РІШЕННЯ

                                                                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                Копія: Справа №2-889/10

            24 вересня 2010 року  Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Білецької В.І.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 30.06.2010 року включно, -

в с т а н о в и в:

             Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області, в якому просив суд поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом права на 30% надбавку до пенсії за період з 01.01.2006 року, визнати діяння (бездіяльність та відмову) відповідача щодо нарахування і виплати йому щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по 30.06.2010 року протиправними та зобов’язати відповідача УПФУ у Великобагачанському районі здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та сплатити йому недоплачену суму доплати за період з 01.01.2006 року по 30.06.2010 року.

             В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

             Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Законів України про державний бюджет України на 2007 та 2008 рік, в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

             Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень посилається на безпідставність позову та на те, що оскільки рішенням Конституційного суду України, яким були  визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» набрало чинності з моменту його прийняття, тобто з 09.07.2007 року і зворотної дії в часі не має. Дія цього рішення на правовідносини з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року не поширюється. Рішення КСУ є обов’язковим для виконання тим органом, який прийняв неконституційний акт-в даному випадку Верховною Радою України. Остання лише Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачила виплату підвищення до пенсії у вигляді надбавок дітям війни. Щодо 2007 року, то виплата підвищення до пенсії згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» здійснювалась особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. При цьому, ВРУ законодавчого акту, відповідно до якого можливо було б провести належні виплати за 2006-2007 роки не відбулося. Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом (а.с.14).

             В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

           Суд вирішив за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

             Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

             З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

             Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням серія АД № НОМЕР_1 від 25.10.2005 року (а.с.6) та повідомленням УПСЗН Великобагачанської райдержадміністрації (а.с.7).

             Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

             Із заперечень УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області вбачається, що  відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись, поряд з іншим і на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

             Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

             Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  запроваджені не були.

 Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

          Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав законних підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується  підвищення, що підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області в  розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530  та довідкою УПФУ у Великобагачанському районі  (а.с.8).

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

За січень-жовтень 2009 року позивачу УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області продовжувало здійснювати виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530,  в  з  листопада  2009  року   по червень 2010 року включно  здійснює виплати  в сумі 49 грн. 80 коп., що  підтверджується   довідкою, виданою відповідачем (а.с. 8).  

В той час Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не передбачено  обмежень   застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування і виплати 30% надбавки до пенсії громадянам категорії "діти війни", а тому зазначена виплата повинна бути проведена. Зменшення відповідачем розміру виплати цього підвищення з посиланням на  постанову КМУ № 530 від 28.05.2008 року і інші постанови КМУ з цього питання є  безпідставними, так як  при вирішенні спору суд виходить із загальних засад пріоритету  законів над підзаконними актами і визнає, що при розрахунку підвищення до пенсії соціальній категорії "діти війни" застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За таких обставин суд визнає протиправною бездіяльність УПФ України у Великобагачанському районі Полтавської області в частині проведення у 2009 році часткової виплати підвищення до пенсії "дітям війни" і приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку виплат  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та проведення відповідних виплат з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених позивачу за цей час виплат.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

          Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

               Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

                З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

               Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

               Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007року за №1261  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

               Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”,  покладено на УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області за місцем проживання позивача.

               Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

                За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

                Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно  п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

                 Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2, що діє  в редакції Постанови Правління ПФУ від 25.02.2008 року № 5-5, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

                 Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

                 Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

                 Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

                  Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

                  Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

                 Відповідно до закону ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" позивачу підлягають виплаті  у 2007 році з 9 липня по 31 грудня 2007 року 30% надбавка до пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії.

                  Таким чином, у відповідності до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» позивачу недоплачені в 2007 року: з 9 липня по 31 липня - (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.:31х23 = 91,31 грн.; серпень (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.; вересень (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.; жовтень (4,11+411)х 30%=415,11х30%=124,53грн.; листопад (4,11+411)х30%=415,11х30%=124,53 грн.; грудень (4,11+411)х30%=415,11х30%=124,53 грн., а всього 710 грн.94 коп.

            Згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" у 2008 році виплаті підлягають суми надбавки до пенсії "дітям війни" за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, виходячи із 30% мінімальної пенсії за віком.

          Таким чином, згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в 2008 році позивачу належать до виплати такі суми надбавки  до пенсії: з 22 травня - 481х30%=144,3 грн.: 31х10= 46-50 грн.; червень 481х30%=144,3 грн.; липень 482х30%=144,6 грн.; серпень 482х30%=144,6 грн.; вересень 482х30%=144,6 грн.; жовтень 498х30%=149,4 грн.; листопад 498х30%=149,4 грн.; грудень 498х30%=149,4 грн., всього 1072 грн. 80 коп.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується по даний час зазначене підвищення в розмірі 10 % до мінімального розміру пенсії за віком відповідно до встановленого розміру (з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 1.05.2008  року – 48,10 грн. (з них з 22.05.2008 по 31.05.2008 року – 15,50 грн.),  з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року  – 49,80 грн.,  всього з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року  виплачено надбавки до пенсії  як дитині війни 357 грн. 60 коп.

            Отже, за  2008  рік  позивачеві недоплачені надбавки до пенсії в сумі 715 грн.20  коп.(1072 грн. 80 коп. – 357 грн. 60 коп. = 715 грн. 20 коп.).                  

                  Розрахунок  виплати у 2009 році 30 відсоткової надбавки необхідно проводити, виходячи  із вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

                  Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону  України " Про Державний бюджет на 2009  рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює  доплату до пенсії дітям війни є Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

                 Згідно ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних  груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Отже, мінімальний розмір пенсії за віком за січень - жовтень  2009 року встановлений на рівні грудня 2008 року.

                 За січень - жовтень 2009 року позивачеві виплачено підвищення до пенсії по 49 грн. 80 коп. щомісяця,  отже з 01 січня 2009 року по 1 листопада 2009 року не доплачено 996 грн. (січень – жовтень 2009 року 498 грн.х30% = 149,40 грн. - 49,80 грн. = 99,60 грн. х 10=996  грн.).

                 З 1 листопада  2009 року розмір  прожиткового  мінімуму  для  осіб, які втратили працездатність, встановлений 573 грн. на  місяць, отже розрахунки за листопад - грудень 2009  року належить здійснювати  враховуючи цей розмір: (573грн. х 30%= 171,9грн. - 49,8 грн. = 122,1грн. х 2 = 244,2 грн.). Всього за 2009 рік не доплачено - 996 грн. + 244,2 грн.=1240 грн.20 коп.

                Згідно ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної  заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-У1 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2010 року становить 695 грн., а з 1 квітня 2010 року до 1 липня 2010 року становить 706 грн.

               Отже, розрахунки за січень-червень 2010 року належить здійснювати, враховуючі ці суми прожиткового мінімуму ( Розрахунок:  січень-березень :695 грн.х30% =  208,50 грн.-49,80 грн. = 158,70 грн.х3=476,10 грн.; квітень-червень: 706 грн.х30%= 211,80 грн. - 49,80 = 162 грн. х 3= 486 грн.). Всього  за січень-червень 2010 року не доплачено – 476,10 + 486= 962 грн. 10 коп.

      Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Отже, задоволенню підлягають вимоги позивача за час з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.06.2010 року.

    Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.13,16 ЦК України, ст.ст.3,10,11,60,79,81,88,197,212-215 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

            Позовні вимоги  ОСОБА_1   задовольнити частково.

            Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22  травня 2008 року по 30 червня 2010 року в частині невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у встановленому законом розмірі.

             Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік - з 09 липня  по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік - з 22 травня  по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік - з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік - з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

             В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1    відмовити.

             Стягнути з управління Пенсійного Фонду України у Великобагачанському районі на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: судовий збір в сумі 08 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього 45 (сорок п’ять)  грн.50 коп.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                Суддя    підпис.

        Копія вірна: Голова суду

                              Секретар