А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-11779 Головуючий по першій
2010 рік інстанції Яковенко Н.Л.
Суддя-доповідач Лобов О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Акопян В.І.,
суддів Лобова О.А., Петренка В.М.
при секретарі Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 серпня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотеки.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із вказаним позовом, просило, з урахуванням змін і доповнень, ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно на його користь 275 115 грн. 95 коп. заборгованості за кредитним договором.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов?язання за кредитним договором, у зв?язку з чим виникла заборгованість, яка має бути стягнута у солідарному порядку з нього та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 як поручителів.
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов і просив ухвалити рішення, яким визнати недійсними кредитний договір, а також договори поруки та іпотечний договір, посилаючись на те, що укладений кредитний договір суперечить вимогам закону.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 18 серпня 2010 року позов ПАТ «Фінанси та кредит» задоволений частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на його користь заборгованість в сумі 205 896 грн. 06 коп., вирішене питання про судові витрати; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов і стягнути з відповідачів по первісному позову 65 595 грн. 25 коп.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд неповно з?ясував суттєві обставини справи, а саме невиконання Банком умов договору щодо пред?явлення вимоги про дострокове погашення кредиту.
Суд неправильно витлумачив положення закону щодо розрахунків у іноземній валюті, а також не застосував строку давності відносно вимоги Банку про стягнення пені за порушення зобов?язань.
Окрім того, суд безпідставно не застосував для вирішення спору норми ст.652 ЦК України.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 червня 2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладений договір №МКЛ-170-06 і дві додаткові угоди до нього, згідно умов яких Банк надав Позичальнику 20 000 доларів США кредитних коштів строком до 14 червня 2011 року, а Позичальник зобов’язався здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами згідно узгодженого графіку платежів.
У забезпечення виконання вказаного договору в той же день між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладені договори поруки, згідно умов яких Поручителі зобов’язалися перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором.
Окрім того, у той же день між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_7 укладений іпотечний договір, згідно умов якого у забезпечення зобов?язань ОСОБА_3 за кредитним договором в іпотеку передана належна ОСОБА_7 квартира.
ПАТ «Банк Фінанси та кредит» свої зобов?язання за кредитним договором виконав – ОСОБА_3 згідно заяв про видачу готівки отримав 20 000 доларів США.
ОСОБА_3 порушив визначені графіками строки і порядок погашення кредиту.
За станом на 20 травня 2010 року сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором склала 102 948 грн. 03 коп., сума нарахованих штрафних санкцій (пені) за порушення умов кредитного договору склала 172 167 грн. 76 коп.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісного позову і про відмову у задоволенні зустрічного позову.
При цьому суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору, правильності нарахованої суми заборгованості, а також відповідності умов кредитного договору вимогам закону.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну юридичну оцінку.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про безпідставність позову Банку у зв?язку з непред?явленням боржнику попередньої вимоги про дострокове повернення кредитних коштів.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Аналізуючи положення п.6.1 - 6.4 кредитного договору у їх системному зв?язку з нормами ст.15, ст.16 ЦК України, ст.3 ЦПК України, колегія суддів робить висновок, що право кредитора звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості з боржника і поручителя не може бути поставлене у залежність від виконання ним процедури повідомлення боржника про необхідність дострокового повернення кредитних коштів.
Окрім того, у матеріалах справи наявні світлокопії вимог Банку про сплату заборгованості за кредитним договором, направлених учасникам спірних правовідносин (а.с.157-164).
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неправомірності укладення кредитного договору у іноземній валюті, то колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень ст.192, ст.533, ст.1054 ЦК України, ст.198 ГК України, ст. 32, ст. 44 ЗУ «Про Національний Банк України», ст.1, ст.4, ст.34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.2, ст.47, ст.49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.1, ст.3, ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» банки за наявності ліцензії НБУ мають право для надання кредитів у іноземній валюті.
Заперечуючи проти доводів зустрічного позову Банк надав суду належним чином завірені копії ліцензій на право здійснювати банківські операції у іноземній валюті (а.с.147,148).
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про незастосування судом норм ст.256, ст.258 ЦК України у частині задоволення вимог про стягнення пені.
Відповідно до п.2.5 кредитного договору строк його дії закінчується 14 липня 2011 року, при цьому отримані кредитні кошти згідно графіків мали повертатися рівними частинами протягом всього періоду дії договору.
За таких обставин положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відповідно до ст.253 ЦК України слід розуміти таким чином, що перебіг річного строку давності для застосування вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов?язань боржника за кредитним договором №МКЛ-170-06 починається з 15 червня 2011 року.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про наявність обставин передбачених ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.652 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, виконавши вимоги ст.212 – ст.214 ЦПК України, правомірно не знайшов підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору.
Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча В.І. Акопян
Судді О.А. Лобов
В.М. Петренко