Справа № 1-925
2010 року
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Ясельського А.М.,
при секретарі Годинській К.Л.,
з участю прокурора Безрука А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Глухова Сумської
області, українця, громадянина України, освіта
середньо-спеціальна, одруженого, не працюючого,
зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1,
раніше не засудженого, -
в скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 29.06.2010 року, приблизно о 06 годині 50 хвилин, керуючи по дорученню технічно налагодженим автомобілем «Деу Нексія» д.н. НОМЕР_1, який належить громадянці ОСОБА_3 рухався із швидкістю приблизно 40 км/год., в другій смузі руху по вул. Якуба Коласа, зі сторони бул. Ромена Роллана в напрямку вул. Гната Юри і наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований біля будинку АДРЕСА_2.
В цей час в попутному напрямку до вказаного пішохідного переходу, в першій смузі руху під’їхав і зупинився невстановлений слідством автобус, водій якого став пропускати пішохода громадянку ОСОБА_6,яка переходила дорогу по пішохідному переходу справа наліво по ходу руху вказаного транспорту.
Наближаючись до вказаного пішохідного переходу водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Деу Нексія» д.н. НОМЕР_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме не виконав вимоги Правил дорожнього руху України, які діють з 01.01.2002 року: п. 18.1, який зобов’язує водія, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; п. 18.4, який зобов’язує водія, що якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах повинні зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух, лише переконавшись, що на пішохідному переході не має пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, і уникаючи наїзду відвернув кермо автомобіля ліворуч, внаслідок чого правою боковою частиною керованого ним автомобіля, скоїв наїзд на пішохідному переході на громадянку ОСОБА_6, яка переходила дорогу справа наліво по ходу руху транспорту.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лобної кістки і перелому медіальної кісточки лівої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1206/У від 30.07.2010 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
Згідно висновку авто технічної експертизи № 362 ат від 27.07.2010 року, в ситуації, що склалась на дорозі, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Деу Нексія» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був керуватись вимогами п. 18.1 правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Деу Нексія» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом виконання п. 18.1 правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Деу Нексія» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 правил дорожнього руху України.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винність в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст. 286 ч.2 КК України визнав повністю, в скоєному розкаявся та підтвердив вищезазначені обставини справи.
Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, а тому вислухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 доведена повністю та кваліфікація його дій за ст. 286 ч.2 КК України вірна, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Призначаючи підсудному ОСОБА_1 вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини скоєння злочину, враховує особу підсудного, що характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не судимий, вчинений ним злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Згідно ст. 66 КК України, пом’якшуючою його відповідальність обставиною, є щире каяття. Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено. На підставі чого суд приходить до висновку про можливість перевиховання підсудного ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, в зв’язку з чим вважає за необхідне застосувати до останнього ст. 75 КК України.
Стягнути з підсудного ОСОБА_1 вартість проведення автотехнічної експертизи, що становить 835 гривень 92 копійки.
Провадження за цивільним позовом Київської клінічною лікарнею № 6 на загальну суму 1 474 гривні 65копійок закрити в зв»язку з добровільним погашенням збитків.
Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_6 на загальну суму 20 000 гривень задовольнити частково, стягнувши із підсудного ОСОБА_1 16 000 гривень моральної шкоди з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, погіршення стану здоров’я потерпілої, а також з врахуванням вимог розумності і справедливості. Поряд з цим у задоволенні позову заявленого потерпілою ОСОБА_6 на суму 4 000 гривень матеріальної шкоди відмовити, оскільки остання не надала суду жодних доказів , які б підтверджували витрати на зазначену суму.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбуття основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки та на підставі ст. 76 КК України зобов’язати не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з’являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 залишити без змін – підписку про невиїзд.
Стягнути із засудженого ОСОБА_1 вартість проведення автотехнічної експертизи, що становить 835 (вісімсот тридцять п’ять) гривень 92 копійки на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (код 25575285, банк – ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р/р 31253272210699, призначення платежу: 11511 послуги експерта).
Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнувши із засудженого ОСОБА_1 16 000 гривень моральної шкоди на користь потерпілої, а в частині стягнення матеріальної шкоди відмовити.
Речові докази: автомобіль марки «Деу Нексія», д.н. НОМЕР_1, який був переданий на зберігання засудженому ОСОБА_1 – залишити в останнього.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суду м. Києва.
СУДДЯ: