ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
31.08.2006 року Справа № 2/145ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючого: Медуниці О.Є.
суддів: Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
Секретар судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача Скрилова І.І., провідний спеціаліст –
юрисконсульт, довіреність № 12565/07
від 30.08.2006;
від відповідача Мягков М.О., представник по довіреності
б/н від 22.01.2006;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
„Промислово-будівельний трест „Луганськпромбуд”,
м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
05.07.2006
у справі № 2/145ад
(головуючий – суддя Седляр О.О.,
судді – Яресько Б.В., Калашник Т.Л.)
за позовом Управління Пенсійного фонду України в
Ленінському районі м. Луганська
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Промислово-будівельний трест „Луганськпромбуд”,
м. Луганськ
про стягнення 76294 грн. 33 коп.
В С Т А Н О В И В:
Постановою судової колегії господарського суду Луганської області (головуючий суддя Седляр О.О., судді - Яресько Б.В., Калашник Т.Л.) від 05.07.2006 у справі № 2/145ад частково задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельний трест „Луганськпромбуд” про стягнення з відповідача заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій за віком, які призначені на пільгових умовах за списком №2, у сумі 76294 грн. 33 коп.
Зазначеною постановою місцевого господарського суду з відповідача на користь позивача у справі стягнуто заборгованість по пільгових пенсіях у сумі 32096 грн. 41 коп., провадження у справі щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 21404 грн. 19 коп. закрите.
Постанова суду першої інстанції мотивована підтвердженням матеріалами справи фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 54890 грн. 14 коп., що підлягають сплаті Пенсійному фонду України.
Крім того, судом першої інстанції задоволене клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності у відповідності з вимогами п.15.2.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. З урахуванням вказаного клопотання позовні вимоги судом задоволені частково у сумі 32096 грн. 41 коп.
Не погоджуючись із постановою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив зазначену постанову скасувати, позовну заяву залишити без розгляду або прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська частково у сумі 2277 грн. 66 коп.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, судом першої інстанції до правовідносин сторін були неправильно застосовані норми Закону України „Про пенсійне забезпечення”, оскільки судом не було враховане те, що повний пільговий стаж особи, зазначені у позовній заяві, набули до набрання чинності зазначеним Законом. Крім того, скаржник посилається на безпідставне переведення судом першої інстанції розгляду справи за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки порушено справу на підставі норм Господарського процесуального кодексу України, вважає, що позовну заявку необхідно залишити без розгляду.
Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська надані заперечення № 12388/07 від 17.08.2006 на апеляційну скаргу відповідача, в яких викладено вимогу про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін постанови місцевого господарського суду.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 по справі №2/145ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Промислово – будівельний трест „Луганськпромбуд”.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.08.2006 для розгляду апеляційної скарги ТОВ „Промислово – будівельний трест „Луганськпромбуд” призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Баннова Т.М., суддя – Бойченко К.І., суддя – Парамонова Т.Ф.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 17.08.2006 по справі № 2/145ад закінчив підготовку по справі та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 31.08.2006.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 для розгляду апеляційної скарги ТОВ „Промислово – будівельний трест „Луганськпромбуд” у зв’язку з відпусткою головуючого судді Баннової Т.М., її виключено із складу колегії суддів та введено головуючого суддю Медуницю О.Є.
Учасники судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 31.08.2006, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 для розгляду апеляційної скарги ТОВ „Промислово – будівельний трест „Луганськпромбуд” у зв’язку з відпусткою судді Парамонової Т.Ф., її виключено із складу колегії суддів та введено суддю Семендяєву І.В.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування зареєстровано структурний підрозділ відповідача – СП Будівельне управління №3 ТОВ промислово – будівельного тресту „Луганськпромбуд” з 21.02.1999, реєстраційний номер 35.04.02-2413 (а.с.4,6).
Згідно розрахунку позивача позовні вимоги пред’явлено за період з 15 березня 2000 року по березень 2006 року, отже, правовідносини між сторонами з питання відшкодування витрат (нарахування збору на покриття) на виплату і доставку пенсій врегульовано нормативними актами, що були чинні в певні періоди часу.
Заявами від 21.01.2006 та від 26.05.2006 позивач зменшив розмір вимог та остаточно просив задовольнити позов на суму 54890 грн. 14 коп. (а.с.51, Т.1;а.с.1,Т.2).
Відповідно до п.2 Заключних положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058) підприємства та організації з грошових коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (абз.5,6 п.2 Закону №1058).
У відповідності з нормами Закону України від 17.02.2000 № 1461-ІІІ „Про внесення змін до деяких Законів України” з 16.03.2000 відшкодування витрат по пільгових пенсіях здійснюється відповідно до Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 № 400/97 ВР, згідно з яким для платників збору об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. „б-з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”. Таким чином, витрати з виплати пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду України за рахунок відповідних підприємств.
Відповідно до п.7.1 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до пенсійного фонду України”, затвердженої Постановою Правління пенсійного фонду України від 19.01.2001 № 16-6 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 за № 998/6189 (далі – Інструкція 16-6) фактичні витрати на виплату пенсій за віком на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
Сума до відшкодування вважається узгодженою у день отримання платником збору повідомлення. Протягом десяти календарних днів від дня отримання повідомлення підприємства зобов’язані сплатити зазначену суму (абз.3 п.7.4 Інструкції 16-6).
Несвоєчасно перераховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вважаються бором (недоїмкою) (п. 7.5 Інструкції 16-6).
Пенсійний фонд направляє відповідне повідомлення у випадку, коли є відповідальним за нарахування окремих платежів, а саме відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (п.6.2 Інструкції 16-6).
Органи пенсійного фонду за місцем розташування підприємства щомісяця надсилають платнику до 15 числа місяця, за який здійснюється відшкодування, повідомлення за формою згідно з додатком 7. При цьому разом з першим повідомленням надсилається розрахунок за формою згідно з додатком 10 (абз. 2 п.7.6 Інструкції 16-6).
Після втрати чинності Інструкцією 16-6 порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах врегульовано також пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1 (далі–Інструкція 21-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2006 за №64/8663.
Так, згідно п.6.1 Інструкції 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 „Прикінцевих положень” Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи (абз. 1 п.6.2 Інструкції 21-1).
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділом доходів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 „Прикінцевих положень” Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (п.6.4 Інструкції 21-1).
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (абз.1 п.6.8 Інструкції 21-).
Не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (п.6.9 Інструкції 21-1).
Відповідно до вимог п. 6.5 Інструкції 16-6 та п. 6.4 Інструкції 21-1 на адресу відповідача надсилались повідомлення – розрахунки на суму заборгованості. Одержання повідомлень – розрахунків підтверджено поштовими реєстрами про відправку рекомендованої кореспонденції, розписом посадової особи – головного бухгалтера структурної одиниці відповідача та останнім не заперечується.
Фактичні витрати позивача на виплату та доставку пенсій підтверджено матеріалами справи: довідками відповідача, що уточнюють стаж та особливий характер роботи працівників, протоколами позивача нарахування пенсій, довідками позивача про отримані розміри пенсій, звітом відповідача за формою №4-ПФ за 2001 рік тощо (а.с.8 зворот,Т.1).
Отже, враховуючи зменшення позовних вимог, розрахунок позивача на суму 54890 грн. 14 коп. є вірним.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку стягнення податкового боргу відповідно до п.15.2.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Позивачем, подано заяву від 05.07.2006 (а.с.24,Т.2) про відновлення пропущеного строку (за період з 15.03.2000 по 15.03.2003, вимоги за цей період складають суму – 22793 грн. 73 коп.).
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено клопотання позивача, оскільки строк – 1095 днів щодо стягнення боргу є гранічним, його поновлення передбачено законом.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, скаржник посилається на те, що позивач ... „неправомірно нарахував відповідачу заборгованість по витратах на виплату та доставку пенсій, а потім, ґрунтуючись на неправомірних діях звернувся із позовною заявою до суду.
Відомості, що містяться у довідках, уточнюючих особливий характер робіт щодо вказаних пенсіонерів, відповідачем не заперечувались.
Тобто на думку відповідача пільгові пенсії, які сплачені Величко З.П., Гуслєву О.І., Дробіну Л.Г., Іваненко А.М., Куроз І.Ю., Прокопюк Л.О., Стецюк С.О., Войтенко Д.Г., Гологлобову Б.О., Крандієвському Д.С. , що напрацювали пільговий стаж до 01.01.1992 повинні виплачуватись за рахунок держави, тому, що в ст. 100 Закону України „Про пенсійне забезпечення” та п.8 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 передбачено, що пільгові пенсії ... призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених законодавством, яке діяло до набрання чинності 01.01.1992 Законом України „Про пенсійне забезпечення”.
Судова колегія не погоджується із доводами скаржника, оскільки відповідно до ст. 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пільгова пенсія призначалась особам, які до 01.01.92 працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці на підставі списків “Список № 2 производств, цехов, профессий и должностей, работа которых дает право на государственную льготную пенсию на льготных условиях и льготных размерах”, який затверджено Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173, яким деякі професії не були передбачені. У зв’язку з чим пільгова пенсія призначалась відповідно до ст. 13 Закону “Про пенсійне забезпечення”.
Отже, ст.100 Закону України „Про пенсійне забезпечення” врегульовано питання щодо порядку призначення пільгових пенсій особам, які мали відповідний повний стаж на день введення в дію даного Закону.
Із змісту даної норми не вбачається, що „пільгові пенсії таким особам виплачуються за рахунок держави”, на чому наполягає відповідач.
Скаржник посилається також на те, що позивач не здійснив попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів.
Підставою для нарахування пільгової пенсії за списком №2 є не тільки запис у трудовій книжці, щодо праці на даному підприємстві, а й довідка підприємства яка уточнює характер роботи з зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, яка оцінюється управлінням Пенсійного фонду з урахуванням вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.02 № 536/6824. Відповідальність за представлення таких документів покладається на адміністрацію підприємств, установ, організацій (ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення”).
Суми фактичних витрат, зазначені позивачем в повідомленнях – розрахунках, також відповідачем в належному порядку не оспорювалися.
Відповідачем не оспорена неправомірність відомостей, які містяться у довідках, уточнюючих особливий характер робіт, які видані за підписом керівника підприємства у відношенні вказаних вище пенсіонерів.
Відповідач в апеляційній скарзі також зазначив, що, на його думку. Суд першої інстанції безпідставно не врахував його доводи про те, що позивачем неправомірно включені до розрахунків фактичних витрат більші розміри пенсій призначені громадянам Шевчук О.В. та Миколенко У.Й., оскільки вони не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Дійсно, п. 6.6 Інструкції 21-1 передбачено, що не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню, додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення призначені до законодавства України.
Разом із тим розмір пенсій громадянам Миколенко У.Й. та Шевчук О.В. збільшувався відповідно до зміни мінімального розміру пенсії за віком, оскільки пенсії за віком не можуть бути меншими за мінімальний розмір пенсій.
Посилання суду першої інстанції на ст.19 Закону України „Про пенсійне забезпечення” у даному випадку є обґрунтованим, оскільки нарахування мінімальних пенсій не є підвищеними пенсіями, доплатами або надбавками, про що йдеться у зазначеній нормі.
Крім того, судова колегія вважає, правильними доводи позивача у запереченнях на апеляційну скаргу від 17.08.2006 №12388/07, що порядок нарахування пенсій про який говорить скаржник і відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій (про що йдеться у позові) є різними предметами спору. Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає подання зустрічних позовів, тому ці питання мають розглядатися окремо.
Доводи за апеляційною скаргою щодо наявності суттєвих процесуальних порушень не приймаються судовою колегією з наступних підстав.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.04.2006 порушено провадження по даній справі на підставі Господарського процесуального кодексу України (а.с.1,Т.1).
18.05.2006 відповідачем подано клопотання про припинення провадження по даній справі, у зв’язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, оскільки позивач у справі є суб’єктом владних повноважень, тому він вважає, даний спір повинен розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.44-50,Т.1).
Ухвалою від 21.05.2006 місцевий господарський суд здійснив переведення розгляду справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.144,Т.1).
Абзац 1 п. 6 та абзац 5 п. 6 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005 №2953-IV „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” передбачає, що:
- до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України;
- адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.
На час порушення даної справи окружний адміністративний суд не відкрито, справа має розглядатися відповідно до абзацу першого зазначеної норми господарським судом Луганської області.
Крім того, скаржник наполягає на тому, що розгляд справи за нормами Кодексу адміністративного судочинства України суттєво перешкоджав здійсненню ним своїх процесуальних прав, оскільки всупереч ч.3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не додані її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів; всупереч ч.4 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підписана представником Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська без зазначення дати підписання; всупереч ч.5 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві не зазначені поштова адреса представника позивача, який її подав.
Ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2006 зобов’язано позивача надіслати на адресу відповідача документи, які додані до позовної заяви у копіях; надати: заперечення на відзив відповідача, документальне та нормативне обґрунтування заперечень; зі своєї ініціативи провести звірення розрахунків з відповідачем, акт звірення надати суду (а.с.150,Т.1).
Враховуючи, що переведення розгляду справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України здійснено одразу після порушення справи, наступні - судові засідання проводилися за процесом передбаченим даним кодексом, тому немає підстав говорити про порушення прав сторін (відповідача), оскільки останній мав можливість користуватися правами сторони передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, та порядком доказування передбаченим даним кодексом.
Фактично весь процес розгляду справи здійснено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, крім стадії порушення справи.
Розбіжності у процесі (зокрема, що впливають на об’єм прав сторін) врегульовано судом першої інстанції.
Згідно п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення, як що таке порушення привело до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що постанова господарського суду Луганської області від 05.07.2006 по справі №2/145ад ґрунтується на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.
Підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.
На підставі викладеного апеляційна скарга не може бути задоволена, постанова місцевого господарського суду має бути залишена без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача – ТОВ „Промислово – будівельний трест „Луганськпромбуд”.
У судовому засіданні 31.08.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 167, 184, 185, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - будівельний трест «Луганськпромбуд» на постанову господарського суду Луганської області від 05.07.2006 у справі № 2/145ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 05.07.2006 у справі №2/145ад залишити без змін.
Ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 по справі № 2/145ад відповідно до ст. ст. 103, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 05.09.2006.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва