АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №11-734/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Карпушин Г.Л.
Категорія ч.2 ст.121 КК України-Т.З. Доповідач: Лісіченко Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
2010 року жовтня місяця 1 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого – судді Кожевнікова О.В.
суддів: Томилка В.П., Лісіченко Л.М.
з участю прокурора - Акулової С.М.
засудженої – ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією помічника прокурора Хорольського району Полтавської області на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 19 травня 2010 року.
Цим вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1 українка, громадянка України, з середньою освітою, одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, непрацююча, раніше несудима,-
засуджена за ч.2 ст.121 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнана винуватою в тому, що вчинила злочин за наступних обставин.
04 серпня 2009 року в період часу з 15 до 18 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на кухні домоволодіння АДРЕСА_1 області під час сварки з ОСОБА_2, яка раптово виникла на ґрунті неприязних відносин та переросла в бійку, умисно нанесла удар ножем в область шиї потерпілого ОСОБА_2, від якого він упав на підлогу.
Після чого, ОСОБА_1 за допомогою свого чоловіка ОСОБА_3 перенесла потерпілого ОСОБА_2 в спальню кімнату будинку та поклавши його на підлогу, продовжуючи свої злочинні дії, умисно, нанесла по тулубу та голові останнього численні удари ногами, руками зжатими в кулаки та металевим совком, спричинивши тілесні ушкодження у виді множинних саден голови, обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, синців голови та обличчя, рани обличчя, шиї, правої та лівої руки, крововиливів в м’які тканини голови, плямистих субарахноїдальних крововиливів, множинних двосторонніх переломів ребер, які відносно до живої людини відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент їх спричинення і які безпосередньо викликали смерть потерпілого.. Після нанесення останнього удару, поклавши потерпілого ОСОБА_2 на диван, ОСОБА_1 разом із чоловіком пішли до іншої кімнати, де полягали відпочивати, а прокинувшись через деякий час, ОСОБА_1 та виявивши, що потерпілий ОСОБА_2 мертвий, за допомогою чоловіка, з метою приховання вчиненого, помила та перевдягла труп потерпілого, прибрала у будинку, знищила частину предметів, які містили сліди злочину, а іншу частину предметів сховала.
Смерть потерпілого ОСОБА_2 настала від травматичного шоку внаслідок множинних двосторонніх переломів ребер.
В апеляції помічник прокурора Хорольського району просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкого скоєного злочину та особі засудженої, внаслідок його м’якості, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі.
Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржували.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який апеляцію підтримав і просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким засудити за ч.1 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі з вищенаведених підстав, заперечення засудженої ОСОБА_1, яка просила вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним .
Як убачається матеріалів справи суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну юридичну оцінку.
Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, і такому, що спричинило смерть потерпілого, ґрунтується на належним чином досліджених і перевірених доказах по справі.
Так, засуджена ОСОБА_2 як під час досудового слідства, так і в суді підтвердила, що після сварки зі своїм свекром – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який намагався вчинити самогубство на очах її дітей, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп’яніння, вона спочатку махнула ножем, зачепивши шию потерпілого, а потім стала бити його руками і ногами, а також металевим совком, після чого разом з чоловіком пішла спати.
При цьому вона категорично заперечувала, що бажала настання смерті ОСОБА_2
Також згідно показань підсудної, після спричинення порізу ножем на шиї потерпілого, вони разом з чоловіком – ОСОБА_3 перенесли того в іншу кімнату ОСОБА_2, де вона продовжила бити його руками, ногами і металевим совком.
В ході відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину (протокол від 06.08.2009 року) ОСОБА_1 детально розповіла і показала як спричиняла тілесні ушкодження ОСОБА_2 (а.с.91-93 т.1) і відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №92-Б від 05.09.2009 року ці її показання відповідають об’єктивним судово-медичним даним, установленим при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_2 (а.с.114 т.1 ).
За висновком судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_2 №92-А від 05.09.2009 року пошкодження у вигляді множинних двосторонніх переломів ребер, окремо від інших пошкоджень стосовно живої людини відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення і могли утворитися від дії тупих предметів, спричинених з достатньо великою силою, можливо руками, а вірогідніше всього від ударів ногами.
Пошкодження у вигляді ран на голові, шиї, обличчі, крововиливів в м’які тканини голови та плямистих субарахноїдальних крововиливів окремо від інших пошкоджень і відносно до живої людини відносяться до легких тілесних пошкоджень з короткочасним розладом здоров’я.
Пошкодження у вигляді множинних саден голови, обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, синяків голови і обличчя, окремо від інших пошкоджень і відносно живої людини відносяться до легких тілесних пошкоджень без короткочасного розгляду здоров’я (а.с.109-110 т.1).
Досудовим слідством дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Перекваліфіковуючи її дії на ч.2 ст.121 КК України суд першої інстанції у вироку вказав, що по справі відсутні докази наявності у ОСОБА_1 умислу на протиправне заподіяння смерті іншій людині.
При цьому суд взяв до уваги, що сварка між нею та потерпілим виникла через намагання ОСОБА_2 вчинити самогубство у квартирі, де вони всі разом проживають з неповнолітніми дітьми.
Також, судом правильно враховано спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, їх характер і локалізацію, короткий проміжок часу спричинення тілесних ушкоджень, а також причини припинення злочинних дій та поведінку ОСОБА_1 після заподіяння тілесних ушкоджень.
Так, зважаючи на велику кількість ударів металевим предметом по тілу та голові, а також руками і ногами в ділянку грудей потерпілого суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність цілеспрямованості в діях засудженої на досягнення конкретної мети, оскільки в першому випадку були спричинені легкі тілесні ушкодження, а від ударів руками і ногами – тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, чого засуджена передбачити не могла.
Крім того, по справі не встановлено будь-яких факторів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 при наявності у неї умислу на вбивство, була позбавлена можливості довести його до кінця, завдавши не один удар ножем по шиї потерпілого, а декілька таких ударів або ж заподіяти більш тяжкі тілесні ушкодження.
Аналогічні висновки можна зробити і з приводу заподіяння саме легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я металевим предметом.
І ніж, і металевий предмет – совок являються більш вірогідними знаряддями для заподіяння смерті порівняно з руками і ногами жінки.
Також, відповідно пояснень ОСОБА_1, які ніким не спростовані, після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2. вони з чоловіком, тобто сином померлого, будучи впевненими у тому, що останній живий, поклали його на ліжко і пішли відпочивати в іншу кімнату.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України правильними і належним чином обґрунтованими, а доводи апеляції прокурора безпідставними.
Порушень кримінально – процесуального законодавства по справі не встановлено.
Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_1. суд виходив з вимог ст. 65 КК України, об’єктивно і повно врахувавши тяжкість скоєного злочину та особу засудженої: її задовільні характеристики, пом’якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжують її покарання: вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку, та правильно призначив покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.121 КК України, яке є достатнім і справедливим, а отже підстав для його посилення колегія суддів не вбачає.
Твердження в апеляції прокурора про те, що суд вийшов за межі пред’явленого обвинувачення, визнавши обтяжуючою покарання обставиною - вчинення злочину відносно особи похилого віку колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за нормами кримінально-процесуального законодавства суд не пов'язаний думкою обвинувачення при визначенні обставин, що обтяжують покарання.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляцію прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію помічника прокурора Хорольського району Полтавської області залишити без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 19 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни .
С У Д Д І :
Кожевніков О.В. Томилко В.П. Лісіченко Л.М.