі   -  ДОБРА  М.В.

 розглянувши  у  відкритому судовому засіданні справу за  апеляційною  скаргою  відповідача  Хустської міської ради  на рішення Хустського районного суду  від  16 березня 2010 року,    

                                                         в с т а н о в и л а   :

        ОСОБА_3  пред’явила до Хустської міської ради позов про визнання права на самочинно збудовану будівлю.

        Свої вимоги  обґрунтовувала тим, що  вона на належній  ій земельній  ділянці  в АДРЕСА_1 «б»  без дозволу  відповідача поруч з житловим будинком побудувала  господарсько-оздоровчий комплекс загальною площею 85,43  кв.м. Посилаючись на те, що вона  є власником  земельної ділянки, на  якій  збудована споруда, а її  цільове призначення не змінено, позивачка просила визнати за нею  право власності на об’єкт  самочинного будівництва .

        Рішенням суду  позов задоволено.

        В  апеляційній  скарзі ставиться питання  про скасування рішення і  ухвалення нового  про відмову  у позові. Міська рада  вказує на те, що суд неправильно застосував  матеріальний закон.

        Колегія  суддів  вважає, що скарга підлягає до  задоволення з  таких  підстав.

        Згідно  ст.. 376 ЦК України особа, яка здійснила  самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права  власності на нього.

        Відповідно до ч.3 ст. 375 ЦК право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних ,будівельних, санітарних, екологічних та інших норм  і правил.

        У зв’язку з цим норми ч. 3 ст. 376 ЦК,  які були застосовані  судом першої інстанції при задоволенні позову, можуть бути підставою визнання права  власності  на  самочинно  збудований об’єкт нерухомості  лише при дотриманні зазначених вище норм і правил.

        У справі  відсутні жодні докази додержання позивачкою  архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил при будівництві  господарсько-оздоровчого комплексу.

        Окрім того, є доведеним, що  порушене позивачкою у суді  питання не було предметом розгляду міської ради , тобто компетентного  державного органу, рішення якого давало б підставу  вважати  про наявність спору про право.

        Лист першого заступника  міського голови № 2360/02-8  від  30 листопада 2009 року  цього рішення не замінює.

        Відповідно до вимог  п.4 ч.1 ст. 309  ЦПК України  неправильне  застосування норм  матеріального права є підставою для  скасування рішення  суду першої інстанції і  ухвалення  нового рішення.

                Керуючись  ст. ст. 307,  309  ЦПК  України,    колегія  суддів   ,   -

                                                         р і ш и л а  :

        Апеляційну   скаргу   відповідача Хустської міської ради  задовольнити .

        Рішення  Хустського районного суду  від  16 березня  2010 року  скасувати  і  ухвалити нове, яким  відмовити  ОСОБА_3 у позові  до Хустської міської ради  про визнання права  на самочинно збудовану будівлю господарсько-оздоровчого  комплексу.

       Рішення набирає законної сили    після  його проголошення, але  може бути оскаржено до Верховного Суду України  протягом двадцяти  днів шляхом  подачі  скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

                                          Головуючий  -  Дроботя   В.В.

                                          С у д д і          -  Фазиког Г.В.,  Мацунич М.В.

Оригіналу  відповідає  :

Суддя  апеляційного суду

Закарпатської області    :                                                                                  В.В.Дроботя