УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-5515/2010                                                                                                          Головуючий у 1-й інстанції –Грищенко В.М.

Категорія –5\6                                                                                                                    Доповідач – Петренко І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 жовтня  2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого                                    судді  –  Петренко І.О.

    суддів                                                          –  Котушенко С.П., Романюк М.М.

    при секретарі                                              –  Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську по справі апеляційну скаргу прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради, виконкому Дніпропетровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеваторзернепром», третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинне будівництво,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2007 року позивачі  звернулись до суду з позовом до суду та просили ухвалити рішення, яким визнати за ними права власності на самовільно збудоване (переобладнане) ними нерухоме майно - частина літ. Б-3 та Б1-2 загальною площею 2381,0 м2, яке складається з:

      - на першому поверсі приміщення літ. Б-3 та Б1-2 загальною площею зі

сходовими клітинами - 1101,8 м2, у тому числі: № 101 -  118,2 м2, № 102 - 5,7 м2, №  109 - 9.8 м2, № 110 - 1,1 м2, № 111 - 1,2 м2, № 112 - 1,1 м2, № 113 - 9,3 м2, № 114 - 16,4 м2, № 115 - 16,1 м2, № 116 - 79,1 м2, № 117 - 5,1 м2, № 118 - 10,5 м2, № 119 - 7,8 м2, № 120 - 10,9 м2, № 121 - 106,7 м2, № 122 - 18,3 м2, № 123 - 10,2 м2, № 124 - 67,5 м2, № 125 - 584,5 м2, сходові клітини - 22,3 м2;

      - на другому поверсі приміщення літ. Б-3 загальною площею зі сходовими

клітинами - 310,7 м2, у тому числі: №  201 - 52,5 м2, №  202 - 27,9 м2, №  203 - 16,9 м2, №  204 - 51,7 м2, №  205 - 27,2 м2, №  206 - 44,2 м2, №  207 - 1,6 м2, №  208 - 1,2 м2, №  209 - 14,0 м2, № 210 - 10,4 м2, № 211 - 11,5 м2, №  212 - 13,5 м2, №  213 - 11,9 м2, № 214 - 1,2 м2, № 215 - 7,8 м2, № 230 - 2,7 м2, № 231 - 1,3 м2, сходові клітини - 13,2 м2;

      - на третьому поверсі приміщення літ. Б-3 загальною площею 288,8 м2, у

тому числі: № 301- 69 м2, № 302 - 2,4 м2, № 303 - 1,1 м2, № 304 - 1,1 м2, № 305 - 1,1 м2, № 306 - 7,4 м2,  № 307 - 14,9 м2, № 308 - 15,0 м2, № 309 - 15,1 м2, № 310 - 14,8 м2, № 311 - 14,3 м2, № 312 - 14,7 м2, № 313 - 15,1 м2, №314 - 14,9 м2, № 315 - 15,0 м2, № 316 - 14,9 м2, №317 - 20,6 м2, №318 - 16,0 м2, ІІІ - 2,0 м2, IV - 2,0 м2, V- 2,0 м2, VI - 2,0 м2, VII - 2,0 м2, VIII - 2,1 м2, IX - 2,1м2, X- 2,1 м2, XI - 2,1 м2, XII - 2,1 м2,

      - склад - приміщення № 4 на другому поверсі площею 638 м2;

      - тераса - приміщення   № XIII на другому поверсі площею 41,7 м2;

      - ганки - б2 - 2,3 м2, б3 - 8,1 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. При цьому просили визнати за ОСОБА_5- 40% майна, шестериковою Л.Д. - 40 % майна, ОСОБА_3 - 20 % майна.

      В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували на те, що вони на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.01 придбали у ВАТ «Мрія» підсобний корпус під літ. Б-2 на першому поверсі част. пр. № 1, поз. 101, 102 загальною площею 306, 2 м2  пр. І - 1, загальною площею 20,9 м2 на 2 поверсі част. пр. № 2, поз. 201-215, загальною площею 288,3 м2, прим. ІІ-1 заг. площ. 13,2 м2 - загальною площею всієї частини 628, 6 м2, яке знаходиться АДРЕСА_1. Не здійснивши переоформлення у встановленому законом порядку земельної ділянці, не маючи дозволу на будівництво та реконструкцію, позивачі здійснили реконструкцію майна, яке було придбане за договором купівлі-продажу, а також здійснили надбудову третього поверху та прибудували к існуючому об'єкту нерухомості прибудову. Вказане було здійснене за грошові кошти позивачем. При цьому витрати на будівництво (реконструкцію) розподілялись наступним чином: ОСОБА_5- 40% майна, ОСОБА_2 - 40 % майна, ОСОБА_3 - 20 % майна. Відповідно до висновку Придніпровської державної академії будівництва та архітектури збудований об'єкт нерухомості відповідає усім встановленим нормам та правилам та придатний до експлуатації. Користувач земельної ділянки, на якої розташоване спірне майно - товариство з

обмеженою відповідальністю “Елєваторзернопром” не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване (переобладнане) нерухоме майно та відведення земельної ділянки під вже збудоване майно у передбаченому законом порядку.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2007 року визнано право власності за ОСОБА_5 на 40/100 частин, за ОСОБА_3 на 20/100 частин, ОСОБА_2 на 40/100 частин на самочинно збудоване (переобладнане) нерухоме майно - частина літ. Б-3 та Б1-2 загальною площею 2381,0 м2 без акта введення в експлуатацію, яке складається з:

      - на першому поверсі приміщення літ. Б-3 та Б1-2 загальною площею зі сходовими клітинами - 1101,8 м2, у тому числі: № 101 -  118,2 м2, № 102 - 5,7 м2, №  109 - 9.8 м2, № 110 - 1,1 м2, № 111 - 1,2 м2, № 112 - 1,1 м2, № 113 - 9,3 м2, № 114 - 16,4 м2, № 115 - 16,1 м2, № 116 - 79,1 м2, № 117 - 5,1 м2, № 118 - 10,5 м2, № 119 - 7,8 м2, № 120 - 10,9 м2, № 121 - 106,7 м2, № 122 - 18,3 м2, № 123 - 10,2 м2, № 124 - 67,5 м2, № 125 - 584,5 м2, сходові клітини - 22,3 м2;

      - на другому поверсі приміщення літ. Б-3 загальною площею зі сходовими клітинами - 310,7 м2, у тому числі: №  201 - 52,5 м2, №  202 - 27,9 м2, №  203 - 16,9 м2, №  204 - 51,7 м2, №  205 - 27,2 м2, №  206 - 44,2 м2, №  207 - 1,6 м2, №  208 - 1,2 м2, №  209 - 14,0 м2, № 210 - 10,4 м2, № 211 - 11,5 м2, №  212 - 13,5 м2, №  213 - 11,9 м2, № 214 - 1,2 м2, № 215 - 7,8 м2, № 230 - 2,7 м2, № 231 - 1,3 м2, сходові клітини - 13,2 м2;

      - на третьому поверсі приміщення літ. Б-3 загальною площею 288,8 м2, у тому числі: № 301- 69 м2, № 302 - 2,4 м2, № 303 - 1,1 м2, № 304 - 1,1 м2, № 305 - 1,1 м2, № 306 - 7,4 м2,  № 307 - 14,9 м2, № 308 - 15,0 м2, № 309 - 15,1 м2, № 310 - 14,8 м2, № 311 - 14,3 м2, № 312 - 14,7 м2, № 313 - 15,1 м2, №314 - 14,9 м2, № 315 - 15,0 м2, № 316 - 14,9 м2, №317 - 20,6 м2, №318 - 16,0 м2, ІІІ - 2,0 м2, IV - 2,0 м2, V- 2,0 м2, VI - 2,0 м2, VII - 2,0 м2, VIII - 2,1 м2, IX - 2,1 м2, X- 2,1 м2, XI - 2,1 м2, XII - 2,1 м2,

      - склад - приміщення №4 на другому поверсі площею 638 м2;

      - тераса - приміщення   № XIII на другому поверсі площею 41,7 м2;

      - ганки - б2 - 2,3 м2, б3 - 8,1 м2, що розташоване АДРЕСА_1,.

Рішення відповідно до Тимчасового Положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 07.02.2002 № 7/5 підлягає реєстрації без акта введення в експлуатацію.

 В апеляційній скарзі прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно  до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , яким суд , виконавши  всі вимоги цивільного судочинства , вирішив  справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі  повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції , постановляючи оскаржуване рішення посилався на положення  ч.3 ст. 376 ЦК України  і виходив із того , що оскільки земельна ділянка , на якій розташована  вище вказана спірна будівля , загальною площею  2381 кв.м фактично була закріплена  за цими будівлями  його попередніми власниками та історично знаходилася в користуванні  власників будівель та споруд , слід визнати  за позивачами право власності  на дані споруди без додаткових актів введення їх в експлуатацію  

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України  житловий будинок , будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається  самочинним  будівництвом  , якщо вони збудовані  або будуються на земельній ділянці  , що не була  відведена для цієї мети , або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту , або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою , яка здійснила самочинне будівництво , лише у випадках , передбачених ст.. 376 ЦК України , а саме: за особою , яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети , за умови  надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже забудоване нерухоме майно ( ч. 3 ст. 376 ЦУК України) ; за особою – власником ( користувачем  ) земельної ділянки , яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці , якщо це не порушує  права інших осіб ( ч. 5 ст. 376 ЦКУ України).

Як вбачається з матеріалів справи при розгляді справи по суті 12 листопада 2007 року  відповідачі по справі Дніпропетровська міська рада та виконавчий комітет  Дніпропетровської міської ради  , представник яких  приймав участь у розгляді справи , не заперечував  проти  задоволення позовних вимог.

Право власності позивачів  виникло на  підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17 липня 2001 року , про що 29 липня 2002 року Дніпропетровським МБТІ видано реєстраційне посвідчення за реєстровим номером № 1531-82.

Після  ухвалення оскаржуваного рішення 19 грудня 2007 року за позивачами КП ДМБТІ  на підставі  Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно , в редакції від 19 травня 2005 року  , було зареєстровано право власності на спірне майно , а рішення суду – виконано.

Колегія суддів вважає , що позивачі в своїх запереченнях на апеляційну скаргу  обґрунтовано посилаються на положення  ст.. 17 Загальної  декларації прав людини  , на ст.. 1 Протоколу  до Конвенції про захист прав людини і основоположних  свобод та на практику розгляду справ Європейським  Судом  з прав людини , в рішеннях якого  застосовується принцип  правової певності , який передбачає , що  рішення суду , яке набрало законної сили , не може бути поставлено під сумнів.

Окрім того , відповідно  до положень ст.. 36-1 закону України „ Про прокуратуру” представництво  прокуратурою  інтересів  громадянина  або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних  та інших дій  , спрямованих  на захист в суді інтересів  громадянина або держави у випадках передбачених законом і , зокрема ,  у разі  порушення  матеріальних чи інших інтересів держави та необхідності їх захисту.

Як було встановлено в судовому засіданні представник відповідачів  Дніпропетровської міськради та виконкому  Дніпропетровської міськради  приймала участь в розгляді справи в суді першої інстанції  , вважала за можливе задовольнити позовні вимоги, 5 грудня 2007 року  отримала копію оскаржуваного рішення ( ар. сп. 89,90) . Виходячи з наведеного та з пояснень представника прокуратури встановити  в чому мається порушення  інтересів держави в особі  Дніпропетровської міськради , в чиїх інтересах виступає прокуратура, колегія суддів не мала можливості.

Таким чином , колегія суддів вважає , що  розглядаючи спір  районний суд повно і всебічно  дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права .

Керуючись ст..ст. 303,307, 308, 313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А  :

Апеляційну скаргу прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська – відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2007 року – залишити без змін.

Ухвала  апеляційного  суду набирає  законної сили  з моменту його проголошення , однак  може бути  оскаржене  шляхом подачі  касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили  до Верховного Суду України .

Судді