ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня 27 дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:
Головуючим –
за участі особи, яка подала скаргу,
Москальцем П. П.,
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.08.2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою він, –
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює, мешкає на АДРЕСА_1, –
підданий стягненню за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в сумі 400 гривень, –
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 16.07.2010 о 09 год. 20 хв. у м. Дніпропетровську на проспекті Пушкіна, керуючи автомобілем «Мазда», д/н НОМЕР_1, виїхав на регульоване перехрестя з вулицями Сєрова і Чкалова з прилеглої території, не даючи дороги автомобілю «Ауді», д/н НОМЕР_2, що наближалася до перехрестя проспектом ліворуч, чим порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху, спричинивши ушкодження автомобілів внаслідок їх зіткнення.
Апелюючи, ОСОБА_2 заперечує свою вину з посиланням на неповноту з’ясування фактичних обставин на предмет напрямку руху автомобілів і місця зіткнення у сукупності з порядком проїзду перехрестя, неврахування свідчень водія трамваю ОСОБА_3
В судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, допитана свідком ОСОБА_3 показала апеляційному суду, що 16.07.2010 о 09 год. 20 хв. керувала трамваєм і на перехресті проспекту Пушкіна з вулицями Сєрова і Чкалова чекала на сигнал світлофора, що дозволить їй рух за маршрутом у напрямку вулиці Чкалова, в цей час автомобіль «Мазда», що виїхав на перехрестя з боку пішохідного бульвару імені Кучеревського, з права ліворуч за ходом її руху перетинав трамвайну колію зустрічного напрямку для виїзду з перехрестя на вулицю Сєрова, оскільки для попутних трамваю автомобілів горів основний червоний сигнал світлофору і сигнал у вигляді зеленої стрілки у додатковій секції, що дозволяв рух прямо на вулицю Чкалова, але раптом з середньої смуги руху на проспекті Пушкіна вискочив попутний їй автомобіль «Ауді», який повернув в бік вулиці Сєрова ліворуч і догнав автомобіль «Мазда», а після зіткнення відкотився назад для звільнення трамвайних колій. Також ОСОБА_3 засвідчила перед апеляційним судом, що після прибуття на місце події ДАІ її залучили понятою при складанні протоколу огляду, але як очевидця події не допитували.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доводи ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи і дослідивши нові докази, перевіривши в межах апеляційної скарги законність і обґрунтованість постанови судді, дійшов висновку про необхідність її перегляду, виходячи з наступного.
Суддею перелічені зібрані у справі докази без мотивування усунення між ними протиріч щодо розташування місця зіткнення та його першопричини, а також щодо механіки утворення пошкоджень. Звідси, не мотивуючи спростування заперечень ОСОБА_2 про рух автомобіля «Ауді» в напрямку, в якому горів червоний сигнал світлофора, суддя поклав в основу своїх висновків виключно версію потерпілої, не переконавшись в її істинності, внаслідок відсутності оцінки зібраних доказів на їх достатність і надання доказам обвинувачення в порушення ст. 252 КУпАП заздалегідь встановленої сили.
Проте, залишено поза увагою, що за об’єктивними даними на місці пригоди, добутими з фотографій, і отриманими свідченнями очевидця саме автомобіль «Ауді» наїхав на автомобіль «Мазда» внаслідок відвороту руля ліворуч і без зафіксованих на місці зіткнення слідів гальмування.
В свою чергу з протоколу огляду місця події ( а.с. 2-3 в тому числі зворот ) у взаємозв’язку з фотознімками місця пригоди і пошкоджень автомобілів ( а.с. 8 ), вбачається, що удар автомобілем «Ауді» в області його переднього правового крила попереду колеса під гострим кутом припав на передні водійські дверцята автомобіля «Мазда», придаючи останньому за інерцією прискорення вперед, на відстані більше як 11,8 м від горизонтальної розмітки 1.1 п. 34 Правил дорожнього руху, що позначала праву межу смуги руху, якою на проспекті Пушкіна прямував автомобіль «Ауді», який за ширини вулиці Сєрова у 14,8 м після зіткнення передньою віссю знаходився на відстані 0,9 м від правої межі перехрестя за ходом руху автомобіля «Мазда».
Відповідно, свідченнями ОСОБА_3 в сукупності з наведеними об’єктивними даними щодо слідів на місці пригоди та характеру ушкоджень підтверджуються заперечення ОСОБА_2 про відстань, яку він подолав від виїзду з прилеглої території до моменту контакту в місці, де він за визначеннями п. 1.10 Правил дорожнього руху на час виїзду автомобіля «Ауді» на проїзну частину перехрестя вже не створював йому ані перешкоди для руху, ані небезпеки для руху.
У взаємозв’язку з наведеним вище суд апеляційної інстанції критично оцінює версію потерпілої про намічений нею напрямок руху і створену в цьому напрямку перешкоду на смузі її руху, оскільки така версія сумнівна через об’єктивну суперечність з даними про інтенсивність руху, спосіб регулювання проїзду перехрестя, положення передніх коліс автомобіля «Ауді» після контакту та місце зіткнення, яке відбулося близько п’яти метрів до виїзду з перехрестя на вулицю Сєрова, а докази, які б усунули ці сумніви не добуті, і джерела їх отримання мають визнаватися вичерпаними.
Звідси, за з’ясованих дорожніх умов і обстановки належить визнати, що ОСОБА_2 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху, коли виїхав на смугу руху, на якій дозволено прямувати через перехрестя у позначеному сигналом зеленої стрілки у додатковій секції напрямку на вулицю Чкалова, проте, перетнувши з права ліворуч за ходом руху автомобіля «Ауді» середню смугу руху на проспекті Пушкіна, водій автомобіля «Мазда» згідно з п. 1.4 цих Правил вже мав право розраховувати на дотримання всіма учасниками руху, які наближалися до перехрестя з проспекту Пушкіна, заборони відповідно до червоного сигналу світлофора виїжджати на перехрестя з поворотом ліворуч в бік вулиці Сєрова, а тому його дії вже не утворювали небезпеки для руху автомобілю «Ауді», якби той прослідував прямо, і в закономірний розвиток причинності з діями ОСОБА_2 втрутилися дії третьої особи, які безпосередньо спричинили дорожньо-транспортну пригоду.
Таким чином, суддя дійшов хибного висновку про наявність причинно-наслідкового зв’язку з діями ОСОБА_2, які б мали ознаки порушення правил безпеки руху, що в цій справі не встановлений, чим виключається об’єктивна сторона складу проступку за ст. 124 КУпАП, на підставі чого апеляційний суд згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП постановляє скасувати необґрунтовану постанову судді із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 7, 247, 252, 294 КУпАП, судова палата, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.08.2010 про накладення адміністративного стягнення скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити через відсутність складу проступку – за п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду