УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня  2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ  апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого                       –  Бобровського В.В.

суддів                             -   Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В..                                                

при секретарі         -   Назаренко О.О.

      розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною  скаргою  представника   Федерації професійних спілок України   на  рішення  Балаклійського районного суду Харківської області  від  22 грудня 2009  року  по справі за позовом   ОСОБА_1     до Федерації професійних спілок України   про визнання недійсним розпорядження,   поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

16 листопада 2009 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Федерації професійних спілок України   про визнання недійсним розпорядження Голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28 серпня 2009 року про його звільнення,   поновлення на роботі на посаді секретаря Федерації професійних спілок України, стягнення  середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Також просив  заборонити посадовим особам Федерації професійних спілок України   перешкоджати йому виконувати обов’язки секретаря Федерації.  

В  обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з  03 грудня 2008 року  він працював у відповідача на посаді Секретаря Федерації професійних спілок України.

За час роботи жодних нарікань відносно якості виконання своїх обов?язків від керівництва Федерації не надходило, до дисциплінарної відповідальності він не притягувався.

27 серпня 2009 року він під тиском Голови Федерації, який звинуватив його у причетності до кампанії по нелигітимній зміні Голови та керівних виборних органів Федерації, написав заяву про звільнення за власним бажанням, при цьому знаходився у стані сильного душевного хвилювання.

В цей же день, заспокоївшись, написав другу заяву, якою відкликав свою заяву про звільнення, зареєструвавши її в установленому порядку.

Проте відповідач у порушення  трудового законодавства, 28 серпня 2009 року видав розпорядження про його звільнення за власним бажанням.

З 27.08.2009 року по день подачі позову до суду знаходився на лікарняному, тому строк звернення до суду за захистом своїх трудових прав не пропустив.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1  із займаної посади за власним бажанням проведено з додержанням вимог трудового законодавства. Розпорядження Голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28 серпня 2009 рокує законним.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області  від  22 грудня 2009  року  позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі. Суд визнав недійсним розпорядження Голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28 серпня 2009 року про звільнення ОСОБА_1,    поновив його на роботі на посаді секретаря Федерації професійних спілок України, стягнув   заробітну плату  за час вимушеного прогулу у сумі 36309,18 грн. Заборонив посадовим особам Федерації професійних спілок України   перешкоджати ОСОБА_1  виконувати обов’язки секретаря Федерації.  Стягнув судові витрати.

В апеляційній скарзі  представник Федерація   професійних спілок України   посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні  його позовних вимог. Зазначав, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, наданим доказам дана невірна оцінка.  

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з  03 грудня 2008 року  працював у відповідача на посаді Секретаря Федерації професійних спілок України (а.с.58).

27 серпня 2009року він подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням.

В цей же день, 27 серпня 2009 року, написав другу заяву, якою відкликав свою заяву про звільнення, зареєструвавши її в установленому порядку (а.с.5).

Після подання зазначеної заяви ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з 27 серпня 2009 року по 07 листопада 2009 року (а.с.11,12,57).

Розпорядженням Голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28 серпня 2009 року ОСОБА_1  звільнено із займаної посади за ст.38 Кодексу законів про працю України (а.с.59).

Розпорядження про звільнення позивачеві було відправлено поштою на домашню адресу 01 жовтня 2009 року (а.с.6,7).

Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП  працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як вбачається з обставин справи, що 28 серпня 2009 року, в день видачі розпорядження про звільнення, у відповідача була в наявності заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Федерації профспілок (а.с.5).

Посилання представника відповідача на витяг з електронної пошти про  те, що вказана заява була повернута ОСОБА_1 на його вимогу, для подання нарочно Голові ФПУ, не може буди  безспірним доказом, оскільки в ньому відсутній особистий підпис ОСОБА_1 про отримання цієї заяви. В указаній картці відсутня резолюція посадової особи про повернення  ОСОБА_1 його заяви.

Сам факт посилання суду першої інстанції на рішення Октябрьського районного суду м.Полтави від 13 серпня 2009 року, яким повноваження Голови Федерації Хари В.Г. визнані нелегітимними, не є підставою для скасування рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22 грудня 2009 року.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам та дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для зміни рішення суду.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,314,315,317,319,325 ЦПК України, судова колегія

                                        У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

Апеляційну скаргу Федерації професійних спілок України     відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області  від  22 грудня 2009  року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України на протязі двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :