Судове рішення #11316900

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 11-а-1795                                                  Категорія – ч.2 ст.286 КК України

Головуючий у 1-й інст.Дідик М.В.

Доповідач – Корнієнко Т.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року  колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді    -     Ноздрякова В.М.,

суддів                 -     Корнієнко Т.Ю., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора –    Карпука Ю.О.,                    

засудженого                -    ОСОБА_2 ,  

потерпілого                 -   ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Кулеби М.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Голосіївського  районного суду м. Києва від 15.06.2010 року,

встановила:

Цим вироком

       ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, який  не працює, не має постійного місця проживання та реєстрації, не судимий в силу ст.89 КК України,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки 6 місяців  позбавлення волі  з позбавленням права керувати транспортними засобами  строком на два роки.

Постановлено також стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3  в задоволення цивільного позову 61 000 грн.

Згідно з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 09.02.2009 року приблизно о 6 год.30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Деу Нексія», д.н. НОМЕР_1, рухався по вул. Льва Толстого в м. Києві зі сторони вул. Жилянської в напрямку вул. Вєтрова.

Проїжджаючи регульоване світлофорним об’єктом перехрестя вул.. Л.Толстого – вул. Саксаганського, порушивши п.п.1.5, 2.3 б),12.1,12.3 Правил дорожнього руху України, невірно вибравши безпечну швидкість для руху автомобіля, в момент виникнення небезпеки для руху не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля, аж до його зупинки, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка переходила проїжджу частину на червоний сигнал пішохідного світлофору, справа наліво по ходу руху автомобіля «Деу Нексія». Внаслідок отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень ( сукупних травм у виді перелому кісток скелета, ушкоджень внутрішніх органів  і розвитку крововтрати) ОСОБА_5 померла на місці. Порушення ОСОБА_2 п.п.1.5,2.3б),12.1,12.3 Правил дорожнього руху України  знаходяться в прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить скасувати вказаний вирок суду з тих підстав, що вирок, на його думку, постановлений з порушенням вимог кримінально- процесуального закону, оскільки  в мотивувальній частині вироку у обвинуваченні, яке визнано судом доведеним,  не зазначені конкретно і детально всі зазначені у висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, які були виявлені на тілі потерпілої, механізм їх утворення  і причинно- наслідковий зв’язок між смертю та ушкодженнями, і не вказані мотиви, з яких вони виключені. На думку прокурора, вказані дії суду першої інстанції тягнуть за собою неповноту в частині правильності кваліфікації дій засудженого за кваліфікуючими ознаками «смерть» або «тяжкі тілесні ушкодження».

Просить постановити новий вирок, яким збільшити обсяг обвинувачення засудженому, з урахуванням того обсягу, від якого він захищався в суді першої інстанції, зазначивши у вироку всі тілесні ушкодження, спричинені потерпілій, детально, як вказано у висновку судово - медичної експертизи.

Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить змінити вирок суду і пом’якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що він вчинив злочин не умисно, намагався надати потерпілій необхідну допомогу, сам викликав міліцію і швидку допомогу. Просить також врахувати, що в ДТП є вина і потерпілої, яка перебігала  дорогу на  червоний (забороняючий) сигнал світлофора. Просить  також змінити йому режим покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача і заперечував проти апеляції засудженого, засудженого, який підтримав свою апеляцію і не заперчував проти апеляції прокурора, потерпілих, які підтримали апеляцію прокурора і заперечували проти апеляції засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з протоколу судового засідання, обставин вчинення  злочину під час розгляду справи судом першої інстанції  не оспорювалися самим засудженим, тому докази за згодою сторін відповідно до вимог ч.1 ст.299 і ст.301-1 КПК України не досліджувалися.

Не оспорюються вони і в апеляціях, тому висновок суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення  злочину не перевіряється.

Що стосується доводів прокурора про порушення вимог ст.334 КПК України при складанні вироку, то вони на думку  колегії суддів безпідставні.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, в мотивувальній частині він містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, зокрема в ній зазначено від яких тілесних ушкоджень, а саме – сукупних травм у виді перелому кісток скелета, ушкоджень внутрішніх органів і розвитку крововтрати, померла ОСОБА_5

Деталізація  цих тілесних ушкоджень згідно  висновку судово- медичної експертизи не є необхідною в мотивувальній частині вироку і не впливає на об’єм пред’явленого засудженому обвинувачення, як про  це  ставиться питання в апеляції прокурора.

За змістом вирок суду  першої інстанції щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.334 КПК України.

Дії засудженого ОСОБА_2  за ч.2 ст.286 КК України  кваліфіковані  правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі  суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України віднесено до тяжких,   дані про особу винного,  що він не судимий в силу ст.89 КК України, не перебуває на обліку у лікарів психіатра і нарколога, має стаж водія понад 20 років,  обставину, що пом’якшує покарання - його щире каяття та визнання вини,  відсутність обставин, які обтяжують покарання та думку потерпілого, який наполягав на суворому покаранні.

Разом з тим, суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував необережність самої потерпілої, яка, згідно встановленим обставинам справи,  також допустила порушення ПДР, а також неповно з’ясував дані про особу засудженого.

При апеляційному розгляді справи засуджений пояснив, що він не має власного житла, оскільки за рішенням суду  його колишня дружина визнала його втратившим право на житло,  він тимчасово проживав у співмешканки, автомобіль, на якому він попав у ДТП придбаний ним в кредит, тому він не в змозі відразу відшкодувати потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду, як цього  вимагає потерпілий, через важке матеріальне становище, однак він згоден на відшкодування завданої  шкоди частинами  відповідно до отримуваних доходів.

З урахуванням конкретних обставин справи, необережної поведінки потерпілої, яка допустила порушення правил дорожнього руху,  щирого каяття засудженого, його сімейного та матеріального становища, зокрема, що він розлучений і позбавлений житла,  колегія суддів дійшла висновку про можливість пом’якшення йому покарання до мінімального розміру, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Оскільки  засуджений порушив правила дорожнього руху, що призвело до смерті людини, колегія суддів вважає, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами до нього застосовано обґрунтовано, і підстав для пом'якшення покарання в цій частині  немає.

Що стосується прохання засудженого про призначення йому покарання у виді обмеження волі замість позбавлення волі з тим, щоб він працюючи, зміг відшкодувати потерпілому причинену шкоду, то колегія суддів не знаходить підстав для  такого пом’якшення покарання з  застосуванням ст.69 КК України.

При провадженні досудового слідства та судового розгляду справи істотних  порушень кримінально- процесуального закону  колегією суддів не встановлено.

Таким чином,  апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, а апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Апеляцію засудженого ОСОБА_2   задовольнити частково.

Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2010 року відносно ОСОБА_2   змінити: пом’якшити призначене йому покарання за ч.2 ст.286 КК України   з 4 років 6 місяців до  3 / трьох/ років позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Судді:

     

          Ноздряков В.М.       Корнієнко Т.Ю.      Єленіна Ж.М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація