Справа № 2-114/2010

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И  

  9 вересня 2010 року           Попаснянский районний суд Луганської області

у складі головуючого судді        Л.М. Григоренко

при секретарі                                Корабльової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна  

цивільну справу за позовом ЗАТ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу по кредиту, суд

                                                          В с т а н о в и в :

     Позивач посилаючись на те, що між відповідачем та банком був укладений кредитний договір  №  LGP АК 1810085 від 28.01.2008 року на підставі якого відповідач  отримав  в банку  споживчий кредит у розмірі 59694,55 гривен шляхом перерахування кредитних коштів банком зі сплатою 15,48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим  терміном його погашення до -8.01.2013 року відповідно до встановленого графіку погашення боргу, який складається із заборгованості за Кредитом з відсотками, комісією, а також іншими витратами передбаченими договором та які не виконується відповідачем звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь борг  у розмірі 16 441,42 грн. та судові витрати, пов’язані з пред’явленням позову.

Згідно уточненої позовної заяви позивач просить стягнути на його користь борг за Кредитом у розмірі 21511,08 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.      

Відповідач позов  не визнав, посилаючись на те, що позивач до закінчення дії Кредитного договору вилучив в нього автомобіль який двічі реалізував та погасив весь його борг за кредитом.

Суд дослідивши надані позивачем докази вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

        Відповідно до ст..60 ЦПК сторони надали суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

     Так позивач надав суду: кредитний договір на а.с.4-18, згідно якого видно, що  відповідно до п.3 умов та механізму передачі кредиту та сплати банком страхових платежів  на а.с.6-8, та 18 згідно яких відповідач отримав кредит у розмірі 50694,55 грн. для покупки автомобілю, який був згідно договору заставою для погашення наданого кредиту. Згідно  п.7.1. Кредитно-застовного договору на а.с.10 Застава забезпечує вимоги банку щодо: повернення основної суми Кредиту, яка не передбачена ст.12.2.6 та 17.1.5 та іншими відповідними положеннями Договору, сплату процентів за користування Кредитом., сплату винагород, неустойки, і таке інше, та відповідно до п.7.6.1. всіх інших витрат Банку за цим Договором, згідно з чинним законодавством, які можуть бути задоволені із вартості Предмета Застави. Згідно п.8.1. на а.с.11 предметом Застави є автомобіль власником якого є позичальник. Згідно п.12 подія дефолту вважається: а) затримання сплати Позичальником наданого Кредиту, процентів що найменш на один календарний місяць та перевищення заборгованості більш як на 10% наданого Кредиту.

       Згідно акту прийому-передачі транспортного засобу в заклад на а.с.41 відповідач передав, а  Банк прийняв у заклад транспортний засіб 28.01.2008 року, який  згідно  акту на а.с.43 відповідач передав Банку 15.05.2009 року  в зв’язку з боргом за договором кредиту. Який був реалізований Банком 31.07.2009 року за 45  500 грн. Ця сума була зарахована на рахунок відповідача для погашення заборгованості за кредитними зобов’язаннями. Та згідно відповіді Банка на а.с.37 за  відповідачем після реалізації автомобіля залишався борг у розмірі 11 607,52 грн. станом на 17.09.2009 року (а.с.38), який відповідач не сплатив.

     В той же час суд вважає, що  позивач також порушив умови договору, а саме умови реалізації заставленого майна та погашення суми заборгованості за кредитними зобов’язаннями передбачені договором кредитування. А саме п.13.3.2 договору на  а.с.14, згідно якого Банк протягом 10 днів після, з моменту продажу  предмета застави повинен був надати позичальнику письмовий звіт про результаті продажу . Як видно з відповіді банка суду на а.с.37, та повідомлення-вимоги на а.с.38 автомобіль був реалізований  31.07.2009 року. Тобто відповідно до умов п.13.3.2  позичальник повинен був дізнатись про реалізацію автомобіля від позичальника в серпні 2009 року. Але як видно з дати на повідомленні на а.с.38 вона була датована 06.10.2009 року тобто майже через два місяця після реалізації заставного майна. Тому відповідач не міг знати про наявність в нього боргу за кредитними зобов’язаннями через що всі нарахування пов’язані з несплатою залишку заборгованості за ці місяці були нараховані банком безпідставно. Крім того банк не довів, що він взагалі повідомляв позичальника про наявність в нього боргу та про необхідність його погашення, не зважаючи на те, що представник позивача в суді надав ще одне повідомлення, (але вже від 03.09.2009 року), яке суд не приймає до уваги як доказ, так як позивачем порушені строки надання такого доказу без повідомлення суду про причини несвоєчасного надання нових доказів. Тим більше, що  відповідач наполягає на тому, що він не отримував ніякого повідомлення про наявність в нього боргу за договором кредиту та необхідність його погашення в зазначені Банком строки. При цьому  надав суду лист головного Банку у м. Дніпропетровськ, який пропонував йому погасити борг та знизити процентні ставки кредиту вже після того як філія Луганского Банку відібрала в нього автомобіль для його реалізації та примусового погашення боргу. Тому  він не знав про необхідність погасити залишок боргу, так як вважав, що сума від реалізації його автомобіля повністю погасила його борг  за кредитом перед банком.

        На підставі чого суд вважає необхідним позов задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача борг станом на 03.09.2009 року у розмірі 11607 грн.52 коп. В решті вимог відмовити за необґрунтованістю позовних вимог тим більше, що  по заяві про уточнення позовних вимог на а.с.40 не було сплачено державного мита, через що заява не відповідає вимогам ст.119-120 ЦПК. Крім того подальше нарахування відсотків за користування кредитом після розірвання договору  не передбачено умовами договору.

        У зв’язку з  частковим задоволенням позову суд відповідно до ст. 88 ЦПК вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати відповідно до розміру задоволених позовних вимог, а саме державне мито у розмірі  116 грн.08 коп. та 120 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

 На підставі вище доведеного та керуючись ст.. 526, 530, 1050, 1054 ЦК України ,  Кредитним договором  №  LGP АК 1810085 від 28.01.2008 року,  та ст.10, 11, 13, 60-64, 179,224-228, 212-215, ЦПК України,

Ви р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк”  борг за кредитним договором у розмірі 11607 грн.52 коп. та судові витрати у розмірі 236 грн.08 коп.

В решті вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів після його проголошення, а особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення  рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Луганського апеляційного суду через Попаснянський районний суд.

Судья