Справа № 2а-1460/10/1570

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2010 року                                                                                             м. Одеса          

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:          Хлюстіна Ю.М.

при секретарі судового засідання:          Кравець Я.А.

за участю сторін:

 законний представник прокуратури

 Суворовського району м. Одеси                          - Вайнбранд В.Л. (згідно посвідчення)

 від позивача представники                                        - Штепа Н.М., Денісова Л.М. (по довіреності)

 від відповідача представник                                - не з’явився     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання недійсним рішення відповідача  № 304 від 14.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»на загальну суму 16 746 149,76 грн., -   

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання недійсним рішення відповідача  № 304 від 14.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»на загальну суму 16 746 149,76 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що  рішення Держінспекції не є дійсним і підлягає скасуванню, оскільки перевіряючими неправомірно застосовувалися нормативно-правові акти, які не можуть бути застосовані до діяльності таких суб'єктів як ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор», тобто до суб'єктів зберігання зерна.

Крім того, позивач у своїй діяльності безпосередньо не надає послуги вантажно- та судновласникам, а лише експедиторам, які в свою чергу, надають послуги вантажно- та судновласникам.

В акті перевірки зазначено, що галузь господарства ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»- транспорт, проте на запит перевіряючих адміністрація ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»надала усі необхідні документи для проведення перевірки у тому числі статут, із якого вбачається, що галуззю господарства ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»є складське господарство, а не «транспорт»як зазначено в акті перевірки.

Відповідач, керуючись ст. 4. Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.90 року № 507 необґрунтовано та помилково відносять до діяльності Одеського портового елеватора норми постанови КМУ від 25.12.96 № 1548 та наказу Міністерства транспорту України»від 31.10.95  року  №392.

Абазом 1 п.п. «б»п.2 додатку до постанови КМУ від 25.12.96 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) передбачено, що Мінтрансзв'язку за погодженням Мінекономіки встановлює тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річних портах (на причалах), та збори і плату за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах (на причалах) України. Відповідач, враховуючи такі законодавчі норми вважає, що ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»відноситься до категорії підприємств, що підпорядковуються Міністерству транспорту України.

ДП ДАК «Хліб України» «Одеський портовий елеватор»створено у процесі приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств. У своїй діяльності позивач керується Законом України від 04.07.02 року № 37-ІУ «Про зерно та ринок зерна в Україні», Наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.04 року № 228 «Про затвердження Технічного регламенту зернового складу»та підпорядковується Міністерству аграрної політики України.

ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»має Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки № 2428. Такий сертифікат видається щорічно, терміном на 1 рік, реєструється у Реєстрі Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції. Сертифікат посвідчує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, які надає Одеський портовий елеватор, відповідають правилам і технічним умовам Технічного регламенту зернового складу.

Технічний регламент зернового складу розроблено на виконання статті 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»та постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 року N 510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів йог переробки, запровадження складських документів на зерно». Технологічна схема зберігання зерна на Одеському портовому елеваторі є єдиним нерозривним процесом виробництва послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових та олійних культур.

Вимоги до умов складання договору складського зберігання, строки складського зберігання та сплата за зберігання передбачені ст. 26-28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», чим і користується ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор».

На ринку зерна на даний час існують вільні, договірні ціни, які складаються портовим елеватором на підставі «Інструкції по плануванню, обліку та калькулюванню витрат обігу, розрахунку відпускних цін на хлібопродукти і тарифів на послуги на заготівельних підприємствах», розробленої Міністерством сільського господарства і продовольства України.

Ставка тарифу планової калькуляції вартості комплексу послуг на Одеському портовому елеваторі становить: 30,30 грн. з ПДВ за тону перевалки українського вантажу; 25,25 грн. без ПДВ за тону перевалки транзитного вантажу.

Збірник тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затверджений Міністерством транспорту України, передбачає використання в галузі морського транспорту, а саме, у портах, та для підприємств, які розташовані або здійснюють діяльність по перевантаженню вантажів на території порту. Одеський портовий елеватор не розташований на території порту, а перевантавження вантажів здійснює відповідно до договору який, укладений  з ТОВ «Бруклін Київ»та згідно якого проводить оплату по тарифним ставкам порту, які нараховує та надсилає позивачу ТОВ «Бруклін Київ».

Крім того, наказ № 392 від 31.10.1995р. про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, згідно якого були донараховані санкції, безпосередньо розповсюджується на порти України, але не може поширюватися на діяльність ДП ДАК «Хліб України» «Одеський портовий елеватор». Послуги, що надані за договорами зберігання зерна (приймання, зберігання та відвантаження зернових, зернобобових та олійних культур нерезидентам України) зазначені  в акті,   не відносяться до робіт, пов'язаних з проходженням вантажу через порт, оскільки останнім етапом зберігання зерна є відвантаження, то воно  закінчується на межі портового елеватора з Одеським портом на причалах №30-31.

Позивач зазначив, що тарифна ставка у розмірі 6,25 доларів США прийнята Одеським портовим елеватором за договорами  зберігання зерна по курсу Національного банку України на дату складання договору, а саме 4,85 грн., тобто, у гривні тарифна ставка дорівнює 30,30 грн. з ПДВ. Враховуючи норми Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Технічний регламент зернового складу та керуючись «Інструкцією по плануванню, обліку та калькулюванню витрат обігу, розрахунку відпускних цін на хлібопродукти і тарифів на послуги на заготівельних підприємствах», Одеський портовий елеватор правомірно застосовував тарифну ставку для  нерезидентів України за надані послуги по зберіганню зерна.

Крім того, в акті зазначено,  що позивач порушив п. 2.1.2 Збірника тарифів у якому визначено перелік робіт, які оплачуються за акордними ставками і позивачем було стягнуто з вантажовласників додаткову плату за забезпечення умов при переважуванні зернових у розмірі від 0,08 до 0,10 грн. за тону. Сума додатково отриманої виручки по даному порушенню склала 78 274, 43 грн.

Позивач вважає таке тлумачення викладеної норми закону, не стосується послуг, які надає позивач. Дана послуга є обов'язковою складовою тарифної ставки, відповідно «Інструкції по плануванню, обліку та калькулюванню витрат обігу, розрахунку відпускних цін на хлібопродукти і тарифів на послуги на заготівельних підприємствах», якою керується позивач в ході своєї діяльності.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем при завантаженні контейнерів стягнуто з вантажовласників плату від 28,13 до 78,13 грн. за тону, замість ставок дійсної категорії 3,1 - 3,66 дол. США за 1 тону. Сума додатково отриманої виручки згідно акту склала 802 286,36 грн.

Такий висновок  не є вірним, оскільки регламент зернового складу дозволяє приймання та відвантаження зерна різним видом транспорту за умовами договору який складається Одеським портовим елеватором експедиторами вантажу, в якому передбачена послуга по прийманню зерна з залізничного транспорту та відвантаження його на обладнані контейнери, які у подальшому, силами власника вивозяться автомобільна транспортом з території портового елеватору. Додатковий тариф, що розроблений відповідно фактичних витрат на обладнання контейнерів та їх переміщення по території елеватора стягується з замовника.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали  та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що плановою перевіркою, яку Інспекція проводила у позивача, були встановлені порушення, пов'язані з обробкою вантажів, а також стягненням зборів і плат на послуги, які портовий елеватор надає вантажо- та судновласникам. Зі всього «нерозривного процесу виробництва послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових та олійних культур», який здійснює портовий елеватор, Інспекція перевіряла тільки відвантаження, про що свідчать наказ на перевірку №334 від 26 липня 2009 р. та посвідчення №334 від 16 липня 2009 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про становлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»визначено, що тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річних портах (на причалах), регулюються Мінтрансзв'язку за погодженням з Мінекономіки. Наказом Мінтрансу від 31.10.1995 р. № 392 в редакції наказу від 12.03.2003 р. 2188 із змінами та доповненнями, затверджено Збірник тарифів на комплекс робіт послуг, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) транзитних вантажів у морських портах (причалах) України (надалі-Збірник). Пунктом 1 Загальних вказівок Збірника визначено, що наведені в ньому тарифи встановлені  на комплекс робіт (послуг),  пов'язаних з  обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) і транзитних вантажів у морських портах (причалах) Чорноморсько-Азовського басейну, р. Дунай і річкових портах (причалах) басейнів річок Дністра та Південного Бугу. Тарифні ставки Збірника та порядок їх обчислення застосовуються всіма суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги, передбачені цим Збірником, у морських
портах, на причалах суднобудівних і судноремонтних заводів, інших портах,
причалах (пристанях), незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм
власності.

Тому   твердження  позивача   про   те,   що   на   нього   не розповсюджуються вимоги Збірника, так як він не розташований на території порту, а перевантаження вантажів здійснює посередник (ТОВ «Бруклін-Київ»), не може прийнято Інспекцією як таке, що суперечить матеріалам перевірки. По-перше,   згідно  обов'язкової   постанови   по   Одеському   морському торговельному порту, 30-31 причали порту використовуються виключно  позивачем  (так званий,  Елеваторний пірс),  а технологічна схема зміщення обладнання в порту позивача роз'яснює, як саме зерно через територією порту надходить до причалів під завантаження. Тобто, незважаючи на те, що офіс позивача дійсно знаходиться поза території порту (межує з ним), він використовує причали порту при обробленні зовнішньоторговельних та транзитних вантажів, а його технологічне обладнання проходить через територію порту. По-друге, на погляд Інспекції, неважливо, хто саме здійснює операції з перевантаження вантажу - сам позивач чи посередник, який діє на замовлення портового елеватора, так як розраховуються вантажовласники за ці операції з позивачем, а не з посередником.

Законний представник прокуратури Суворовського району м. Одеси у судовому засіданні у повному обсязі підтримав пояснення представника відповідача та просив в задоволенні позову відмовити.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області проведено планову перевірку з питань дотримання ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»діючого порядку формування та  застосування тарифів на комплекс робіт, пов’язаних з обробкою вантажів, а також зборів і плат на послуги, які надаються вантажно- та судновласниками  за період діяльності з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року.

За результатами планової перевірки складено акт №000468 від 07.08.2009 року (аркуші справи 142-145, том І), в якому зафіксовано, що позивачем порушено вимоги п.2, п. 2.1.2., п. 3 Примітки до табл. 2.1.3а розділу 2а «зовнішньоторговельні вантажі»Збірника тарифів на комплекс робіт послуг, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) транзитних вантажів у морських портах (причалах) України, затвердженого наказом Мінтрансу від 31.10.1995 р. № 392 в редакції наказу від 12.03.2003 р. 2188 із змінами та доповненнями,  а саме при перевантажені зернових культур на причалах № 30, 31 Одеського МТП підприємство завищувало ставки І категорії, установлені для вантажів, при перевалці, яких виконуються усі роботи; при завантаженні контейнерів стягувало з вантажовласників плату від 28,13 до 78,33 грн. за 1 тонну, замість ставок ІІ категорії 3,1; 3,66 дол. США за 1 тонну, крім цього з вантажовласників необґрунтовано стягувалась додаткова плата за забезпечення умов при перезважуванні зернових.

14.08.2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за № 304 (аркуш справи 152, том І), яким  прийнято рішення вилучити у позивача в доход державного бюджету 5582049,92 грн. суми додатково отриманої виручки та 11164099,84 грн. штрафних санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд вживши передбачені законом заходи, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин у справі, у тому числі з урахуванням встановлених під час розгляду справи фактів, приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним у зв'язку з тим, що вони винесено на підставі хибних висновків до яких згідно акту перевірки прийшов відповідач.

Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачена відповідальність, за порушення державної дисциплін цін: вилучення в доход відповідного бюджету суми необґрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу.

Повноваження та компетенція відповідача визначені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами.

Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому; Держцінінспекція має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Директивним наказом Мінекономіки від 01.03.2001 р. N 3-Д «Про відносини з Державною інспекцією з контролю за цінами, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра економіки України», визначено стратегічні цілі та основні завдання Держцінінспекції, якими (забезпечення реалізації державної цінової політики шляхом організації та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування ціні і тарифів; Держцінінспекція самостійно виконує функції, які передбачені законодавством юридичних осіб, а також специфічні контрольно-наглядової функції з реалізації цінової політики держави в межах завдань наданих для їх виконання.

Відповідно до пп. 3.8 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з «питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. N 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за N 1047/6238, Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві таї Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку відповідача в процесі проведенні перевірки, оскільки відповідач виконував покладені на нього державою та законом обов'язки. Але ці висновки  суду не стосуються процедури складання акту про результати перевірки та прийняття оскаржуваного рішення.

Як вбачається з акту перевірки, галузь господарства ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»- транспорт (аркуш справи 142, том І).

Проте, судом встановлено, що відповідно до статуту (аркуші справи 130-140, том І), дочірнє підприємство «Одеський портовий елеватор»створено за рішенням Правління державної акціонерної компанії «Хліб України»шляхом реорганізації, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.97 року №1218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств».

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (аркуш справи 141, том І) одним із видів діяльності за КВЕД  Одеського портового елеватора є складське господарство, а не транспорт, як зазначено в акті перевірки, судом встановлено, що Одеський портовий елеватор забезпечує перевантаження на експорт різноманітних зернових і олійних культур.

Судом встановлено, що на запит перевіряючих позивач надав усі необхідні документи для проведення перевірки у тому числі Статут, із якого вбачається, що галуззю господарства ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»є складське господарство, а не транспорт як зазначено в акті перевірки.

Як вбачається з акту перевірки відповідач вважає, що ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»відноситься до категорії підприємств, яке підпорядковуються Міністерству транспорту України та на діяльність якого розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 року № 1548 та наказу Міністерства транспорту України»від 31.10.95 року  №392, яким затверджено Збірник тарифів на комплекс робіт послуг, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) транзитних вантажів у морських портах (причалах) України.

Суд з даними висновками відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Абазом 1 п.п. «б»п.2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) передбачено, що Мінтрансзв'язку за погодженням Мінекономіки встановлює тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річних портах (на причалах), та збори і плату за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах (на причалах) України.

Як вже судом встановлено, ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»створено у процесі приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств.

У своїй діяльності позивач керується Законом України від 04.07.02 року № 37-ІУ «Про зерно та ринок зерна в Україні», наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.04 року № 228 «Про затвердження Технічного регламенту зернового складу», зареєстрованого Мін'юстом України 05.07.04 року за N 835/9434, іншими законодавчими актами та підпорядковується Міністерству аграрної політики України.

Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні»визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектору економіки агропромислового комплексу України.

Згідно ст. 7 зазначеного Закону,  суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства) та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у процесі зберігання зерна, а згідно п. 15 ст.1 цього Закону, зерновий склад - це юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Судом встановлено, що ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»має Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки № 2428 (аркуш справи 89, том І). Такий сертифікат видається щорічно, терміном на 1 рік, реєструється у Реєстрі Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції. Сертифікат посвідчує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, які надає Одеський портовий елеватор, відповідають правилам і технічним умовам Технічного регламенту зернового складу.

Технічний регламент зернового складу розроблено на виконання статті 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 року N 510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів йог переробки, запровадження складських документів на зерно».

Технологічна схема зберігання зерна на Одеському портовому елеваторі є єдиним нерозривним процесом виробництва послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових та олійних культур.

Вимоги до умов складання договору складського зберігання, строки складського зберігання та сплата за зберігання передбачені ст. 26-28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Судом встановлено, що на ринку зерна на даний час існують вільні, договірні ціни, які складаються портовим елеватором на підставі «Інструкції по плануванню, обліку та калькулюванню витрат обігу, розрахунку відпускних цін на хлібопродукти і тарифів на послуги на заготівельних підприємствах», розробленої Міністерством сільського господарства і продовольства України (аркуші справи 90-108, том І).

Судом встановлено, що ставка тарифу планової калькуляції вартості комплексу послуг на Одеському портовому елеваторі становить: 30,30 грн. з ПДВ за тону перевалки українського вантажу; 25,25 грн. без ПДВ за тону перевалки транзитного вантажу.

Відповідач, згідно акту перевірки, прийшов до висновку, що при перевантажені зернових культур на причалах № 30 та № 31 ДП ОМТП позивачем були завищені ставки 1-ї категорії, установлені для вантажів, при перевалці яких виконуються усі роботи, чим порушені вимоги наказу Міністерства транспорту України, від 31.10.95 року №392 в редакції наказу від 12.03.03 № 188 із змінами та доповненнями,  у якому встановлені тарифи на комплекс робіт (послуг), пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) і транзитних вантажів у морських портах (причалах) України, у зв’язку з чим відповідач прийшов до висновку, що сума додатково отриманої виручки по даному порушенню складає 4 701 489,13 грн. (розрахунок в додатку №1 до акту, аркуші справи 150-151, том І).

Суд вважає даний висновок відповідача необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем були заключні договори з контрагентами нерезидентами INDUSTRY EAST EUROPE INVESTMENTS LTD (аркуші справи 163-164, том І), W.J. GRAIN LTD (аркуші справи 65-74, том ІІ) та Gran Trade Com SA (аркуші справи 94-103, том ІІ), згідно яких  позивач (виконавець) зобов’язується надавати послуги з перевалки вантажу згідно заявки замовника, ставка перевалки вантажів складає 6,25 дол. США.

Тарифна ставка у розмірі 6,25 доларів США прийнята Одеським портовим елеватором за договорами зберігання зерна по курсу Національного банку України на дату складання договору, а саме 4,85 грн., тобто, у гривні тарифна ставка дорівнює 30,30 грн. з ПДВ, як встановлено на підприємстві згідно калькуляції. Тобто позивач виконував зобов’язання згідно договору та ціна за зазначені послуги також встановлена в договорі.

Також судом встановлено, що вантажно –розвантажувальні роботи виконувало ТОВ  «Бруклін –Київ»на території порту згідно договору № 337-ПР від 17.04.2007 року (аркуші справи 112-114, том І), додатків до договору № 337-ПР від 17.04.2007 року (аркуші справи 115-116, том І) та додаткових угод до договору № 337-ПР від 17.04.2007 року (аркуші справи 117-122, том І). Після виконання робіт, ТОВ «Бруклін –Київ», по ставкам порту, яку він вказував у своїх рахунках перераховувалась оплата, але тільки після отримання грошових коштів від нерезидента, а саме INDUSTRY EAST EUROPE INVESTMENTS LTD.

Збірник тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затверджений Міністерством транспорту України, передбачає використання в галузі морського транспорту, а саме, у портах, та для підприємств, які розташовані або здійснюють діяльність по перевантаженню вантажів на території порту.

Судом встановлено, що Одеський портовий елеватор не розташований на території порту та  перевантавження вантажів, як вже судом встановлено здійснює ТОВ «Бруклін Київ», який згідно договору проводить оплату по тарифним ставкам порту, які нараховує та надсилає підприємству саме ж ТОВ «Бруклін Київ».

Як вже судом встановлено, що дія наказу № 392 від 31.10.1995р., яким затверджено Збірник тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, згідно якого були донараховані санкції, безпосередньо розповсюджується на порти України, але не може поширюватися на діяльність ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор».

Послуги, що надані за договорами про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження зернових, зернобобових та олійних культур нерезидентам України W.J. GRAIN LTD (аркуші справи 65-74, том ІІ) та Gran Trade Com SA (аркуші справи 94-103, том ІІ),      зазначені в акті перевірки, не відносяться до робіт, пов'язаних з проходженням вантажу через порт, оскільки останнім етапом зберігання зерна є відвантаження, та він закінчується на межі портового елеватора з Одеським портом на причалах №30-31.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що враховуючи норми Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Технічний регламент зернового складу», та керуючись «Інструкцією по плануванню, обліку та калькулюванню витрат обігу, розрахунку відпускних цін на хлібопродукти і тарифів на послуги на заготівельних підприємствах», Одеський портовий елеватор правомірно застосовував тарифну ставку для нерезидентів України за надані послуги по зберіганню зерна.

Також як вбачається з акту перевірки, позивачем у порушення п. 2.1.2 Збірника тарифів у якому визначено перелік робіт, які оплачуються за акордними ставками, було стягнуто з вантажовласників додаткову плату за забезпечення умов при переважуванні зернових культур у розмірі від 0,08 до 0,10 грн. за тону, у зв’язку з чим відповідач прийшов до висновку, що сума додатково отриманої виручки по даному порушенню склала 78 274, 43 грн. (розрахунок в додатку №2 до акту, аркуші справи 146-148, том І).

Суд вважає, даний висновок відповідача необґрунтованим та безпідставним, оскільки судом встановлено, що позивач зазначені послуги не надає. Судом встановлено, що для зручності в роботі позивачем було підписано угоди з сертифікованими компаніями СЖС «України»та «Інспекторат України», які і виконують зазначені в акті види послуг,  при відвантаженні зерна на експорт, а згідно умов договору оплата на користь позивача складає 0,10 грн.

Крім того, відповідач, згідно акту перевірки, прийшов до висновку, що  в порушення п. 3 Примітки до табл. 2.1.3а розділу 2а «зовнішньоторговельні вантажі»Збірника тарифів на комплекс робіт послуг, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) транзитних вантажів у морських портах (причалах) України, позивачем при завантаженні контейнерів стягнуто з вантажовласників плату від 28,13 до 78,13 грн. за тону, замість ставок дійсної категорії 3,1 - 3,66 дол. СІЛА за 1 тону.

Суд вважає даний висновок відповідача також безпідставним та необґрунтованим, оскільки згідно вимог Закону України «Про ринок зерна в Україні»та Регламенту зернового  складу, складські господарства можуть приймати та відвантажувати зерно в контейнери різним видом транспорту.

Судом встановлено, що за умовами договору, який складається між позивачем та експедиторами, передбачена ця послуга, тобто приймання зерна з залізничного транспорту та відвантаження його на обладнані контейнери. Ці контейнери у подальшому, силами власника вивозяться автомобільним транспортом з території портового елеватору. Додатковий тариф, що розроблений відповідно фактичних витрат на обладнання контейнерів та їх переміщення по території елеватора стягується з замовника, як того потребують умови договору.

Висновки відповідача, стосовно того, що позивач повинен застосовувати акордні ставки порту при завантаженні контейнерів на власній території позивача є помилковими, оскільки позивачем розроблені планові калькуляції вартості вантажно –розвантажувальних робіт по прийманню і відпуску контейнерів на контейнерному майданчику позивача.  

  Таким чином, на думку суду відповідачем безпідставно визначена сума необґрунтовано отриманої виручки та прийнято рішення  № 304 від 14.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»на загальну суму 16 746 149,76 грн.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасну розумного строку.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку,  що позовні вимоги дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»обґрунтовані, законні та підтвердженні доказами, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.  

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про ціни і ціноутворення»,  Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні»,  ст. ст.  2, 6,7, 8, 9, 11,49, 51,  86, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Одеський портовий елеватор»до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області у повному обсязі.

           Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області  № 304 від 14.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»на загальну суму 16 746 149,76 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі у відповідності до вимог передбачених ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 24 вересня 2010 року.

Суддя