Справа № 1-670
2010 року
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Ясельського А.М.,
при секретарі Годинській К.Л.,
з участю прокурора Безрука А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, азербайджанця,
громадянина України, освіта незакінчена середня,
не одруженого, не працюючого, ніде не зареєстрованого,
проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше засудженого: 15.09.1998
року Ленінградським районним судом м. Києва по ст.ст.
81 ч.3, 140 ч.2, 141 ч.2, 17, 81 ч.3, 142 ч.2, 140 ч.2, 42
КК України (КК в редакції 1960 року) до 5-ти років
позбавлення волі, звільнений згідно постанови Богунського
місцевого суду м. Житомира 10.08.2001 року умовно-
достроково з іспитовим строком на 1 рік 2 місяці 21
день; 24.01.2002 року Дарницьким районним судом
м. Києва по ст. 187 ч.2, 71 КК України до 8 років
позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з
місць позбавлення волі 29.10.2009 року, -
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 02.04.2010 року, приблизно в 19 годин 35 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та проходячи біля будинку № 14-Б по вул. Гната Юри в м. Києві, зустрів раніше незнайомих йому малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5, і вирішив відкрито викрасти у них чуже майно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 02.04.2010 року, приблизно в 19 годин 40 хвилин, підійшов до малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і почав вимагати у малолітнього ОСОБА_3 його мобільний телефон, пояснивши при цьому, що йому необхідно зателефонувати з нього. Коли малолітній ОСОБА_3 передав йому свій мобільний телефон «Нокіа-1209», то ОСОБА_2, зробивши вигляд, що він набирає номер з даного мобільного телефону, сказав, що нібито на рахунку немає грошей, і почав вимагати мобільний телефон у малолітнього ОСОБА_5, не повернувши вказаний мобільний телефон малолітньому ОСОБА_3 Не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_2, малолітній ОСОБА_5 передав останньому свій мобільний телефон «Соні Еріксон w 580 i». В цей час ОСОБА_2 відкрито викрав у малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, чуже майно, а саме: мобільний телефон «Соні Еріксон w 580 i», ціною 800 гривень, в корпусі якого знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «Київстар», ціною 25 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 8 гривень, та карта-пам’яті, ціною 120 гривень, а також мобільний телефон «Нокіа-1209», ціною 400 гривень, в корпусі якого знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «Київстар», ціною 25 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 20 гривень, а всього майна на загальну суму 1 398 гривень. Після чого, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, завдавши батькам малолітніх – громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріальну шкоду.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винність в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст. 186 ч.2 КК України не визнав та суду показав, що 02.04.2010 року, приблизно о 13 годині, зустрівся зі своїм знайомим, з яким розпивав алкогольні напої. Цього ж дня увечері, коли проходив біля школи № 35, що по вул. Гната Юри, 14-Б в м. Києві, то побачив двох раніше незнайомих йому малолітніх хлопців, які тримали в руках мобільні телефони. Попросив у них зателефонувати, останні добровільно віддали йому свої мобільні телефони. Коли на одному із мобільних не виявилось грошей на рахунку, тому повернув його власнику. Потім відійшов від хлопців на декілька метрів, щоб зателефонувати, а хлопці почали кричати про те, що він вкрав у них мобільний телефон та кликати на допомогу. Тоді злякався та почав утікати, при цьому викинув мобільний телефон, який знаходився у нього в руках. Однак в цей момент його наздогнали незнайомі хлопці, які потім передали його працівникам міліції.
Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєному не визнав, його вина повністю підтверджується:
-показаннями потерпілого ОСОБА_5, який під час судового слідства суду показав, що 02.04.2010 року, приблизно в 19 годині, він та його друг ОСОБА_3 вийшли з СШ № 35, розташованої в м. Києві по вул. Г. Юри, буд. 14-Б. . В цей час до них підійшов ОСОБА_2, та попросив у ОСОБА_3, а потім у нього, їх мобільні телефони нібито зателефонувати своїй дружині. Так, коли він взяв у ОСОБА_3 його мобільний телефон, то зробив вигляд, що нібито по ньому зателефонував, а потім сказав, що на рахунку сім-картки немає грошей і попросив його мобільний телефон, при цьому він побачив, що ОСОБА_2 поклав телефон ОСОБА_3 в кишеню свого одягу. Не підозрюючи про дійсні наміри вказаного хлопця, передав йому свій мобільний телефон «Соні Еріксон» W580 і. Коли підсудний тримав два мобільні телефони, то поросив, щоб вони його провели, а потім він їм віддасть їх телефони. Пішли за ним. Раптом він почав прискорювати крок та втікати від них. Почали наздоганяти ОСОБА_2 Вони наздогнали його біля будинку № 10-Є по вул. Тулузи в м. Києві, їм в цьому допоміг незнайомий хлопець. Однак при підсудному на той момент був лише мобільний телефон ОСОБА_3, а його, за словами ОСОБА_2, останній викинув по дорозі. Потім вони відвели підсудного до кінотеатру «Лейпціг», де побачили автомобіль патрульної служби та звернулись до працівників міліції і про все їм розповіли. Пізніше вони зателефонували своїм батькам, які потім звернулись із письмовою заявою до міліції;
-показаннями потерпілого ОСОБА_3, який під час судового слідства суду показав, що 02.04.2010 року приблизно в 19 годині він та його друг ОСОБА_5 вийшли з СШ № 35.В цей час до них підійшов ОСОБА_2, який перебував в стані сильного алкогольного сп’яніння, та попросив по черзі у них обох їх мобільні телефони зателефонувати своїй дружині. Так, коли він взяв у нього мобільний телефон і набрав номер, то сказав, що ніхто не відповідає або що на рахунку немає грошей, і попросив мобільний телефон ОСОБА_5, при цьому він побачив, що ОСОБА_2 поклав його телефон в кишеню свого одягу. ОСОБА_5 також передав йому свій мобільний телефон. Коли у підсудного були обидва мобільні телефони, то він попросив, щоб вони його провели, а потім він їм віддасть їх телефони. По дорозі він намагався їх роз’єднати, кажучи, щоб один з них залишався, а інший йшов за ним, але вони не відходили один від одного та від підсудного. Раптом він почав прискорювати крок та втікати від них, але вони почали наздоганяти ОСОБА_2 Вони наздогнали його біля будинку № 10-Є по вул. Тулузи в м. Києві, їм в цьому допоміг незнайомий хлопець. Однак при підсудному на той момент був лише його мобільний телефон, а ОСОБА_5 телефон, за словами ОСОБА_2, він викинув по дорозі. Коли вони сказали, щоб він віддав їх телефони, то підсудний викинув його телефон в сторону. Потім він його знайшов. Після чого вони відвели підсудного до кінотеатру «Лейпціг», де побачили автомобіль патрульної служби та звернулись до працівників міліції і про все їм розповіли. Пізніше вони зателефонували своїм батькам, які потім звернулись із письмовою заявою до міліції;
-показаннями свідка ОСОБА_9, який під час судового слідства суду показав, що 02.04.2010 року увечері він знаходився разом зі своїм товаришем ОСОБА_10 біля школи № 35, що розташована в м. Києві по вул. Г. Юри, 14-Б. Тоді вони побачили, як до двох малолітніх хлопців, які щойно вийшли зі школи підійшов раніше не знайомий їм хлопець та попросив у останніх мобільні телефони. Хлопці передали підсудному телефони добровільно, однак коли підсудний говорив вже по одному із мобільних то почав різко йти в протилежному напрямку. Тоді хлопці почали кричати, що підсудний вкрав у них мобільні телефони та побігли за ним. Разом із товаришем кинулись на допомогу, а коли підсудного вже наздогнали, то вони відвели підсудного до патрульної машини, яка знаходилась неподалік та передали останнього працівникам міліції. Коли вони допомагали затримувати підсудного, то один із потерпілих хлопців знайшов у кишені підсудного свій мобільний телефон;
показаннями свідка ОСОБА_10, який під час судового слідства суду пдав аналогічні покизи свідка ОСОБА_9;
-протоколом огляду та вилучення від 06.04.2010 року, згідно якого у громадянина ОСОБА_7 було вилучено мобільний телефон. Який було викрадено у його малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 14);
-протоколом очної ставки від 06.04.2010 року, проведеної між малолітнім потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_2 (а.с. 76-77);
-протоколом очної ставки від 07.04.2010 року, проведеної між малолітнім потерпілим ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2 (а.с. 78-79);
-протоколом відтворення обстановки та обставин події від 07.04.2010 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_2 (80-83);
-протоколом огляду предметів від 07.04.2010 року та фото таблицею до нього, згідно якого оглянуто вилучений у громадянина ОСОБА_7 мобільний телефон, який було викрадено у його малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 88-90);
-постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 07.04.2010 року (а.с. 91).
Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 повністю доведена, а кваліфікація його дій за ст. 186 ч.2 КК України вірна, оскільки він повторно, відкрито викрав чуже майно.
Призначаючи підсудному ОСОБА_2 вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини скоєння злочину, враховує особу підсудного, що характеризується негативно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, вчинений ним злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Згідно ст. 66 КК України, обставин, що пом’якшують покарання останнього, судом не встановлено. Згідно ст. 67 КК України, обставинами, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, є вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп’яніння та вчинення злочину відносно малолітніх. На підставі чого суд вважає , що йому слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України і призначити покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 06.04.2010 року.
Речові докази: мобільний телефон «Нокіа-1209», який був переданий на зберігання громадянину ОСОБА_7 – залишити в останнього.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в тож же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва.
СУДДЯ: