УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-9783/2010                                                                                                          Головуючий у 1-й інстанції – Антонюк О.А.

Категорія –19/27                                                                                                                      Доповідач – Петренко І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 жовтня  2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого                                    судді  –  Петренко І.О.

    суддів                                                          –  Котушенко С.П., Романюк М.М.

    при секретарі                                              –  Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного м. Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та грошових сум,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та грошових сум та з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу судді скасувати з наступних підстав.

Відповідно  до вимог ст.151 ЦПК України  суд  за заявою осіб , які беруть участь  у справі , може вжити заходи забезпечення позову. Таке забезпечення допускається на будь-якій стадії розгляду справи , якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити  неможливим виконання рішення суду.

Суддя , постановляючи  ухвалу від 30 квітня 2010 року  вказав  на   те , що заява про необхідність прийняття заходів про забезпечення позову є обґрунтованою ,  оскільки позивач  впевнений , що за час  розгляду справи відповідачами можуть бути вжиті заходи , направлені на відчуження  майна та коштів   з метою зробити  неможливим  виконання рішення суду  стосовно стягнення заборгованості. В зв”язку з вище викладеним було накладено арешт  на майно ОСОБА_2  , що знаходиться  за адресою  АДРЕСА_1 та  кошти , що обліковуються  на її рахунках в ПАТ КБ „Приватбанк” . Було накладено також арешт і на майно ОСОБА_3 , що знаходиться  за адресою  АДРЕСА_2 та кошти , що обліковуються  на рахунках відповідача в ПАТ КБ „ Приватбанк”.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України  види забезпечення  позову мають бути  спів мірними із заявленими позивачем  вимогами.

Однак , як вбачається з заяви про забезпечення  позову і з оскаржуваної ухвали  , вони  складені без додержання  вимог ЦПК  , а саме  не містять  обґрунтування  необхідності  застосування  видів забезпечення  позову , в них не зазначено даних про наявність у відповідачів нерухомого майна , що належить на праві власності саме їм та його вартість , наявність іншого майна та його вартість, не вказані його родові  признаки  , данні про наявність  у відповідачів  розрахункових рахунків з наявними на них грошовими коштами.

При вище вказаних недоліках , заява про забезпечення позову  повинна була бути повернута заявникові на підставі ч.8 ст. 153 ЦПК України.

Окрім того , як вбачається з матеріалів справи  28 лютого  2008 року  ( ар. сп. 76-78) позивачем з ОСОБА_2 окрім  кредитного договору було укладено  і договір іпотеки , предметом якого була кв. АДРЕСА_1.

Однак, як вбачається з матеріалів справи  1 квітня 2010 року  ухвалою Заводського суду м. Дніпродзержинська відкрито провадження  за позовом ОСОБА_1  про визнання іпотечного договору , укладеного в забезпечення кредитних  забов”язань ОСОБА_2 за договором від 28 лютого 2008 року недійсним з посилання м на те , що квартира , яка  являється предметом іпотеки належить не тільки  відповідачці ОСОБА_2 , а і апелянту , а розпорядження нею порушує права апелянта .

Виходячи з вище наведеного , керуючись ст.ст. 304,307,312,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу  судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року скасувати і передати питання  на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного  суду набирає  законної сили  з моменту її проголошення  та оскарженню не підлягає.

Судді