справа № 2-572/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    06 жовтня 2010 р.                                 м. Острог

    Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючого судді   Василевича О.В.

при секретарі            Івчук Є.О.

з участю позивачки ОСОБА_1

   відповідача ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні у місті Острозі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що шлюбне життя з відповідачем не склалося, між ними немає жодних стосунків та почуттів, у зв’язку з чим вважає, що збереження шлюбу між нею та відповідачем неможливе, оскільки впродовж шести місяців вони як одна сім’я не живуть та подальше збереження шлюбу суперечитиме її інтересам.

Позивачка в попередньому судовому засіданні позов підтримала з підстав, вказаних у ньому, та просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, залишити проживати з нею малолітніх дітей та залишити існуюче прізвище, водночас позивачка не підтримала вимоги в частині покладення понесених нею судових витрат на відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивачка пояснила, що не зважаючи на те, що відповідач проживає з нею та дітьми в одній квартирі, однак спільне проживання відповідача з нею та дітьми носить формальний характер та не свідчить про існування сім’ї, оскільки спільного побуту вони не ведуть, кожен з них влаштовує своє життя на власний розсуд, у зв’язку з чим між ними постійно виникають конфлікти у присутності дітей .

Відповідач в попередньому судовому засіданні позов визнав та вказав, що вони з позивачкою дійсно на даний час як одна сім’я не проживають, не зважаючи на те, що він проживає у будинку, який належить бабусі позивачки, в якому також проживає його дружина з дітьми. Підтвердив факт відсутності ведення спільного побуту та не заперечував фактів виникнення неодноразових конфліктів між ними, які виникають у зв’язку з різними поглядами на життя та їхніми намірами влаштовувати своє життя на власний розсуд без врахування думки один одного. Пояснив, що після розірвання шлюбу найближчим часом має намір змінити місце проживання.  

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідачки, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Позивачка ОСОБА_1 з 16.01.1997 р. перебуває у шлюбі з відповідачем           ОСОБА_2, який зареєстровано Новородчицькою сільською радою Острозького району Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 16.01.1997 року зроблено запис за № 1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 16.01.1997 року серія НОМЕР_1.

Під час перебування у шлюбі у позивачки та відповідача народилися сини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 10.07.1997р. та НОМЕР_3 від 19.12.2003р.

Судом було запропоновано примиритися подружжю, проте позивачка та відповідач не виявили бажання та наміру досягнути примирення.

Суд приймає визнання відповідачем позову як таке, що не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Згідно зі статтею 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Судом встановлено, що не зважаючи на те, що позивачка та відповідач проживають разом, проте шлюб існує формально, оскільки спільного господарства вони не ведуть, та відсутня така складова сім’ї як наявність взаємних прав та обов’язків, що не заперечується сторонами.    

Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що подальше збереження шлюбу за відсутності спільного ведення побуту, та за відсутності між сторонами взаємних прав та обов’язків, суперечить інтересам позивачки та відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що сторони на час розгляду справи у суді проживають в одній квартирі разом з дітьми та між ними не має спору про місце проживання неповнолітніх дітей, а тому беручи до уваги положення ст.160 Сімейного кодексу України суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визначення в судовому порядку місця проживання неповнолітніх синів заявлені безпідставно та не потребують вирішення в судовому порядку, а тому позов в цій частині  задоволенню не підлягає.    

Одночасно з викладеним суд враховує, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у рішенні про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається, однак зазначена норма відповідно до ч.8 ст.235 ЦПК України стосується тільки справ окремого провадження, а оскільки зазначена справа розглядається в порядку позовного провадження, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 112, 160 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований Новородчицькою сільською радою Острозького району Рівненської області, про що 16.01.1997 року в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 1.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного суду                         Василевич О.В.