СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
31 серпня 2006 року | Справа № 2-20/9712-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
представник позивача - не з'явився - Міністерство оборони Російської Федерації;
представник позивача - не з'явився - 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації;
представник відповідача - не з'явився - Феодосійська рада ветеранів війни і військової служби;
розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської ради ветеранів війни і військової служби на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 13 червня 2006 року у справі № 2-20/9712-2006
за позовом Міністерства оборони Російської Федерації
(вул. Знаменка, 19, місто Москва, Росія, 119160) в особі:
1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (вул. Горького, 17, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
до Феодосійської ради ветеранів війни і військової служби
(вул. Галерейна, 6, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про усунення перешкод в користуванні майном
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської ради ветеранів війни і військової служби про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом звільнення приміщення від свого майна, передачі ключів та передачі орендованого майна, що складається із вбудованого нежитлового приміщення в будівлях під інв. № 8, 9, загальною площею 182 кв.м. у військовому містечку № 3 в місті Феодосії під розміщення офісу та магазину - кафе 1998 ОМІС ЧФ у встановленому порядку за актом прийому-передачі. Також заявлено вимоги про визнання недійсним договору від 30.06.1994 № 15 між в/ч 09882 та Феодосійською радою ветеранів війни та військової служби та про стягнення витрат по оплаті держмита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовувались посиланням на те, що військовою частиною Чорноморського флоту Російської Федерації згідно угоди від 28.05.1997 "Про параметри поділу Чорноморського флоту" використовується військове містечко № 3 у місті Феодосії, до складу якого входять зазначені приміщення. На відділення морської інженерної служби згідно із наказом командуючого Чорноморського Флоту Російської Федерації від 08.08.2003 №528 покладено відання обов'язками щодо оренди нерухомого майна. Договір від 30.06.1994 № 15, на підставі якого відповідачу передавались приміщення, був вчинений не у встановленій формі, без зазначення строку дії, на пропозиції щодо переоформлення договору відповідач не погоджується. Вказувалося і на те, що змінилися істотні умови договору, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України веде до його недійсності. Крім того, приміщення є у аварійному стані, про що направлялися відповідні листи. Також робилися посилання на норми статей 20, 147, 218 Господарського кодексу України.
Відповідач проти позову заперечував, вказавши на те, що у заяві відсутні докази правомірності вимог, спірні приміщення є власністю Феодосійської міської ради згідно довідки БТІ, відповідач займає приміщення за клопотанням власника і використовує безкоштовно згідно статті 20 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ніяких пропозицій щодо інших приміщень не отримував. Згідно ж технічного висновку від 2003 року інституту "Кримпроектреконструкція" не вбачається аварійного стану приміщень.
Зазначалось і те, що згідно статей 397, 398 Цивільного кодексу України відповідач є володільцем майна, доказів же того, що зазначені приміщення є включеними у число об'єктів, які використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації не має.
Щодо зазначених Феодосійською радою ветеранів вимог у запереченнях на позов від 05.06.2006 про визнання з 01.01.1992 відповідача володільцем та користувачем приміщень, зобов'язання передати документацію на приміщення та рекомендувати надати пропозиції до підкомітет з питань розміщення Чорноморського Флоту Російської Федерації, то вони не приймаються судом до уваги, адже заперечення не є зустрічним позовом, у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку самостійних вимог відповідачем не заявлено.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2006 року у справі № 2-20/9712-2006 (суддя Луцяк М.І.) позовні вимоги Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації задоволено частково.
У визнанні договору оренди № 15 від 30 червня 1994 року недійсним у зв'язку із зміною істотних умов відмовлено.
Договір переоформлення оренди нежитлових приміщень у військовому містечку № 3 військової частини 09882 для Феодосійської ради ветеранів збройних сил від 30 червня 1994 року № 15 визнано недійсним.
Суд зобов'язав Феодосійську раду ветеранів збройних сил звільнити вбудовані нежитлові приміщення в будівлях під інв. № 8,9, загальною площею 182 кв.м. у військовому містечку № 3 в місті Феодосії, зайняті під розміщення офісу та магазину - кафе і передати їх за актом прийому-передачі Міністерству оборони Російської Федерації в особі 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту Російської Федерації.
Суд стягнув з Феодосійської ради ветеранів війни і збройних сил на користь Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту Російської Федерації 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з цим судовим актом, Феодосійська рада ветеранів війни і збройних сил звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що рішення господарського суду прийнято при порушенні норм матеріального та процесуального права, а саме при порушенні статті 65 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006, головуючого суддю у справі Горошко Н.П. було замінено на суддю Борисову Ю.В., головуючим у справі призначено суддю Гонтаря В.І.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2006, суддю Щепанську О.А. було замінено на суддю Горошко Н.П.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
23.12.1991 рішенням командира військової частини № 09882 віце–адмірала В. Сергєєва на підставі листа голови виконкому Феодосійської міської ради народних депутатів № 02-21-113 від 06.03.1991 і відповідно до Директив МО СРСР Д-57 від 05.09.1991 і Д-58 від 09.09.1991, в цілях реалізації „Комплексної програми соціального захисту ветеранів Збройних сил”, які проживають у Феодосійському гарнізоні було надано Феодосійській раді ветеранів збройних сил з 01.01.1992 на пільгових умовах безстроково приміщення № 8 і № 9 у військовому містечку № 3.
30.06.1994 на підставі рішення командира в/ч № 09882 від 23.12.1991 був оформлений договір оренди нежилих приміщень площею 182кв.м. між Феодосійською радою ветеранів збройних сил і військовою частиною.
30.12.1999 „Рада ветеранів збройних сил СРСР” була перейменована на „Феодосійську Раду ветеранів війни і військової служби”.
З тексту вказаного договору оренди вбачається, що відповідні відносини щодо використання майна існували із 1991 року.
Конкретного строку дії договору не визначено, як і зобов’язань повернути орендований об’єкт по закінченні договору.
Посилання позивача на недійсність договору 1994 року відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України через зміну істотних умов є необґрунтованими і не відповідає положенням статей 203, 215 Перехідних положень Цивільного Кодексу України.
Щодо посилання сторін на незадовільний технічний стан будинку, то ці обставини не впливають на визначення питання щодо правомірності договору, використання відповідачем майна.
Як встановлено статтею 1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991 № 1540-XII, що набув чинності з дня прийняття, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Отже, на час винесення рішення командира військової частини № 09882 у місті Феодосія від 23.12.1991, переоформлення договору оренди від 30.06.1994 № 15 будинки військового містечка № 3 у місті Феодосії були такими, що віднесені до державної власності України. При цьому статтею 31 Закону України „Про власність” від 07.02.1991 передбачено, що до державної власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Згідно з пунктом 1 статті 4 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Відповідно до статті 33 Закону управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.
На час прийняття вказаного рішення та укладення договору оренди від 30.06.1994 розподіл Чорноморського Флоту, яким використовувалось у тому числі і військове містечко № 3 у місті Феодосія не було здійснено.
Крім того, оскільки будинки у військовому містечку відносились до державного майна відповідний договір оренди мав бути укладений із дотриманням діючого на той час Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992 № 2269.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (від 16.01.2003) передбачено, що Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності.
Як звертається увага у абзаці 3 пункту 10 Ро'зяснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Відповідно до статті 48 Цивільного Кодексу УРСР угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною.
Договір від 30.06.1994 № 15 не відповідає зазначеним положенням Закону України „Про власність" та Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій" і тому має визнаватись недійсним .
Щодо наслідків недійсності договору, то з відзиву відповідача вбачається, що ним приміщення використовуються безкоштовно, що обґрунтовувалось посиланням на норми статті 20 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно із частиною 3 статті 397 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Право володіння згідно із статтею 398 Цивільного Кодексу України виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Як вбачається із матеріалів справи Феодосійська Рада ветеранів війни і військової служби користувались спірним приміщенням з 1991 року на підставі Директиви МО СРСР Д-57 від 05.09.1991 і Д-58 від 09.09.1991, а також в цілях виконання „Комплексної програми соціального захисту ветеранів Збройних сил”.
Крім того, як вбачається із довідки Бюро технічної інвентаризації міста Феодосії від 12.07.2002 оспорюванні приміщення по вулиці Свердлова/Галерейній № 2/6 є власністю Феодосійської міської ради.
Згідно із статтею 20 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII органи державної виконавчої влади і самоврядування, Уряд Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами.
А тому права та пільги для ветеранів війни встановлені раніше законодавством колишнього союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Таким чином рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 3,4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Феодосійської ради ветеранів війни і військової служби задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2006 року у справі № 2-20/9712-2006 скасувати.
В позові відмовити.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
Н.П. Горошко