Справа № 22-ц-27006/2010                                                                                        Головуючий 1-ї інстанції -  Грищенко І.О.

Категорія : витребування майна                                                                                     Доповідач  -  Шевченко Н.Ф.

                                                                                            УХВАЛА

                                                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    21 вересня  2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

    головуючого     -     Бобровського В.В.

    суддів                -     Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.

    при секретарі    -     Назаренко О.О.

    розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного  суду м.Харкова  від 12 липня  2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

                                                                              В С Т А Н О В И Л А :  

    08 липня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов?язання відповідачів повернути незаконно  утримуване та належне їй на праві власності майно згідно опису від 11 липня 2006 року, а також майно, що не включено в акт описсу, а саме:  портативну печатну машинку виробництва Югославії фірми «Юніс», німецьку швейну машинку фірми «Науман», люстру бронзову з кришталевими підвісками, всього на суму 10 000 гривень.

     В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що  вона зареєстрована та проживала  в квартирі АДРЕСА_1. В цій квартирі знаходились всі її речі, більшість із яких, після виникнення із батьком конфлікту, який також проживав в цій квартирі, знаходились в одній із кімнат квартири під замком.

    В липні 2006 року без її відома замок в кімнаті було зірвано, зроблено опис речей у зв?язку з тим, що батько продав вказану квартиру ОСОБА_4 і вона зі своєю сім?єю заселилась в квартиру, в тому числі зайняла її кімнату.

    Опис речей проводився у її відсутність і не відповідає  фактичній наявності її речей, оскільки туди не включені коштовності та заощадження.

    Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилався на те, що  він був єдиним власником квартири АДРЕСА_1 і продав її ОСОБА_4 Всі речі позивачки знаходяться у квартирі АДРЕСА_2, яку він їй купив, але вимушений був оформити на своє ім?я, через її неявку до нотаріальної контори для оформлення угоди.

    На неодноразові пропозиції щодо отримання майна, що зберігається в вищевказаній квартирі, зацікавленості не проявляє.

    Представник відповідачів ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

    Рішенням Дзержинського районного  суду м.Харкова  від 12липня  2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про  скасування рішення суду першої інстанції  та направлення справи на новий розгляд.  При цьому апелянти посилаються на те, що висновок суду  не відповідає встановленому, оскільки судом неповно з’ясовані обставини справи.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши  матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.      

  Судом з пояснень сторін, письмових матеріалів справи встановлено, що фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які є батьком та донькою, виник спір відносно квартири АДРЕСА_1, яку останній продав ОСОБА_4 та в якій проживала і зареєстрована позивачка ОСОБА_1

Відповідно п.8 умов договору купівлі-продажу вказаної квартири від 19 квітня 2006 року ОСОБА_3 взяв на себе обов’язок  до 01 липня 2006 року  звільнити квартиру та знатися із реєстрації з усіма особами, які зареєстровані в цій квартирі (а.с.33).

    Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 грудня 2006  року  та постановою органу дізнання від 14.07.2006 року встановлено, що ОСОБА_3 від виручених грошей за квартиру АДРЕСА_1 придбав житло для себе, а також двокімнатну квартиру  АДРЕСА_2 для доньки ОСОБА_1, яку вимушений був оформити на своє ім’я, через її неявку до нотаріальної контори для оформлення угоди. Всі її особисті речі перевезені у вищезазначену квартиру, проте отримувати ключі від квартири вона не бажає (а.с.36-37).

Вказана обставина також підтверджується листом ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_1 про отримання речей відповідно опису майна  від 11.07.2010 року (а.с.81).

Відповідно до статті 387 ЦК України , власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст.387 ЦК України  позов може бути пред’явлений тільки тоді, коли відповідач незаконно заволодів річчю, зокрема тоді, коли  майно відповідачеві передавав не позивач, а інша особа. Отже умовами задоволення такого позову є наявність у позивача доказу незаконного заволодіння.

Судом встановлено, що  речі ОСОБА_1 були описані та вивезені в квартиру, яку для неї купив відповідач. Доказів того, що відповідачі заволоділи речами позивачки, суду не надано. Факт переміщення їх із однієї квартири в іншу таким заволодінням не являється.

З наведеного вбачається, що позов не може бути пред’явлений до особи, яка не володіє річчю, що є предметом спору, хоча б були докази  того, що ця особа порушила правомочність власника володіти майном.

Згідно з приписами статті 60 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, з наявних матеріалів справи вбачається, що вимагаючи повернення спірного майна, позивачка, як вірно зазначив місцевий суд, всупереч норм ЦПК не надавала належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували та підтверджували позовні вимоги, оскільки вона сама відмовляється отримувати речі відповідно опису. Місце їх знаходження їй відомо. Доказів того, що відповідачі перешкоджають їй отримати речі суду не надано.

Такі висновки суду ґрунтуються на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, яким дана правильна юридична оцінка.

Наведені доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції і цим доводам суд дав правильну оцінку.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

    Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

у  х  в  а  л  и  л  а:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

    Рішення Дзержинського районного  суду м.Харкова  від 12 липня  2010 року залишити без змін.

    Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її  проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді