АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-а-1760/2010 Категорія КК: ч. 2 ст. 286
Головуючий у суді 1-їінстанції: Трусова Т.А.
Доповідач: Корнієнко Т.Ю.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді - Лясковської В.І.,
суддів - Корнієнко Т.Ю., Слинько С.С.,
за участі прокурора - Тертичного А.О.
підсудного - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткового розслідування, з мотивів неповноти досудового слідства, яку неможливо усунути в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 27.08.2008 року, приблизно, о 19 год. 50 хв., керуючи на підставі довіреності технічно справним автомобілем «Тойота Кемрі », д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Харківське шосе в м. Києві з боку вул. Вірменська в напрямку вул. ОСОБА_5, порушив вимоги п.п. 2.3.б, 11.4, і дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, а саме, виконуючи маневр розвороту наліво в забороненому для цього місці, перетнув подвійну суцільну лінію 1.3 горизонтальної дорожньої розмітки ПДР України, виїхав на смуги зустрічного напрямку руху, куди виїжджати заборонено, де сталося зіткнення з кросовим мотоциклом «Чизет» без державних реєстраційних номерних знаків, не зареєстрованим у встановленому законом порядку, під керуванням ОСОБА_6, який рухався в зустрічному напрямку та мав пріоритет у русі, – внаслідок чого ОСОБА_6 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер 29.08.2008 року в КМКЛ ШМД. Водій ОСОБА_6 керував мотоциклом не маючи при собі посвідчення водія та мотоциклетного шлема на голові. В діях потерпілого ОСОБА_7 вбачаються ознаки порушення п.2.1, п.2.3 ПДР України.
Пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення ґрунтувалося на показаннях ОСОБА_2 як обвинуваченого, в яких він частково визнавав свою вину, потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, протоколом огляду місця ДТП, яким було зафіксовано місце ДТП, дорожню обстановку та погодні умови, планом-схемою ДТП та фототаблицею, на яких зафіксоване місце ДТП і транспортні засоби, висновками судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_6 та судово-автотехнічної експертизи, згідно з яким в діях водія ОСОБА_2 вбачалася невідповідність вимогам ПДР України, що перебувало у причинно-наслідковому зв’язку із виникненням ДТП і смертю потерпілого.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 спочатку визнавав вину частково та пояснив, що 27 серпня 2008 року, приблизно, о 19 год. 30 хв., він їхав по вул. Харківське шосе в м. Києві, стоячи в заторі перед червоним сигналом світлофора та переконавшись у відсутності транспортних засобів на смузі зустрічного руху, вирішив розвернутися й поїхати назад, оскільки дуже поспішав купити ліки для сина. Проїхав близько метра на смузі зустрічного руху, коли на ній з’явився мотоцикл без фар, при цьому він загальмував та намагався дати дорогу мотоциклу, проте одразу відбулося зіткнення транспортних засобів.
У ході судового слідства ОСОБА_2 показання змінив та зазначив, що за кермом автомобіля перебував не він, а його тесть ОСОБА_9
При цьому свідки ОСОБА_5, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в судовому засіданні вказали, що за кермом автомобіля «Тойота Кемрі» перебувала особа, яка за ознаками віку та зовнішності не відповідає підсудному ОСОБА_2, а свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 також стверджували, що водія автомобіля серед присутніх в залі судового засідання немає.
За таких обставин суд дійшов висновку, що під час досудового слідства, всупереч вимогам ст. 22 КПК України, не були повно та всебічно досліджені обставини справи, а саме, не вжито заходів для перевірки показань потерпілого ОСОБА_4 на досудовому слідстві про те, що на місці пригоди він чув від свідків, що водій і пасажир «Тойоти Кемрі» помінялись місцями, неповно допитано свідків ДТП та в основу обвинувачення покладено неперевірені показання ОСОБА_2, – тобто допущено неповноту досудового слідства, усунути яку в судовому засіданні неможливо, враховуючи специфіку процесуальної форми судового розгляду.
Тому за клопотанням захисника ОСОБА_3, підтриманим підсудним ОСОБА_2 та прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, справу повернуто прокурору Дарницького району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 вважає постанову суду незаконною, а судове слідство – таким, що проведено неповно, необ’єктивно, однобічно та упереджено, з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. На обґрунтування наведеного вважає вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведеною за матеріалами досудового слідства і в судовому засіданні, зокрема, власними показаннями ОСОБА_2 як обвинуваченого, показаннями під час досудового слідства свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_5, а твердження ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що на момент ДТП автомобілем керував не він, а його тесть – надуманими з метою уникнення відповідальності. Також вказує, що попередній розгляд справи спочатку було проведено без повідомлення потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_16, а також їх не було допитано у ході судового слідства. З наведених підстав просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_4, прокурора, які підтримали апеляцію, підсудного та його захисника, які просили залишити постанову без змін, а апеляцію без задоволення, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 22, 64, 65, 66 КПК України, прокурор, слідчий зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
Згідно зі ст. 281 КПК України, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження, всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України, не були досліджені, або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин тощо.
Як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що хоча він і точно не пам’ятає, хто сидів за кермом автомобіля «Тойота Кемрі», проте з автомобіля виходили два чоловіки, і на скільки він пригадує, за кермом перебував старший із них та менший на зріст.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні впевнено вказав, що серед присутніх в залі судового засідання водія автомобіля «Тойота Кемрі» немає, а за кермом цього автомобіля перебував чоловік кавказької національності, віком, приблизно, 50 років, середньої статури та середнього зросту, якого він зміг б упізнати.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні також впевнено вказав, що в залі судового засідання немає водія автомобіля «Тойота Кемрі», а за кермом автомобіля був чоловік віком, приблизно, 50 років, зростом близько 175 см., якого він зміг би впізнати.
Також в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_12, який очевидцем самого зіткнення транспортних засобів не був, на місце ДТП під’їхав вже після виникнення пригоди та про те, хто був за кермом автомобіля, йому відомо не було.
Після цього підсудний ОСОБА_2 змінив показання та зазначив, що за кермом автомобіля перебував не він, а його тесть ОСОБА_9 Раніше він себе умисно обмовляв, щоб дати можливість тестю виїхати у Вірменію на операцію.
Свідок ОСОБА_15, який у своїх показаннях під час досудового слідства зазначав, що, на скільки йому здалося, з-за керма автомобіля «Тойота Кемрі» виходив чоловік високого зросту, під час допиту в судовому засіданні зазначив, що водія автомобіля не пам’ятає, описати зовнішність цієї людини та впізнати її не може.
Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 викликалися в судове засідання, проте не з’являлися без поважних причин, до свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 було постановлено застосувати приводи, які виконані не були. У зв’язку з даними обставинами, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 306 КПК України, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було оголошено в судовому засіданні. При цьому, згідно із зазначеними показаннями, свідок ОСОБА_8 запам’ятав лише, що в автомобілі «Тойота Кемрі» знаходилося два чоловіки кавказької національності, один молодий, а другий в літах, але хто саме був за кермом, він не бачив, а свідок ОСОБА_11 під’їхав до місця ДТП вже після його виникнення та очевидцем зіткнення транспортних засобів не був.
З наведеного випливає, що з урахуванням специфіки судочинства на даній стадії кримінального процесу судом було вичерпано всі можливості для усунення недоліків досудового слідства у виді неповноти, внаслідок яких в судовому засіданні виникли суттєві протиріччя щодо фактичних обставин справи, усунути які виявилось неможливо через необхідність проведення додаткових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів для перевірки доводів ОСОБА_2 про вчинення даного злочину ОСОБА_9, про що суд першої інстанції правильно вказав у своїй постанові.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне під час досудового слідства встановити місце перебування ОСОБА_9 та додатково його допитати, провести його впізнання свідками ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_13 і ОСОБА_10, провести відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_2 та ОСОБА_9, за необхідності провести очні ставки між ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_13 і ОСОБА_10, а також ОСОБА_9 і кожним із вказаних свідків, додатково встановити коло осіб, які могли бути очевидцями ДТП, а також вжити інших заходів для перевірки показань ОСОБА_2 і допитаних в судовому засіданні свідків.
За таких обставин твердження потерпілого ОСОБА_4 в апеляції про безпідставність направлення справи на додаткове розслідування та про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину під час досудового і судового слідства є безпідставними.
Позбавлені підстав також твердження апелянта про те, що про попередній розгляд справи судом не було повідомлено потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_16, а також останніх не допитано в судовому засіданні, з огляду на наступне. Як видно з матеріалів справи, про попередній розгляд справи 26.02.2010 р. потерпілого ОСОБА_4 було повідомлено у встановленому законом порядку, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 брали в ньому участь, а також у судовому розгляді справи, реалізуючи при цьому свої процесуальні права, зокрема, заявляли клопотання, ставили запитання підсудному і свідкам, брали участь в обговоренні порядку дослідження доказів тощо – тобто встановлені кримінально-процесуальним законом права потерпілих при розгляді справи порушені не були. Що стосується неопитування їх в судовому засіданні, то ОСОБА_4 та ОСОБА_16 не були очевидцями ДТП, про яку їм відомо зі слів інших осіб, а тому усунути своїми показаннями протиріччя щодо фактичних обставин справи об’єктивної можливості не мали.
Враховуючи викладене, постанова суду є законною і обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткового розслідування, залишити без зміни , а апеляцію потерпілого ОСОБА_4 – без задоволення.
Судді:
Лясковська В.І. Корнієнко Т.Ю. Слинько С.С.