Справа №2-316/2010

    Р І Ш Е Н Н Я    

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 вересня  2010  року            Личаківський    районний    суд   м. Львова

в складі: головуючого судді Шеремети Г.І.

при секретарі Литвинов Є.О.

за участю позивача

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить ухвалити рішення, яким зобов»язати відповідача ОСОБА_2 спростувати відомості поширені проти нього 31.10.2008 року в приміщенні Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області перед депутатами сільської ради та вибачитися перед ним в присутності цих депутатів.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що 27.03.2006 року обраний сільським головою с.Виннички Пустомитівського району Львівської області. 31.10.2006 року в приміщенні Винничківської сільської ради проходило засідання сесії де були присутні 16 депутатів та відповідач ОСОБА_2, оскільки слухалось питання за його заявою. ОСОБА_2 в присутності 15 депутатів звинуватив його в тому що ніби –то в рахунок позитивного вирішення свого питання передав, а він прийняв  у нього 30 тис. доларів США для депутатів та 7 тис дол. США для нього. Вважає таку інформацію неправдивою, такою що псує його репутацію як голови. Вважає що така інформація носить негативний характер, а тому  повинна бути спростована. У зв»язку з поширенням такої неправдивої інформації тривалий час був у пригніченому настрої, був змушений виправдовуватись перед односельчанами, тому йому завдано моральну шкоду розмір якої визначив у п»ять тисяч гривень.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Будучи присутнім на попередньому судовому засіданні, повідомлений про слухання справи, дав суду пояснення, які суд вважає достатніми для розгляду справи у  його відсутності.

 У відповідності до пояснень відповідача стверджується, що передав позивачу 37 тис. дол.. США за позитивне вирішення питання  на сесії Винничківської сільської ради щодо виділення йому земельної ділянки. Після негативного вирішення даного питання будучи присутнім на засіданні сесії оголосив цю інформацію всім присутнім. На запитання суду відповів, що на той момент і в даний час, розумів що поширена ним інформація  щодо голови сільської ради ( позивача) є негативною, однак вважав що таку мав право довести до відома присутніх , оскільки факт передачі грошей дійсно був. Вважає що жодної моральної шкоди позивачу не завдав. Також додав, що в правоохоронні органи на дії позивача звертався, однак в порушенні кримінальної справи було відмовлено, на його думку безпідставно.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку що позов слід задоволити виходячи з наступного.

Як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 31.10.2006 року на сесії Винничківської сільської ради ОСОБА_2 поширив інформацію про надання сільському голові ОСОБА_1 коштів в сумі 37 тис. дол.. США для виділення йому земельної ділянки,  яку всі присутні сприйняли як вкрай негативну по відношенню до позивача, як людини та сільського голови.

Факт поширення негативної інформації щодо позивача  підтвердив сам відповідав ОСОБА_2. Будь-яких доказів у відповідача ОСОБА_2 щодо вчинення таких дій позивачем немає.      

Як визначено в ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так, відповідно до положення ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.  

Крім того згідно п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.09 р., вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.  

Згідно зі ст. 302 ЦК України, особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.

Відповідачем в судовому засіданні недоведено достовірність поширеної інформації щодо позивача та в матеріалах справи наявна постанова від 23.04.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи згідно якої при проведенні перевірки будь-яких фактичних даних які б свідчили про отримання сільським головою Винничківської сільської ради коштів від гр..ОСОБА_2, не встановлено.

Тому суд вражає що поширивши негативну інформацію щодо позивача, яка крім того є недостовірною, відповідач зобов»язаний таку спростувати у відповідності до вимог ч.7 ст.277 ЦК Укрїни у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України, від 27.02.2009, № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи",  якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні, за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо), тобто на сесії Винничківської сільської ради.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими  доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, стягнувши з відповідача моральну шкоду в сумі 1 тис. грн.., виходячи  від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань завданих позивачу, ступеня вини відповідача який завдав моральної шкоди.

      Керуючись ст. 16, 201, 277, 297, 299, 302 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного ОСОБА_6 України, від 27.02.2009, № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи",  ст. ст. 3, 4, 10,  31, 60,  209, 212-215 ЦПК України , суд ,-

ВИРІШИВ:

    Позов задоволити.

    Зобов»язати ОСОБА_2 після вступу рішенні в законну силу на сесії Винничківської сільської ради в присутності депутатського корпусу ради принести свої вибачення ОСОБА_1 за поширення на сесії інформації щодо передачі ним позивачу суми у розмірі 37 тис. дол. США у вигляді хабара, а також що така інформація є неправдивою.

    Позов про стягнення моральної шкоди задоволити частково стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 ( одна) тис. грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Суддя