Справа № 2 – 2509/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого – Лакомської Ж.І.
при секретарі – Кириченко О.М.
позивача – ОСОБА_1
адвоката – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, –
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Позов мотивує тим, що згідно розписок від 05.10.2007 р, 10.02.2009 р передав відповідачеві грошові кошти у сумі 20 000 грн , які відповідач зобов»язався повернути починаючи з березня 2009 року до кінця 2009 року шляхом сплати щомісячно по 1000 – 1500 грн. Проте у зазначений в розписках термін борг не повернув. Незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогами повернути грошові кошти, такі повернуті не були.17.06.2010 р позов уточнив , згідно уточнень просив суд стягнути з відповідача зазначену суму боргу із врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, що разом становить 37650 грн., а також судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав із аналогічних підстав та просив суд такий задоволити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутності відповідача , на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов необхідно задоволити з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підставі ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно розписок від 05.10.2007 р, 10.02.2009 р між позивачем та відповідачем були укладені договори позики грошових коштів на загальну суму 20000 грн., які останній зобов'язувався повернути починаючи з березня 2009 року до кінця 2009 року шляхом сплати щомісячно по 1000 – 1500 грн.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено , що відповідач отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 20000 грн. згідно розписок, що знаходяться у матеріалах справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу за договорами позики, а саме, 20000 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вставлений договором або законом.
У зв'язку з цим, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути борг з урахуванням індексу інфляції , який становить 16100 грн та 3% річних від простроченої суми , що становить 1550 грн
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти на загальну суму 37650грн.
Крім цього, з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Керуючись статтями 526, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212 – 215, ЦПК України, суд, –
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задоволити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 37650 (тридцять сім тисяч шістсот п»ятдесят) гривень .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти з дня проголошення рішення .Особи , які брали участь в справі , але не були присутні при проголошенні судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя : Ж.І. Лакомська