Справа № 22ц- 3360 / 10 Головуючий у І інстанції – Івасюта Л.В.
Категорія № 6 Доповідач – Матвійчук Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 жовтня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів: Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.
при секретарі - Гнепі П.М.
з участю відповідача- Куца В.Р.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Луцької міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинне будівництво, за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визначення часток за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6, позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до Луцької міської ради. Вимоги обґрунтували тим, що відповідно до договору дарування вони є власниками 16/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 З метою поліпшення благоустрою проживання вони провели добудову до належної їм частини житлового будинку, а саме: добудували коридор, площею 22,9 кв.м, кімнату, площею 19,4 кв.м, а також кімнату 15, площею 16,7 кв.м. Відповідно до експертного висновку архітектурно-проектної фірми "Локо" технічний стан самочинно переобладнаної квартири АДРЕСА_1 в цілому задовільний. Переобладнання здійснено без порушення державних будівельних, санітарних і пожежних норм і правил. Враховуючи наведене, просили визнати за ними право власності на самочинно переобладнану квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до додаткової позовної заяви позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 просили визначити, що їм, як співвласникам житлового будинку АДРЕСА_1, належить по 28/100 ідеальної частки будинку, ОСОБА_6 - 36/100 ідеальної частки будинку, ОСОБА_1 - 8/100 ідеальної частки будинку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2009 року позов задоволено.
Постановлено встановити, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як співвласникам житлового будинку АДРЕСА_1 належить по 28/100 ідеальної частки будинку, а саме: коридор 3-1 площею 5,3 кв.м, котельня 3-2 площею 4,9 кв.м, санвузол 3-3 площею 13.0 кв.м, кухня 3-4 площею 22,6 кв.м, кладова 3-5 площею 1,3 кв.м, коридор 3-6 площею 15,5 кв.м, кімната 3-7 площею 15,5 кв.м,, коридор 3-8 площею 22,9 кв.м, кімната 3-9 площею 19,4 кв.м, кімната 3-10 площею 16,7 кв.м, ванна 1-6 площею 8,1 кв.м, коридор 1-1 площею 8,6 кв.м, погріб а1, 1/3 огорожі, 1/3 воріт та гараж Б-1.
Встановити, що ОСОБА_6, як співвласнику житлового будинку АДРЕСА_1 належить 36/100 ідеальної частки будинку, а саме: коридор 2-1 площею 6,1 кв.м, кухня 2-2 площею 7,4 кв.м, ванна 2-3 площею 5,0 кв.м, вітальня 2-4 площею 14,8 кв.м, кімната 2-5 площею 14,1 кв.м, кімната 2-6 площею 15,9 кв.м, 1/3 огорожі, 1/3 воріт та гараж В-1.
Встановити, що ОСОБА_1 як співвласнику житлового будинку АДРЕСА_1 належить 8/100 ідеальної частки будинку, а саме: кухня 1-5 площею 9,2 кв.м, коридор 1-2 площею 8,7 кв.м, кімната 1-3 площею 15,9 кв.м, кімната 1-4 площею 17,3 кв.м, 1/3 огорожі та 1/3 воріт.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на самочинно переобладнану квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_1, покликаючись на незаконність рішення, просять скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, з посиланням на ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до експертного висновку архітектурно-проектної фірми "Локо" про відповідність самочинного переобладнання квартири діючим державним будівельним, санітарно-гігієнічним та протипожежним нормам у АДРЕСА_1 встановлено, що технічний стан самочинно переобладнаної квартири АДРЕСА_1 в цілому задовільний. Переобладнання здійснено без порушення державних будівельних, санітарних і пожежних норм і правил.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1(а.с. 7-8,10).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з договору дарування від 21.04.2007 року та технічного паспорта від 11.10.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить 16/100 частки вказаного житлового будинку, ОСОБА_6 - 70/100 житлового будинку, ОСОБА_7 - 14/100 вказаного житлового будинку( а.с.7-8,37).
Крім того, відповідно до технічного паспорта від 11.10.2008 року позивачами самовільно збудовані гараж Б-1, гараж В-1, здійснено самочинне переобладнання квартири літер по плану А-2 із збільшенням: загальної площі на 104,4 кв.м і житлової площі на 18,9 кв.м (а.с.40, 47).
Згідно ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.
Встановлено, що переобладнання квартири проведено без отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування, затвердженого рішення виконавчого комітету міської ради та дозволу на виконання будівельних робіт, який у відповідності до «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273, видається органами Державного архітектурно-будівельного контролю.
Позивачі надали суду державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.04.2007 року (а.с.13) згідно якого земельна ділянка по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належить ОСОБА_5. Нотаріально засвідченої згоди власника зазначеної земельної ділянки на забудову не подано.
Рішенням Луцької міської ради від 31.01.07 р №10/4 затверджено «Порядок вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом».
Позивачі не звертались, і це встановлено обставинами справи, із заявою про усунення наслідків самочинного будівництва, відповідно до затвердженого вказаним рішенням порядку, у виконавчий комітет Луцької міської ради.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивачів про визнання права власності на самочинне будівництво до задоволення не підлягають.
Проте, позивачі не позбавлені можливості легалізувати здійснене ними самочинне будівництво шляхом подання відповідної заяви до виконкому Луцької міської ради.
Крім того, суд першої інстанції визначив частки співвласників спірного житлового будинку, відповідно до поданої 22 січня 2009 року додаткової позовної заяви від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 ( а. с. 29-31), якою змінилися позовні вимоги та ставилося питання про зміну часток у житловому будинку. При цьому не звернув уваги на те, що відповідач ОСОБА_6, залучений до участі в справі в якості співвідповідача, та без подання зустрічної позовної заяви відповідно до додаткової позовної заяви є позивачем. Позивач ОСОБА_1 на час подання даної заяви була неповнолітня та не мала права звернення до суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 додаткової позовної заяви не подавали та не підписували.
Також, суд першої інстанції визначаючи частки у праві спільної часткової власності, збільшивши розмір ідеальної частки будинку, належної ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з 16/100 до 56/100, при цьому зменшив розмір ідеальних часток будинку, які належали відповідно до правовстановлюючих документів ОСОБА_6 з 70/100 до 36/100, а ОСОБА_1 з 14/100 до 8/100, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 357 ЦК України, яка передбачає, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова(прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
У зв’язку з наведеними порушеннями судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, допущеними ним при вирішенні справи, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 357, 376 ЦК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6, позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Луцької міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинне будівництво, в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визначення часток відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: