Справа № 2-1493/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Геєць Ю.В.,
при секретарі: Ровенській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казеного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним та його відміну, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
17 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання наказів № 101 від 30 березня 2009 року, № 118 від 07 квітня 2009 року незаконними та їх скасування, поновленні на роботі.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Накази №101 від 30 березня 2009 року, № 118 від 07 квітня 2009 року Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - скасовані. ОСОБА_1 поновлено на роботу на посаді головного технолога технічного відділу КП «ЗТМК». Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. З КП «ЗТМК» в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 37,00грн.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2009 року апеляційні скарги КП «ЗТМК» та ОСОБА_2 задоволені частково, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2009 року - скасовано, справа направлена до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на новий розгляд іншим складом суду.
В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що Наказом № 101 від 30 березня 2009 року за неналежне виконання посадових обов'язків, не приймання рішень в межах своєї компетенції, не правильне використання наданих прав, що є не виконанням його посадової інструкції він звільнений з посади головного технолога технічного відділу КП «ЗТМК» за ст. 41 п. 1 КЗпП України.
Позивач звільнення вважає незаконним з наступних підстав:
Наказ є незаконним, оскільки займана ним посада головного технолога технічного відділу КП «ЗТМК» не відноситься до вказаних в ст. 41 п. 1 КЗпП України категоріям працівників, по відношенню до яких ця стаття може бути застосована працедавцем.
Крім того, ця стаття застосовується в тому випадку, якщо працівник не може бути звільнений на загальних підставах.
На день видання наказу № 101 від 30 березня 2009 року він вже був звільнений з КП «ЗТМК» наказом № 99 від 20 березня 2009 року по скороченню штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України з 22 травня 2009 року та фактично він був звільнений у період відпрацювання двомісячного терміну
Крім того, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.
Оскільки він не є керівником, його не мали права звільнювати без попередньої згоди профспілкової організації підприємства.
Вважає, що згідно змісту наказу № 101 від 30 березня 2009 року, його фактично звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, тому на цей випадок звільнення розповсюджуються вимоги ст.ст. 148,149 КЗпП України.
Порушення умов контракту № 14/51 від 29 січня 2009 року було виявлено 27 лютого 2009 року, як це зазначено в наказі № 101 від 30 березня 2009 року, тому, звільняючи його 30 березня 2009 року, відповідачем порушено встановлений законом місячний термін накладення дисциплінарного стягнення.
В день звільнення він знаходився на лікарняному.
Наказом № 118 від 07 квітня 2009 року відповідач змінив у наказі № 101 від 30 березня 2009 року дату його звільнення з 31 березня 2009 року на 07 квітня 2009 року. З цим наказом під розпис його не ознайомили. Вважає цей наказ незаконним, необґрунтованим.
Наказ № 101 від 30 березня 2009 року вважає необґрунтованим, оскільки, після виходу з цеху готової продукції – титанової губки, головний технолог технічного відділу комбінату, згідно посадової інструкції і положення про технічний відділ, відповідальність за формування партій товарної продукції, маркеровку бочок, відвантаження продукції відповідальності не несе. Відповідальність за вищевикладені операції покладена на відділи ВТК і відділ збуту комбінату.
Наказ № 101 від 30 березня 2009 року є необґрунтованим оскільки ст. 41 п. 1 КЗпП України повинна застосовуватися за наявності умисних винних дій працівника, наявності причинного зв'язку між його діями та шкідливими наслідками, що наступили. По суті повинно мати місце правопорушення з боку працівника, що звільняється. Наказ № 101 від 30 березня 2009 року є не конкретний, в ньому не вказано, які ж пункти яких інструкцій позивач порушив і в чому полягає його провина як головного технолога, яку шкоду він завдав. Також при його звільнені не були враховані його письмові пояснення.
На підставі викладеного, позивач просить скасувати накази КП «ЗТМК» № 101 від 30 березня 2009 року та № 118 від 07 квітня 2009 року і поновити його на роботі на посаді головного технолога технічного відділу КП «ЗТМК».
25 травня 2010р. позивач ОСОБА_1 доповнив свої позовні вимоги, в яких вимагає стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вважає, що відповідач має сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені (станом на 25.05.2010р.) за термін прострочення 278 (двісті сімдесят вісім ) робочих днів, враховуючи середньоденний розмір заробітної плати 412,04 грн. у сумі 114 547,12 (сто чотирнадцять тисяч п’ятсот сорок сім) грн. 12 коп.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги зменшивши суму середнього заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, та просить стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 57997,84 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, наполягає на його задоволенні на підставі обставин, викладених в його позові.
Представники відповідача КП «ЗТМК» позов не визнали, вважають позовні вимоги не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Письмові заперечення проти позову залучені до матеріалів справи.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, неодноразово повідомлялись про день та час слухання справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про отримання судової повістки (т. 1 а.с. 44, 50, 212, 213, 295, т. 2 а.с. 41 – повідомлення ОСОБА_2, т. 2 а.с. 1, 42 – повідомлення ОСОБА_3.), які надсилалися судом за місцем проживання та роботи третіх осіб, причин неявки треті особи суду не повідомили, пояснень з приводу позову не надали. Таким чином, судом вжиті всі заходи, щодо своєчасного вручення судової повістки третім особам.
У відповідності до ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом генерального директора КП «ЗТМК» № 101 від 30 березня 2009 року за неналежне виконання своїх обов’язків не прийняття рішень в межах своєї інструкції п.п. 1.1, 2.1.1., 2.1.7, 2.2.13, 3.1, 3.6, 4.2, 4,3 звільнено головного технолога ОСОБА_1 за статтею 41 п.1 КЗпП України з 31 березня 2009 року (а.с. 6, т. 1).
Наказом генерального директора КП «ЗТМК» ОСОБА_2 № 118 від 07 квітня 2009 року у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 дату звільнення змінено з 31 березня 2009 року на 07 квітня 2009 року (а.с. 32, т. 1).
Згідно ст. 41 п.1 КЗпП України, крім підстав передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого нею органу може бути розірваний, також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контроль-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Тобто, єдиною підставою для звільнення за вказаною статтею є одноразове грубе порушення трудових обов’язків.
У наказі № 101 від 30 березня 2009 року вказано, що 27 лютого 2009 року у Запорізькій митниці оглянуто продукцію КП «ЗТМК» титанової губки марки ТГ-ТВ в рамках контракту №14/51 від 29 січня 2009 року в ході якого виникли сумніви достовірності відповідності класифікації продукції КП «ЗТМК». З урахуванням викладеного, з метою попередження виникнення можливих фактів реалізації комбінатом титанової губки, яка має відхилення за технічними показниками від даних сертифікатів якості, 24 березня 2009 року була створена комісія з метою проведення дослідження правильності дії підрозділів комбінату. Результати перевірки показали, що дії робітників цеху № 7, ВТК і відділу збиту є правильними, так як вони працювали на підставі діючих нормативно-правових документів. Але, в ході дослідження була встановлена можливість допущення помилок, користуючись технологічною інструкцією ТИ 07.016-2006 «Переробка блоків титано-губчастого» та існуючим положенням виробництва титанової губки на сьогоднішній день, що говорять про недоліки головного технолога технологічного відділу ОСОБА_1, в функції якого входить своєчасне забезпечення підвищення рівня технологічної підготовки виробництва, своєчасне забезпечення технологічною документацією, структурних підрозділів комбінату. Головний технолог ОСОБА_1 самоусунувся від контролю за існуючим положенням відповідності технологічної документації і існуючим положенням якості титанової губки, не повідомляв керівництво комбінату про можливі помилки в присвоєні категорії якості титанової губки та необхідності перегляду технологічної інструкції ТИ 07.016-2006 «Переробка блоків титано-губчастого», що негативно впливає на ділову репутацію КП «ЗТМК».
Невиконання своєї посадової інструкції, як єдину підставу для звільнення ОСОБА_1, на думку суду, не можна розцінювати як одноразове, тобто разове порушення трудових обов’язків. Відповідач не додав суду доказів, які підтверджують обов’язок ОСОБА_1 нести відповідальність за формування партії товарної продукції, маркеровку бочок, відвантаження продукції згідно її маркеровки та відвантаженим документам. Відповідальність за вищевказані операції покладена на відділи ВТК та збуту комбінату.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» «вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано «могло бути завдано» шкоди.
Крім того, при звільненні позивача відповідачем, порушено вимоги статі 40 ч. 3 КЗпП України, звільнення ОСОБА_1 відбулося під час його перебування на лікарняному, про що свідчить лист непрацездатності.
Обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про незаконність наказу № 101 від 30 березня 2009 року, а також необґрунтованість заперечень відповідача з цього питання підтверджуються протестом прокурора Заводського району м. Запоріжжя на цей наказ (відповідь прокурора № 399-05 від 15 липня 2009 року) (а.с. 63, т. 1), висновком начальника інспекції праці Територіальної державної інспекції праці в Запорізькій області, згідно якого ОСОБА_1 був звільнений безпідставно та с порушенням процедури звільнення, що посада головного технолога не входить в перелік посад, які можуть бути звільнені за п. 1 ст.41 ЗПпП України (лист № 1179 від 22 травня 2009 року) (а.с. 55, т. 1). Відсутність вини ОСОБА_1 в діях, які вказані в наказі № 101 підтверджує також відповідь із служби безпеки України, згідно якої ОСОБА_1 в ході слідства по справі за фактом контрабанди підозрюваним не визнавався, до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 140, т. 1).
Доказів виникнення матеріальної шкоди від дій ОСОБА_1 відповідач суду не надав.
Згідно ст. 235 ч. 1 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У зв’язку з викладеним, суд вважає, що ОСОБА_1 без законної підстави був звільнений з посади головного технолога технічного відділу КП «ЗТМК», тому наказ генерального директора КП «ЗТМК» № 101 від 30 березня 2009 року підлягає скасуванню.
З вищезазначених підстав, також підлягає скасуванню наказ генерального директора КП «ЗТМК» ОСОБА_2 № 118 від 07 квітня 2009 року і ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді головного технолога технічного відділу КП «ЗТМК» з 07 квітня 2009 року.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. При цьому суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_4, наданої відповідачем довідки та відомості, з яких видно, що середньочасова заробітна плата ОСОБА_1 становить 32,51 грн., середньоденна заробітна плата становить 260,08 грн., що від дати звільнення 07 квітня 2009 року по 25 травня 2010 року за 223 робочих дня його заробітна плата по середньоденної зарплаті складає 57997,84 грн. (а.с. 13-30 т. 2).
Належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження обґрунтованості винесених наказів відповідачем не надано, заперечення представників відповідача з приводу позову, письмові пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 не спростовують встановлених судом обставин по справі про незаконність прийнятих відповідачем наказів про звільнення ОСОБА_1
Згідно ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 37,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд керується положеннями Постанови КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», відповідно до положень якої граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні у цивільних справах, якщо компенсація сплачується за рахунок іншої сторони, не перевищує суми, яка обчислюється виходячи з того, що стороні виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. З наданих суду документів неможливо встановити скільки часу витрачено на надання правової допомоги, розрахунки з цього приводу суду не надані. З цих підстав, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 221, 235 КЗпП України, ст.ст. 10,11,60,62,84,88,209,213,215,367,ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Казеного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним та його відміну, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Накази № 101 від 30 березня 2009 року та № 118 від 07 квітня 2009 року Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного технолога технічного відділення Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з 07 квітня 2009 року.
Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
Стягнути з Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 57997,84 (п’ятдесят сім тисяч дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 84 коп.
Стягнути з Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в дохід держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 37 грн.
ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Ю.В. Геєць