УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого Бобровського В.В.
суддів Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.
при секретарі Назаренко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 08 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до суб?єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, суб?єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4, ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», третя особа – ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,
В С Т А Н О В И Л А :
24 квітня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до суб?єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4, ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», третя особа – ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17 вересня 2007 року близько 08 години 10 хвилин сталося зіткнення автобуса «Karoza» державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «Шевролет Нива» держаний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_3
Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 березня 2008 року винним у ДТП визнаний ОСОБА_5, який порушив пп.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, проте провадження по справі закрито у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 14659,37 грн. відповідно до звіту дослідження спеціаліста автотоварознавця від 16 жовтня 2007 року.
Третя особа ОСОБА_5 скоїв ДТП та спричинив матеріальну шкоду під час виконання своїх трудових обов?язків водія приватного підприємця ОСОБА_1
Автобус, яким керував ОСОБА_5 належить ПП ОСОБА_4, але знаходився у користуванні ПП ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі – по тимчасовому реєстраційному посвідченню, тому ПП ОСОБА_6 повинен відшкодувати шкоду, спричинену його працівником, а також моральну шкоду у сумі 10 000 грн., оскільки він пережив нервовий стрес так як у момент зіткнення в автомобілі знаходилась його малолітня дитина та у зв’язку із самим фактом пошкодження автомобіля.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відшкодовувати спричинену шкоду спричинену повинна ВАТ страхова компанія «Дженералі Гарант», де був застрахований автомобіль - автобус «Karoza».
Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідати за спричинену шкоду повинні інші відвовідачі та водій ОСОБА_5
Представник відповідача ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»позов не визнав, посилаючись на те, що страхувальник ОСОБА_1 не надав документів правомірності експлуатації водієм ОСОБА_5 автобусу.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 08 липня 2010 року позов ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 14 329,37 грн., грн., 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати у сумі 246,59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а також витрати, пов’язані з оплатою висновку фахівця автотоварознавця у розмірі 330 грн.
В апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 поставлене питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, яким покласти відповідальність за майнову та моральну шкоду на страхову компанію. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального закону. Суд не врахував, що мав місце страховий випадок, проте всю матеріальну шкоду стягнув з нього, а не із страховика. Зазначив, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення спору, неправильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами та неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі письмовими доказами, що дорожньо-транспортна пригода сталася 17 вересня 2007 року внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5, відносно якого за наслідками допущених порушень пунктів пп. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Вина ОСОБА_5 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 березня 2008 року (а.с.6).
Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 14659,37 грн. відповідно до звіту дослідження спеціаліста автотоварознавця від 16 жовтня 2007 року (а.с.21-30).
При присудженні до відшкодування матеріальних збитків , заподіяних пошкодженням належного позивачу ОСОБА_3 транспортного засобу, суд першої інстанції правильно виходив із наявності вини водія ОСОБА_5 у заподіянні матеріальної шкоди.
Матеріали справи свідчать, що автобус, яким керував ОСОБА_5 належить ПП ОСОБА_4, але знаходився у користуванні ПП ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі – по тимчасовому реєстраційному посвідченню на підставі договору оренди.
Оскільки ОСОБА_5 спричинив матеріальну шкоду під час виконання своїх трудових обов’язків водія приватного підприємця ОСОБА_1, висновок суду про те, що саме приватний підприємець ОСОБА_6 повинен відшкодувати шкоду, спричинену його працівником, відповідає встановленим обставинам та вимогам положень ст.1172 ЦК України, яка регулює спірні правовідносини.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що всі матеріальні збитки спричинені в результаті ДТП повинні відшкодовувати ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», з якою у нього укладено договір про цивільно-правову відповідальність та власник автобуса ОСОБА_4 були предметом детального дослідження суду першої інстанції та враховуючи ту обставину, що страховій компанії не були надані всі належні документи підтверджуючі правомірність керування водієм ОСОБА_5 автобусом «Karoza» в момент скоєння ДТП, передбачені Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд обґрунтовано не поклав на страхову компанію обов’язок по страховому відшкодуванню.
Посилання ОСОБА_1 на те, що відповідно п.6.2.11 договору оренди автобуса «Karoza» від 03 серпня 2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_4, саме на неї покладена повна матеріальна відповідальність при скоєнні ДТП, правового значення при вирішенні спору за позовом ОСОБА_3 немає, оскільки положення вказаного договору стосуються тільки сторін договору.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судова колегія керуючись ст.ст.303, 304 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 08 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді