Справа № 2-214/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2010 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Поповича В. В.,

при секретарі Кекух Л. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку АДРЕСА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з вимогами виселити відповідачів – онуку ОСОБА_3  та її чоловіка, ОСОБА_4  з житлового будинку АДРЕСА_1, який належить їй на праві приватної власності. Позивач зареєструвала онуку ОСОБА_3 у будинку 15 березня 2000 року, а 28 травня 2009 року у будинку стала проживати ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 Як вказує у позовній заяві позивач, вона не надавала дозволу на проживання у будинку. Неодноразово просила звільнити будинок, але відповідачі відмовляються, ведуть себе агресивно, наносять образи,  неодноразово, а саме 23 листопада 2009 року, та 02 липня 2010 року відповідач ОСОБА_4 наносив позивачу легкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю та показала, що відповідачі наносили їй легкі тілесні ушкодження, образи. Основною причиною виселення вважає негативну поведінку відповідачів та ставлення до неї. Вона звернулась до суду з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності відповідача ОСОБА_4 за нанесення їй, легких тілесних ушкоджень, але помирилась з закриттям справи. Вона дала  дозвіл на реєстрацію онуки  ОСОБА_3 – відповідача по справі, але на даний час бажає виселити. Вона не давала дозволу на переобладнання будинку та сараю. Вона проживає за адресою АДРЕСА_2 у окремому будинку. Останній раз сварка була 02 липня 2010 року. Вона бажає проживати у своєму будинку, але із-за поведінки відповідачів не має такої можливості. Кожного дня приходить до господарства, але не залишається ночувати.

Вона не має  можливості проживати у своєму будинку, через негативну поведінку відповідачів, тому просить виселити їх.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала повністю та показала, що відповідачі ведуть себе агресивно, ображають позивача. Раніше з дозволу позивач прописала онуку ОСОБА_6, але на даний час бажає виселити. Відповідач ОСОБА_4 наносив позивачу тілесні ушкодження.

Відповідач по справі ОСОБА_3 позов не визнала та показала, що вона була прописана з дозволу  своєї бабусі – ОСОБА_1 – позивача у справі. На даний час вона проживає у будинку зі своїм чоловіком, ОСОБА_4 – відповідачем по справі, з яким шлюб зареєстрований. Спочатку позивач надавала допомогу, сама приймала участь у будівництві приміщення сараю, давала грошу у сумі 5000 гривень, а потім почала вимагати  виселитись  з будинку разом з чоловіком – відповідачем по справі, ОСОБА_4 Між ними стали часто виникати сварки,  які переростали у обопільні бійки з вини позивача – бабусі, ОСОБА_1 та представника позивача – матері ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав та показав, що він разом з дружиною, ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у квітні 2009 року, а у травні на запрошення бабусі ОСОБА_1 – позивача по справі, добровільно вселись у будинок АДРЕСА_1. Спочатку бабуся та мати дружини допомагали по будівництву у господарстві, ОСОБА_1 давала гроші у сумі 5000 гривень. Через деякий час ОСОБА_1 – позивач по справі та мати дружини, ОСОБА_2 – представник позивача почали вчиняти сварки, які переростали у обопільні бійки та вимагали  виселитись з будинку на вулицю. Він та дружина зробили ремонт, провели газ, збудували сарай, провели воду, після чого позивач вимагає виселитись.

Представник відповідачів ОСОБА_5 позов не визнав та показав, що позивач безпідставно вимагає виселити відповідачів. Відповідачі вселились до будинку на законних підставах, на запрошення та з дозволу позивача ОСОБА_1 Відповідачі ведуть себе нормально. Сварки, які переростають у обопільні бійки виникають з вини позивача та представника позивача, які приходять у господарство кожного дня та провокують відповідачів на бійки при цьому самі намагаються нанести  тілесні ушкодження. Заходи, які передбачені законом, до відповідачів не застосовувались жодного разу.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи вважає за необхідне у позові відмовити за слідуючих підстав.

Виниклі спірні суспільні відносини між сторонами, пов»язані з правилами співжиття у будинку.

    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116, ст. 157 Житлового кодексу України осіб, які проживають разом з власником жилого будинку та систематичним порушенням правил  співжиття роблять неможливим проживання для власника або інших осіб, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, може бути виселено на вимогу власника без надання іншого жилого приміщення.

    Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року  "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10 березня 1989 року, № 13 від 25 грудня 1992 року, № 15  від 25 травня 1998 року) при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що до відповідачів  ОСОБА_4 та ОСОБА_3  двічі заходи попередження або громадського впливу не застосовувались.

Згідно постанови від 18 серпня 2010 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, у зв»язку з примиренням потерпілої ОСОБА_1 з ОСОБА_4 закрита.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заходів попередження або громадського впливу до ОСОБА_4 для припинення антигромадської поведінки вжито недостатньо.

    Таким чином юридичні підстави для виселення ОСОБА_4, ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення з будинку по вулиці Широкий План, 2, в  м. Семенівка Чернігівської області відсутні.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 157 Житлового кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку АДРЕСА_1 - відмовити, у зв»язку з відсутністю підстав для задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:                                        В. В. Попович