Справа № 22-ц-27038/10 Головуючий 1-ї інстанції – Овдієнко В.В.
Категорія : спадкове Доповідач - Шевченко Н.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Бобровського В.В.
суддів - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.
при секретарі - Назаренко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом
В С Т А Н О В И Л А :
04 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що його батькові ОСОБА_4, померломуІНФОРМАЦІЯ_1, на праві приватної власності належав житловий будинок по АДРЕСА_2.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що на момент будівництва будинку батько перебував у шлюбі з його матір’ю, відповідачкою у справі. Проте з 1977 року шлюбні стосунки між батьками фактично припинені, але він залишився проживати з батьком.
Після смерті батька він прийняв спадщину шляхом проживання і користування спадковим майном. Впродовж 18 років виконує обов’язки власника будинку, користується ним, виконав добудови, проводить ремонти, газифікував будинок, пробурив свердловину водопостачання та постійно обробляє земельну ділянку.
Оскільки відповідачка, його мати, також претендує на частину будинку, він змушений звернутись до суду за захистом своїх спадкових прав.
Справа розглянута у відсутність ОСОБА_2, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 02 серпня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав за ним право власності на ј частину житлового будинку поАДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати, посилаючись на те, що воно було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_4 визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Матеріали справи свідчать, що спадкодавець ОСОБА_4 померАДРЕСА_1.
Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 були: діти - син ОСОБА_1, донька ОСОБА_3 і дружина ОСОБА_2 Проте із заявою до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців у встановлений шестимісячний строк не звертався (а.с.25).
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що у спадковому будинку на момент відкриття спадщини проживав тільки син спадкодавця, позивач у справі ОСОБА_1, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
Дружина ОСОБА_2 факт не проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім’єю з 1977 року не заперечувала як у суді першої інстанції, так і в засіданні апеляційного суду, підтвердила, що постійно проживає у доньки ОСОБА_3 АДРЕСА_1.
Ніяких дій щодо прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 ні вона ні донька ОСОБА_3 не вчинили.
В засіданні апеляційної інстанції оглядався паспорт ОСОБА_2 із якого вбачається, що вона зареєстрована у спірному будинку з 2002 року. Остання не заперечувала ой факт, що в кінці 80-тих років на початку 1990 року чоловік ОСОБА_4 виписував її із спірного будинку.
Тому з огляду на вимоги ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.
Таким чином, висновок суду про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.
Посилання позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на весь будинок в порядку спадкування після смерті батька не ґрунтуються на законі. Його доводи про те, що його доля повинна бути значно збільшена за рахунок проведених ним за 18 років перебудов та добудов у спірному домоволодінні правового значення при вирішенні спору про право власності в порядку спадкування немає, оскільки самостійних вимог з інших підстав він не заявляв.
Факт наявності виконаних добудов у домоволодінні самостійно чоловіком ОСОБА_4 після припинення їх шлюбних відносин та сином ОСОБА_1 після смерті батька, ОСОБА_2 в засіданні апеляційної інстанції не заперечувала.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 325 ЦПК України судова колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02 серпня 2010 року змінити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями розташованого по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді