САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-а-36/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

    головуючого судді                         Румянцева О.П.

    при секретарі                         Бакум І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області про стягнення щорічної разової грошової допомоги,  -

ВСТАНОВИВ:

          28 липня 2009 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області про стягнення щорічної разової грошової допомоги. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що є учасником  бойових дій у зв’язку з чим, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-12 від 22.10.1993 року передбачено виплату щорічної до 5 травня учасникам бойових дій разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.  Однак фактично за 2006, 2007, 2008 та 2009 роки щорічна разова допомога виплачувались у значно меншому розмірі, що позивач вважає необґрунтованим. Зазначені підстави явилися причиною звернення позивача до суду із даним позовом. Позивач просив поновити строк звернення до суду, стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення в Дніпропетровській області на його користь щорічну одноразову грошову допомогу за 2006, 2007, 2008, 2009 роки в сумі 7445 грн.

          25.06.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача також невиплачену суму одноразової допомоги за 2010 рік у розмірі 3150 грн., а всього стягнути на його користь з відповідача загальну суму 10595 грн.  

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх  у повному обсязі, на підставі обставин, викладених у позовній заяві.    

          Представник відповідача Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду письмові пояснення в яких заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх інтересів щодо вимог за 2006-2007 роки, крім того, позивач реалізував своє право на одержання щорічної разової допомоги до 5 травня у 2008 році, оскільки положення ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поновили свою дію з дня ухвалення Конституційним судом України рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України за 2007 і 2008 роки є безпідставними, оскільки норми вищевказаних нормативно-правових актів діяли на протязі 2007 та 2008 років. У 2009 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 « Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» позивачу було виплачено 340 грн.

          Вислухавши пояснення позивачів, представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій що підтверджується посвідченнями (а.с. 4), у зв’язку з чим користується правами та пільгами, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

          Розрахунок виплат ОСОБА_1, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідачем було проведено відповідно до Законів України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, постанови КМУ від 12.03.2008 року № 183 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також постанови КМУ від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

          При цьому позивач звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області із заявою про здійснення перерахунку  та виплати допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5-го травня за  2006, 2007, 2008, 2009 роки у відповідності з вимогами  ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у відповідь на яку 17.04.2009 року відповідач своїм листом роз’яснив, що допомога на оздоровлення виплачувалася позивачеві у належному розмірі згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанови КМУ від 12.03.2008 року № 183 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також Постанови КМУ від 18.03.2009 року № 211 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». (а.с. 21-43).

          Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Наявність такого права у позивачів гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

          Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9  КАС України у разі невідповідності нормативно-правого акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Позивач посилається на висновки рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року, яким визнано, що не відповідає Конституції України таке положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

        Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнання неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»  не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на час виплати вказаної допомоги.

      Таким чином, посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України 2007 рік», є хибними оскільки вказане рішення було прийняте після виплати позивачу допомоги.

      В 2008 році розмір вищезазначених виплат встановлювався постановою КМУ від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» відповідно до п.1 якої учасникам війни встановлена виплата разової грошової допомоги у розмірі 65 грн.

      Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 ( « 10-рп/2008) було визнано неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв’язку з чим вони втратили чинність, а ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» почала діяти в попередній редакції.

        Судом встановлено, що відповідач виплатив позивачу допомогу до 5 травня 2008 року відповідно до постанови КМУ від  12.03.2008 року № 183 у розмірі 310 грн. до 22 травня 2008 року. Отже на час виплати допомоги позивачу за 2008 рік діяла редакція ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлена Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка на момент виплати не була визнана неконституційною.

      Таким чином, відповідач, виплативши разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі, передбаченому постановою КМУ від 12.03.2008 року від 12.03.2008 року № 183, діяв правомірно, а тому підстав для визнання його дій неправомірними немає.

      Крім того, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, щодо стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2006 рік, оскільки відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін. В запереченнях на позов, відповідач наполягав на застосуванні до спірних правовідносин річного строку для звернення з позовом до суду.  

      Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної в м. Дніпропетровську ради виплачувала позивачу допомогу на оздоровлення в 2007 – 2008 роках в розмірах, передбачених постановою КМУ і таким чином, дії Управління відповідали чинному законодавству.    

Що стосується 2009 та 2010 років, то суд приймає до уваги, що Законами України Про державний бюджет України на відповідні роки не вносились зміни до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому суд вважає, що дії відповідача в частині нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки є неправомірними.

          З урахуванням діючих на теперішній час Законів України, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська  щодо виплати щорічної грошової допомоги позивачу у розмірі меншому ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є неправомірними.

          Згідно ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративного суду поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

           З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність визнати неправомірними дії  Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області в частині нарахування ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2009 та 2010 роки та зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок та виплату  призначеної щорічної грошової допомоги позивачу ОСОБА_1 за 2009 та 2010 рік, передбачену ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

    Крім того, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу, на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 122, 160-162, 167  КАС України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області в частині нарахування ОСОБА_1 щорічної разової допомоги за 2009 та 2010 роки визнати неправомірними.

Зобов’язати Головне праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2009 та 2010 роки, передбачену ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

    Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя                                         О.П.Румянцев