СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
28 серпня 2006 року |
Справа № 2-22/3083-2006 |
|
|
|
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Латиніна О.А.
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, дов. №НОМЕР_1
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Масандрівської селищної ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21.02.2006 у справі № 2-22/3083-2006
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Масандрівської селищної ради (вул. Стаханівська, 21,Масандра,98650)
про визнання частково недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Масандрівської селищної ради про визнання частково недійсним рішення.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2006 (суддя С.В. Яковлев) по справі № 2-22/3083-2006 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Масандрівської селищної ради про визнання частково недійсним рішення, визнано недійсним підпункт 1.1. пункту 1 Рішення 29 сесії 4 скликання Масандрівської селищної ради №НОМЕР_2. Повернуто з державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 3,40 грн. судових витрат.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач, забороняючи позивачу здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив, необґрунтовано поставив його в нерівні умови з іншими суб'єктами господарської діяльності.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Масандрівська селищна рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просить суд постанову господарського суду скасувати, в позові суб'єкту підприємницької діяльності відмовити.
В апеляційній скарзі заявник вказує на те що, судом не було прийнято до уваги те, що Масандрівська селищна рада своїм рішенням не позбавляє позивача ліцензії на право займатися роздрібною торгівлею алкогольними напоями, а лише забороняє торгівлю алкогольними напоями на розлив, у зв'язку з чим твердження суду першої інстанції про те що позивач був поставлений в нерівні умови з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, на думку заявника необгрунтовані.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 червня 2006 року призначено розгляд клопотання відповідача про поновлення строку подання апеляційної скарги на 12 липня 2006 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року Масандрівській селищній раді поновлено пропущений строк подання апеляційної скарги.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі відповідача.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року призначено справу до апеляційного розгляду на 31 липня 2006 року.
Розпорядженням голови суду від 31 липня 2006 року склад судової колегії змінено, суддю Латиніна О.А. в зв'язку з його відпусткою замінено на суддю Лисенко В.А.
У судове засідання 31 липня 2006 року представник позивача не з'явився, надіслав телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року розгляд справи відкладено на 28 серпня 2006 року.
Розпорядженням голови суду від 28 серпня 2006 року склад судової колегії змінено, суддю Антонову І.В. в зв'язку з її відпусткою замінено на суддю Латиніна О.А.
У судове засідання 28 серпня 2006 року представник відповідача не з'явився, надіслав клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
На засіданні 29 сесії 4 скликання Масандрівської селищної ради 28.10.05 р. було прийнято рішення НОМЕР_2, у пункті 1 якого були визначені місця, де заборонено продаж алкогольних напоїв на розлив. У підпункті 1.1. вказаного рішення було визначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив заборонено у торгівельному павільйоні на АДРЕСА_2, який належить позивачу.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним підпункт 1 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради НОМЕР_2 29 сесії 4 скликання від 28.10.2005 р. про заборону продажу алкогольних напоїв на розлив у торгівельному павільйоні НОМЕР_3, що належить позивачу, на АДРЕСА_2. Вимоги мотивовані тим, що вказане рішення ухвалено відповідачем без вивчення дійсних обставин справи, з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством України.
У відзиві відповідач вказує, що підставою для прийняття вищенаведеного рішення стало те, що належний позивачу торгівельний павільйон не є підприємством громадського харчування , а також те, що з причини здійснення торгівлі алкогольними напоями на розлив на вказаному об'єкті порушуються громадський порядок та громадська безпека.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2006 (суддя С.В. Яковлев) по справі № 2-22/3083-2006 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Масандрівської селищної ради про визнання частково недійсним рішення, визнано недійсним підпункт 1.1. пункту 1 Рішення 29 сесії 4 скликання Масандрівської селищної ради №НОМЕР_2.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.
Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими.
До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, передбачених пунктом „б” статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відноситься здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі та громадського харчування , прийняття рішень про скасування даного ним дозволу на експлуатацію об'єкту у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.
Статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що акти місцевих рад, прийняті в межах наданих їм повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
Відповідно до статті 59 вищевказаного Закону акти органів місцевого самоврядування по мотивах їх невідповідності Конституції України чи законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Основні напрями державної політики щодо регулювання роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначаються в Законі України «Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», стаття 15-3 якого визначає, що продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів забороняється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, при цьому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами, які мають статус підприємства громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів.
Стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»встановлює, що роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватись суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності у них ліцензії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Республіканського комітету з торгівлі та захисту прав споживачів АРК № 31 від 10.02.2000 р. торговому павільйону НОМЕР_3, що належить позивачу і розташованому на АДРЕСА_2, підтверджений статус підприємства громадського харчування (а.с. 11).
Також матеріали справи підтверджують, що на момент ухвалення Масандрівською селищною радою рішення НОМЕР_2 у позивача була ліцензія № НОМЕР_4 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями строком дії з 23.01.2005 р. по 23.01.2006 р. (а.с. 10)
В матеріалах справи відповідно до ст. 33 ГПК України відсутні докази того, що відповідачем ці документи були витребувані у позивача в момент підготовки рішення НОМЕР_2 та не були ним представлені.
Також, з матеріалів справи (а.с.48-52) вбачається, що в тому ж самому районі, де рішенням № НОМЕР_2 відповідач заборонив позивачу здійснювати роздрібну торгівлю спиртними напоями, а саме на АДРЕСА_2, ведуть підприємницьку діяльність інші суб'єкти господарювання, які одержали у встановленому законом порядку ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Більш того, як вказує в апеляційній скарзі відповідач, а також як вбачається з наданих в ході судового засідання доказів, серед цих суб'єктів підприємницької діяльності торгівлю алкогольними напоями на розлив, окрім позивача, здійснює ще один суб'єкт підприємницької діяльності, а саме ТОВ „Контур-ЛТД”, якому вказана діяльність не заборонена.
Згідно з пунктом 1 статті 15 Закону України „Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Частиною 1 пункту 2 статті 15 Закону України „Про захист економічної конкуренції” визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, забороняючи позивачу здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив у торговому павільйоні, який належить йому на праві власності, на АДРЕСА_2, необґрунтовано поставив його в нерівні умови з вказаним вище суб'єктом господарської діяльності, фактично надавши йому необгрунтовані переваги у веденні підприємницької діяльності, допустивши тим самим усунення (обмеження) конкуренції.
Крім того, слід відмітити, що позивач не наділений повноваженнями з охорони правопорядку, які належать до сфери дії відповідних правоохоронних органів.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущені антиконкурентні дії, які привели до обмеження підприємницької діяльності одного суб'єкта господарювання без урахування того, що подібного роду діяльністю продовжує займатись в тому ж самому районі інший суб'єкт підприємницької діяльності.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання недійсним пункту 1.1 рішення Масандрівської селищної ради НОМЕР_2 від 28.10.2005 р., тому підстав для задоволення апеляційних вимог немає.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Масандрівської селищної ради залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2006 року у справі № 2-22/3083-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя підпис В.М. Коваль
Судді підпис О.А. Латинін
підпис В.А. Лисенко
З оригіналом згідно
Помічник головуючого судді С.О. Щербаков