Судове рішення #11311002

 Справа № 22-ц-28194/10                                                                                                                     Головуючий 1-ї інстанції – Овдієнко В.В.

Категорія : спадкове                                                                                                                                Доповідач  -  Шевченко Н.Ф.

                                                                         

                                                                    УХВАЛА

                                                                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    05 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

    головуючого     -     Кукліної Н.О.

    суддів                -     Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.

    при секретарі    -     Назаренко О.О.

    розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та заповіту, визнання права власності на ј частину  житлового  будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, треті особи: Комунальне підприємство «Зміївське БТІ», Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; за зустрічним позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про визнання права власності на  житловий будинок з надвірними будівлями   та земельну ділянку у порядку спадкування  за заповітом, третя особа: Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області,

                                                                                            В С Т А Н О В И Л А :

   

    24 квітня 2008 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та заповіту, визнання права власності на ј частину  житлового  будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, треті особи: Комунальне підприємство «Зміївське БТІ», Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  посилаючись на те, що його батькові  ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві приватної власності  належав  житловий будинок по АДРЕСА_1.

     В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що після смерті батька він фактично прийняв спадщину в установлений законом строк і в установленому порядку, оскільки проводив ремонт будинку, взяв  належні батькові речі, користувався спадковим майном, обробляв земельну ділянку.

    В спірному будинку залишалась проживати його мати, яка померла 05 листопада 2007 року. Після її смерті він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте в нотаріальній конторі йому повідомили, що мати після смерті його батька весь будинок переоформила на себе і залишила заповіт на ім’я свого онука ОСОБА_2.

    Вважає, що свідоцтво про право на спадщину на ім’я його матері ОСОБА_8, видане Зміївською державною нотаріальною конторою  03.03.1999 року в ј частині спірного будинку повинно бути визнано недійсним, а відповідно і заповіт на ім?я ОСОБА_2 в ј частині повинен бути визнаний недійсним,  а за ним повинно бути визнано право власності на ј частину житлового  будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7

    ОСОБА_2 позов не визнав та пред’явив  зустрічні  вимоги   про визнання за ним права власності на  житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку у порядку спадкування  за заповітом після смерті баби ОСОБА_8 Вказаний заповіт не змінювався, не скасовувався, а тому є чинним та відображає волю баби  ОСОБА_8

    В установлений законом строк він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Вважає позовні вимоги свого дядька ОСОБА_2 таким, що не ґрунтуються на законі.

    Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  проти позову ОСОБА_1 заперечували.

    Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом  після смерті ОСОБА_8

В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить рішення районного суду скасувати, посилаючись на те, що воно було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши  матеріали справи, судова колегія знаходить, що  апеляційна скарга задоволенню не  підлягає  з таких підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини внаслідок смерті батька позивача   визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Під час розгляду справи були встановлені такі  обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_7.  

Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1

Спадкоємцями за законом після  смерті ОСОБА_7 були:  син ОСОБА_2,  дружина ОСОБА_8 та онуки за правом представлення. Проте із  заявою до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців у встановлений шестимісячний строк не звертався,  ніяких дій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, крім дружини, не вчинили. В спадковому будинку на момент відкриття спадщини проживала тільки дружина спадкодавця, яка фактично вступила в управління та  володіння спадковим майном і 03 березня 1999 року у нотаріальній конторі отримала  свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірного житлового будинку (а.с.41). В цей же день вона отримала у нотаріальній конторі свідоцтво про право власності  на 1/2 частину цього будинку  на підставі ст.22 КпШС України (а.с.40).

25 березня 1999 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своєму онуку ОСОБА_2 (а.с.38).

Відповідно до ст. ст. 534, 541 ЦК УРСР (1963 року, діючого на момент складення заповіту) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. У населеному пункті, де немає нотаріуса, нотаріальні дії здійснюються посадовими особами виконкомів сільських, селищних рад згідно з Інструкцією.

    На  момент складання заповіту ОСОБА_8 була власницею всього будинку, тому  до її спадкоємця онука ОСОБА_2 відповідно його умов перейшло право власності на весь спірний будинок.

    Самостійних вимог про визнання вказаного заповіту недійсним з інших правових підстав ніж визнання його недійсним в ј частині позивачем не заявлялись.

    Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд обґрунтовано виходив з того, що ніяких доказів про прийняття спадщини після смерті батька у 1998 році він суду не надав.

Посиланням позивача ОСОБА_2 про фактичний вступ управління спадковим майном шляхом допомоги матері в утриманні будинку і надвірних будівель та обробітком землі, судом дана належна оцінка про те, що всі ці дії позивача відносно спірного будинку були виключно допомогою для матері по утриманні цим будинком, а не розпорядженням ним як власником, а тому не є  свідченням  про вступ в управління або володіння спадковим майном, в порядку та строки, передбачені п. 1 ч. 1  та ч. 2 ст. 549 ЦК .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку  про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

    На підставі викладеного  та  керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а :

    Апеляційну  скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів  з дня набрання  нею законної сили.

    Головуючий

    Судді

   

   

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація