Справа № 2-а-177
2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2010 року Городищенський районний суд
Черкаської області
в складі:
головуючого судді Черненка В.О.
за участю секретаря Сидоренко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Петриківської сільської ради Городищенського району, Черкаської області про оскарження рішень Петриківської сільської ради про відмову в передачі земельної ділянки у власність ,
ВСТАНОВИВ :
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення сесії Петриківської сільської ради від 11.04.2007 року та від 15.08.2007 року, в частині зробленого заїзду для спільного користування від сільського саду до ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по його ділянці та визнати право власності на земельну ділянку площею 0,11 га, яку, на сесії Петриківської сільської ради, виділено з його земельної ділянки для заїзду від сільського саду до ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається та не, що він має три земельні ділянки, які знаходяться в різних місцях. Одна з земельних ділянок, площею 0,60 га, виділена йому в 1991 році в 35 м від ділянки, на якій знаходиться житловий будинок. Дана ділянка не мала під'їзду і, в 1996 році, Петриківська сільська рада виділила йому проїзд від однієї земельної ділянки до іншої, яка має форму неправильного п’ятикутника і межує з 5-ма земельними ділянками різних користувачів. 11.04.2007 року, сесією Петриківської сільської ради, за пропозицією сільського голови – Гибало Н.П., було виділено заїзд від сільського саду до ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який проходить по його земельній ділянці, мотивуючи тим, що в даній земельній ділянці лишок 0,08 га. На засіданні сесії Петриківської сільської ради від 11.04.2007 року, заяв від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виділення їм заїзду у рахунок його земельної ділянки, не було. Він не був присутній на вказаній сесії і згоди на вилучення земельної ділянки, якою він користується з 1991 року, для заїзду вказаних осіб, не давав, тим паче, що в них заїзди є з дороги. Про те, що фактична площа його земельної ділянки більша за облікову, він не знав і вважав, що правомірно нею користується. Згідно чинного законодавства, він, як особа, що користується земельною ділянкою більше 15 років, має право на звернення до відповідних органів з проханням про визнання права власності на неї. З відповідним клопотанням позивач, 23.06.2007 року, звернувся до Петриківської сільської ради, де просив надати йому у власність земельну ділянку, яку він займав з 1991 року, і яка була виділена під заїзд ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Проте, на сесії Петриківської сільської ради, зі слів сільського голови, клопотання не розглядалося протягом 9 місяців і лише після повторної заяви від 08.04.2008 року, йому, 10.04.2008 року надали письмове рішення сесії № 8/34 від 15.08.2007 року, яким заїзд від саду залишено. Його на засідання сесії Петриківсьокї сільської ради від 15.08.2007 року не запрошували і письмове повідомлення про рішення сесії не надсилали, що суперечить чинному законодавству. Заїзд, який виділила сесія Петриківської сільської ради розділяє його земельну ділянку на 2 частини: по одній стороні знаходяться фруктові дерева, а з іншої його земельна ділянка. Вважає, що виділення заїзду по саду і по земельній ділянці є зміною цільового призначення. Заїзд по його земельній ділянці ущемляє його права, перешкоджає раціональному використанню земельної ділянки. Заяв на виділення заїзду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подавали, про що свідчить виписка з рішення сесії сільської ради № 6-3 від 11.04.2007 року, тому рішення сесії Петриківської сільської ради про надання заїзду з саду до ділянок вище вказаних осіб є неправомірним і суперечать законодавству. Враховуючи викладене, просить скасувати рішення сесії Петриківської сільської ради від 11.04.2007 року та від 15.08.2007 року, в частині зробленого заїзду для спільного користування від сільського саду до ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по його ділянці та визнати право власності на земельну ділянку площею 0,11 га, яку, на сесії Петриківської сільської ради, виділено з його земельної ділянки для заїзду від сільського саду до ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В судовому засіданні позивач та його представник свої вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка взагалі не надавалась в користування ОСОБА_1, а була незаконно, самовільно ним зайнята і при її використанні він порушував права добросусідства. Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику (в даному випадку сільській раді) без відшкодування затрат, понесених при її незаконному використанні. Згідно ст. 12 ЗК України, розпорядження землями в межах населених пунктів є виключна компетенція сільської ради, тому виділивши заїзд для спільного користування біля земельної ділянки ОСОБА_1, сільська рада не порушила законодавства і не ущемила законні права позивача. Так, у власності ОСОБА_1 як перебувала земельна ділянка загальною площею 1,48 га, так і на даний час її площа не зменшилась. Щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 0,11 га, по якій виділено заїзд для спільного користування, то, згідно законодавства, право приватної власності по кожному виду земельних угідь (ст. 121 ЗК України) надається один раз і це право на земельну ділянку, для ведення селянського господарства, ОСОБА_1 використав. Крім того, згідно п. 3-а ст. 83 ЗК України, приватизації не підлягають землі загального користування, в тому числі проїзди.
Розглянувши позов в межах заявлених вимог, вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі в їх сукупності , суд вважає, що позов недостатньо обґрунтований, а тому підлягає до часткового задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні та чого не заперечують сторони у власності позивача на час розгляду справи знаходиться земельна ділянка загальною площею 1,48 га, яка складається з трьох окремих ділянок. Одна із земельних ділянок площею 0,60 га, за рахунок якої, на думку позивача, відповідач, своїм рішенням № 6-3 від 11.04.2007 року, виділив заїзд для спільного користування суміжних землевласників, була наділена позивачу рішенням сесії депутатів Петриківської сільської ради від 05.07.1991 року. Згідно Акту обміру та обчислення площі земельної ділянки від 21.09.2010 року загальна площа зазначеної земельної ділянки становить 0,739 га. Наділена дорога для спільного користування суміжних землевласників згідно рішення сесії № 6-3 від 11.04.2007 року, довжиною 157,5 метра та шириною 4,0 метра, становить 0,063 га, а площа земельної ділянки, що залишається в користуванні позивача становить 0,676 га. Тобто, на даний час, в користуванні позивача знаходиться земельна ділянка на 0,076 га більша аніж та, що була виділена рішенням сесії депутатів Петриківської сільської ради від 05.07.1991 року. За таких обставин всі посилання позивача на те, що заїзд для спільного користування суміжних землевласників виділений за рахунок його земельної ділянки, є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення сесії депутатів Петриківської сільської ради № 6-3 від 11.04.2007 року скасовувати як незаконне, підстав немає.
Щодо вимог позивача скасувати рішення сесії депутатів Петриківської сільської ради № 8-3/У від 15.08.2007 року, в частині відмови у збільшенні його земельної ділянки, шляхом приєднання лишків площею 0,08 га, то вони підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 159 ЗК України, земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. Як зазначив сам позивач та чого не заперечувала представник відповідача в судовому засіданні, на сесії Петриківської сільської ради 15.08.2007 року розглядалася заява ОСОБА_1 про збільшення його земельної ділянки, шляхом приєднання лишків площею 0,08 га, але останній не був повідомлений про час і місце розгляду його заяви, що суперечить чинному законодавству. Враховуючи вище викладене, суд вважає, що, оскільки порядок розгляду земельного спору, за заявою ОСОБА_1, сесією Петриківської сільської ради був порушений, тому рішення Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області № 8-3/У від 15.08.2007 року «Про розгляд спірного питання по земельних відносинах» у частині відмовлення ОСОБА_1 у збільшенні його земельної ділянки, шляхом приєднання лишків, площею 0,08 га, підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача в частині визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,11 га, яку, на сесії Петриківської сільської ради, на його думку, виділено з його земельної ділянки для заїзду від сільського саду до ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то, відповідно до ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання. Дане право ОСОБА_1 використав, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, та що не заперечував представник позивача, йому вже була передана безоплатно у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства.
У п. а) ч. 3 ст. 83 ЗК України, зазначено, що землі загального користування населених пунктів, в тому числі проїзди, відносяться до земель комунальної власності, які передаватися у приватну власність не можуть.
Крім того, суд не є інстанцією, до компетенції якого належить передача у власність земельних ділянок. Згідно ст. 12 ЗК України, розпорядження землями в межах села є компетенцією сільської ради.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. 12, п. а) ч. 3 ст. 83, ст.ст. 116, 159 ЗК України, ст. ст. 7, 13, 17, 18, 23, 71, 94, 159, 161, 163, 185 КАС України КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
позов задоволити частково . Скасувати рішення Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області № 8-3/У від 15.08.2007 року «Про розгляд спірного питання по земельних відносинах» у частині відмовлення ОСОБА_1 у збільшенні його земельної ділянки, шляхом приєднання лишків, площею 0,08 га.
В інших позовних вимогах відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, через Городищенський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги, в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови.
Суддя: В.О. Черненко