УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-8093 Головуючий у 1-й інстанції : Шевцова Т.В.
Категорія - 39 Доповідач : Кіктенко Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Бараннік О.П.
суддів - Кіктенко Л.М. , Пищиди М.М.
при секретарі - Коляді О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності , ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
В с т а н о в и л а :
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та про відшкодування млральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду.
Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що з часу створення Товариства науково-виробнича фірма «Асоціація «Метридоза» директором товариства був обраний відповідач –ОСОБА_5.
За рішенням загальних зборів учасників товариства директором Товариства НВФ «Асоціація «Метридоза « від 28.02.2006 року було обрано та призначено позивача ОСОБА_1 (а.с.13). Розподіл участі у Статутному фонді позивача становить 50% , у відповідача також 50%.
Між сторонами виникли непорозуміння відносно керівництва товариством, відповідач звинувачував позивача у тому, що він 16 травня 2007 року підписав договір купівлі-продажу нежитлових приміщень без згоди з ним, підробив підпис на документах, виписав не менше 20 векселів на невідому фірму. У 2006-2007 роках не було проведено ні одного збору засновників товариства.
14 січня 2008 року ОСОБА_3 розповсюдив серед співробітників Товариства НВФ «Асоціація Метридоза» відкритий лист , адресований позивачу, у зв*язку з тим, що у приймальні не реєстрували заяви та звернення із заявами до позивача ОСОБА_5.(а.с.10), в якому прохав ОСОБА_1 надати інформацію : належним чином завірені копії всіх протоколів загальних зборів: договори , укладені Товариством НВФ «Метридоза» за 2006-2007 роки.
2 липня 2007 року ОСОБА_3 листом голові правління Агробанку повідомив, що відзиває свій підпис з протоколу засновників №10 від 28 лютого 2006 року і повертається на посаду директора (а.с.11), у зв*язку з чим, прохав розпорядитися про визнання підпису ОСОБА_1 на документах не легітимним.
Згідно вимог ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація поширена про особу , вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій, наприклад, порушення принципів моралі,, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому , суспільному чи політичному житті тощо і яка , на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Пунктом 6 Постанови Пленнуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності чи ділової репутації « передбачено, що позов про захист гідності та честі фізичної особи чи ділової репутації вправі пред*явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права , а також інщі заінтересовані особи (зокрема, члени її сім*ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Згідно п.18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України позивач повинен довести факт поширення інформації і той факт, що внаслідок цього порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до вимог ч.5 п.15 згаданої постанови недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно ч.2 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи , а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти : опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації ; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів масової інформації телекомунікаційного зв*язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до роз*яснення даного в п. 19 вказаної постанови Пленуму, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною , суди повинні визначити характер такої інформації та з*ясувати, чи є вона фактичними твердженнями, чи оціночними судженнями.
Згідно ч.2 ст.47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять дані, з огляду на характер використання мовних засобів , закрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд обгрунтовано виходив з того, що не можна розцінювати викладену відповідачем інформацію у відкритому листі і в листі до голови правління банку як таку, що порушує особисті немайнові права позивача у зв*язку з тим, що вона не містить фактичних даних про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише надає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно власних суб*єктивних переконань , є оціночним судженням поведінки між сторонами, яка виникла за деякий час до викладення інформації в листах. Висловлювання в листах не містять ствердження, відповідач не мав умислу в заподіянні шкоди немайновим правам позивача, а за висловлювання оціночних суджень не може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності .
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваленого по суті правильного рішення суду та задоводення апеляційної скарги.
Керуючись ст.,ст. 209 ,303,307, 308,314 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :