ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2006 р.

Справа  № 15/214-06-5749А

10 год. 44 хв.                                                                                м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                 Антощук С.І.

За участю представників сторін:

від позивача –                               Леонов Н.В.;

від відповідача –                           Запорощенко О.М.

    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання відсутності повноважень, скасування рішення та податкового  повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:  

Закрите акціонерне товариство „Ізмаїльський винзавод” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання відсутності повноважень Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій № 0003402302/0/15177 від 24.11.2005 р. на загальну суму 125 093, 60 грн. та про скасування зазначеного рішення про застосування фінансових санкцій та податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 0005162301/0-15174 від 24 листопада 2005 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 30 445, 00 грн., посилаючись на те, що відповідачем перевищено повноваження щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій та не прийнято вмотивованого рішення при розгляді скарги в частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 червня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/214-06-5749А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04 липня 2006 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/214-06-5749А призначено до судового розгляду в засіданні суду на 24 липня 2006 р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає цілком правомірним прийняття рішення про застосування  фінансових санкцій та податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з чим просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, про що зазначено у письмових запереченнях та доповнень до заперечень на адміністративний позов.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

 

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі направлення від 29.09.2005 р. № 1703, виданого Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією Одеської області, проведена планова документальна перевірка з питань дотримання ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 321/23-01/00412033 від 16.11.2005 р. про результати планової документальної перевірки, на підставі якого прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0003402302/0/15177 від 24.11.2005 р. на загальну суму 125093,60 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005162301/0-15174 від 24.11.2005 р., яким донараховано податок на додану вартість в  сумі 20 297 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 10 148 грн. за порушення п. 4.7 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Позивачем зазначені рішення про застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення оскаржено до Ізмаїльської об’єднаної ДПІ Одеської області.

У зв’язку з виниклою при розгляді скарги необхідністю підтвердження даними первинних документів встановлених порушень в акті перевірки від 16.11.2005 р. Ізмаїльською об’єднаною ДПІ на підставі п. 4 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та на підставі наказу від 23.01.2006р. № 17 було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки підприємства щодо правомірності визначення податкових зобов'язань по ПДВ за жовтень 2004р. та квітень 2005 р.

За результатами позапланової перевірки був складений акт від 26.01.2006 р. № 0006/23-01/ 00412033, яким встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, за жовтень місяць 2004 року на 14 044 грн., за квітень місяць 2005 року, а також встановлено завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодування з бюджету за квітень місяць 2005 року на 3 грн. Всього по результатам  перевірки нарахована сума податку на додану вартість в розмірі 20 291 грн.      

За таких обставин, за результатами розгляду скарги позивача Ізмаїльською об’єднаною ДПІ Одеської області прийнято рішення від 26.01.2006 р. № 740/25-05, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005162301/0-15174 від 24.11.2005 р. в частині донарахованого податку 6 грн. та штрафної санкції 3 грн., всього 9 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Посилання позивача на те, що за результатами скарги відповідачем не прийнято вмотивованого рішення щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, до уваги суду не приймаються, оскільки в рішенні Ізмаїльської об’єднаної ДПІ про результати розгляду первинної скарги від 26.01.2006 р. допущено помилку при зазначенні номера податкового повідомлення-рішення від 24.11.2005 р., а саме зазначено 00051662301/0-15174 замість вірного 0005162301/0-15174, у зв’язку з чим Ізмаїльською об’єднаною ДПІ прийнято рішення про внесення змін до рішення про результати первинної скарги від 26.01.2006 р. № 740/25-05.   

Крім того, позивач оскаржив прийняті Ізмаїльською об’єднаною ДПІ рішення про застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області від 22.03.2006 р. № 5507/25-0007 про результати розгляду повторної скарги оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Також позивач оскаржив зазначені вище рішення застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної ДПІ до Державної податкової адміністрації України. Так, рішенням ДПА України від 16.05.20065 р. № 9180/7/25-0415 про результати розгляду скарги та рішення ДПА України від 02.06.2006 р. № 10443/7/25-0115 про результати розгляду повторної скарги позивача оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення залишені без змін.

Так, на думку суду, рішення про застосування фінансових санкцій № 0003402302/0/15177 від 24.11.2005 р. та податкове повідомлення-рішення № № 0005162301/0-15174 від 24.11.2005 р. про донарахування прибутку на додану прийнято Ізмаїльською об’єднаною ДПІ Одеської області правомірно, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту про результати планової документальної перевірки № 0321/23-01/00412033 від 16.11.2005 р., підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем п. 4.7 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168 зі змінами та доповненнями, а саме позивачем було занижені податкові зобов’язання по податку на додану вартість за жовтень 2004 р. та за квітень 2005 р. Зазначене порушення підтверджено також при проведенні повторної перевірки, про що зазначено в акті про результати позапланової перевірки № 0006/23-01/00412033 від 26.01.2006 р.   

Згідно п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення  податкових  зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається  дата,  яка  припадає  на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата  зарахування  коштів  від  покупця  (замовника) на банківський  рахунок  платника  податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника  податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку;

    - або дата  відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) – дата оформлення документа,   що засвідчує факт виконання робіт  (послуг) платником податку.

Як встановлено перевіркою, заниження суми податкового зобов’язання з ПДВ виникло в результаті невключення у жовтні 2004 р. ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми реалізації фізичним особам вижимок винограду на загальну суму 2548,25 грн., в тому числі ПДВ - 424,70 грн. відповідно до накладних на реалізацію вижимок винограду, що було відображено в бухгалтерському обліку. Відсутність нарахування податкових зобов’язань в сумі 424,70 грн. у зв’язку з реалізацією вищезазначеної продукції підтверджується даними книги продажу товарів (робіт, послуг) за жовтень місяць 2004 р.

Крім того, в податкове зобов’язання ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” не включено суму податку на додану вартість в розмірі 15 157, 48 грн. внаслідок реалізації в жовтні місяці 2004 р. виноматеріалів Одеському заводу шампанських вин на загальну суму 90 944, 88 грн. за накладними № 507 від 27.10.2004 р. на суму 50 152, 44 грн., в т.ч. ПДВ складає 8358, 74 грн., та № 508 від 27.10.2004 р. на суму 40 792, 44 грн., в т.ч. ПДВ складає 6798, 74 грн. За реалізований товар позивач отримав передплату в сумі 755 372,10 грн. та повернув кошти в сумі 746 143, 70 грн. Так, відвантажені виноматеріали частково були оплачені за рахунок передплати в сумі 9 228,40 грн., яка надійшла на розрахунковий рахунок ЗАТ „Ізмаїльський винзавод”, у зв’язку з чим сума ПДВ зменшена до 13 619, 41 грн. (мінус 1538,07 грн. ПДВ –від суми передплати).  

Також в квітні 2005 р. ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” не нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 250,00 грн. від отримання коштів від комісіонера ТОВ „ТД „Південний”, вказана сума також не включена до книги продажу товарів (робіт, послуг).

Так, ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” є комітентом згідно договору комісії від 01.02.2003 р., відповідно до якого ТОВ „ТД „Південний” (комісіонер) уповноважений здійснювати продаж товарів від свого імені та за своїм дорученням без передання права власності на такі товари. У зв’язку з тим, що ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” продає товари згідно договору комісії для формування обсягу продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються за ставкою 20%, враховуються операції по здійсненню діяльності з продажу товарів у межах договору комісії, які регулюються ст. 4 п. 4.7 Закону України „Про ПДВ”, відповідно до вимог якої, про що зазначалось вище, датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно звіту комісіонера за квітень місяць 2005 року, а також даним аналітичного обліку рахунку 311 „Поточний рахунок у національній валюті”, ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” отримало від ТОВ „ТД „Південний” кошти за реалізовані товари у сумі 647105 грн. ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” відобразив цю операцію по дебету рахунку 311 „Поточний рахунок у національній валюті” та кредиту 377 „Розрахунки по посередницьким операціям”. Однак, сума в розмірі 37 500, яка надійшла від ТОВ „ТД „Південний” згідно платіжного доручення № 3658 від 11.04.2005 р. на розрахунковий рахунок ЗАТ „Ізмаїльський винзавод”, в податкові зобов’язання не включена, тому сума заниженого податку склала 6 250 грн. Крім того, зазначену суму ПДВ було зменшено на 3 грн.

Пояснення по суті виявлених порушень та докази, що спростовують виявлені порушення, позивач не надав.

Таким чином, відповідачем правомірно завищено суму ПДВ за жовтень 2004 року на 14 044 грн. (13 619,41 +424,70) та за квітень 2005 року на 6 247 грн., яка разом складає 20291,00 грн.  

Крім того, як встановлено при перевірці, позивачем порушено вимоги ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів” від 19.12.1995 р.     

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону від 19.12.1995 р. імпорт, експорт і оптова  торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися      суб'єктами підприємницької діяльності  всіх  форм  власності за наявності ліцензій.

Як встановлено перевіркою, ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” отримано наступні ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в магазині за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, № 44: серії „АА” № 920794 термін дії з 05.04.2004 р. по 05.04.2005 р., серії „АБ” № 145346 термін з 20.05.2005 р. по 20.05.2006 р. Проте, у період з 06.04.2005 р. по 19.05.2005 р. підприємство здійснювало роздрібну торгівлю алкогольними напоями у вищезазначеному магазині без наявності відповідної ліцензії. Так, перевіркою книги обліку розрахункових операцій № 1502000705р/4, контрольних стрічок, товарних звітів обігу винопродукції в магазині та касових книг встановлено, що  за період з 06.04.2005 р. по 19.05.2005 р. магазином ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” було отримано та оприбутковано алкогольних напоїв на загальну суму 62 546, 80 грн. та реалізовано на загальну суму 62 109, 79 грн.

У зв'язку з виявленим порушенням позивачу нараховано штраф в розмірі 125 093, 60 грн., про що 24.11.2005 р. відповідачем прийнято рішення про застосування  фінансових санкцій № 0003402302/0/15177.

Позивач виявлене порушення не оспорює, проте посилається на неправильний розрахунок суми застосованої фінансової санкції та на відсутність у відповідача повноважень щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Так, позивач посилається на те, що у зв'язку з встановленням плановою перевіркою порушення ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” необхідно застосовувати ст. 17 вищенаведеного Закону, відповідно до якої у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Крім того, з посиланням на лист ДПА України № 2704/2-4317 від 26.06.2002р. позивач зазначає, що термін „отримана партія товару” розуміється як сукупність одиниць продукції одного або декількох найменувань, відвантаженої або отриманої по одному товарно-транспортному документу. Тоді як в акті перевірки зазначено, що за період з 06.04.2005 р. по 19.05.2005 р. магазином ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” було реалізовано алкогольну продукцію без наявності ліцензії на загальну суму 62109,79 грн. на підставі перевірки книги обліку розрахункових операцій, контрольних стрічок, товарних звітів обігу винопродукції у магазині та касових книг, в зв'язку з чим розрахунок фінансових санкцій, здійснених тільки на підставі вищенаведених документів без встановлення вартості отриманої партії товару, є необґрунтованим.

Проте, зазначені заперечення позивача судом спростовуються на підставі наступного.  

Відповідно до Державного стандарту України (ДСТУ) 3993-2000 „Товарознавство. Терміни та визначення”, партія товару –це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.1997 р. N 117 „Про додаткові вимоги до умов реалізації спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” товаросупровідні документи на спирт етиловий, коньячний і плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні містити відомості про рух цих товарів від імпортера (для товарів іноземного виробництва) або виробника (для товарів вітчизняного виробництва) до кінцевого продавця. Зазначені відомості повинні містити назви підприємств та реєстраційні реквізити виданих їм ліцензій (на право імпорту або виробництва, оптової або роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами), а також дати приймання-передачі цих товарів і реквізити документів, що засвідчують здійснення цих операцій.

Так, як вбачається з акту про результати планової перевірки, при перевірці враховувалися накладні на відвантаження виноматеріалів від складу відвантаження 203 цеху виноматеріалів № 2 ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” до отримувача –винного кіоску ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” з відомостями щодо одиниці виміру, кількості, ціни, суми, суми без ПДВ, суми акцизного збору, прізвища отримувача (продавця кіоску) з 07 квітня 2005 р. по 18 травня 2005 р.; звіти про рух винопродукції по винному кіоску ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” з 7 квітня по 18 травня 2005 р. та звіт по реалізації та переміщенню в розрізі контрагентів по ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” з 06.04.2005 р. по 19.05.2005 р., звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій ЗАТ „Ізмаїльський винзавод" при реалізації алкогольних напоїв у жовтні 2004 р. та квітні 2005р.

Вищенаведеними документами підтверджуються факти роздрібної торгівлі алкогольними напоями у винному кіоску позивача в період з 07.04.2005 р. по 19.05.2005 р. без ліцензії на право реалізації алкогольних напоїв, а також документально підтверджується отриманий розмір партії товару (кількість товарів, відвантажених та отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом) з 07.04.2005 р. по 19.05.2005 р. на загальну суму реалізації 62546,80 гри., що надає право Ізмаїльської об’єднаної ДПІ застосувати до ЗАТ „Ізмаїльського винзавод” фінансову санкцію відповідно до ст. 17 Закону України від 19.12.1995 р. у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару.

Посилання позивача про те, що алкогольну продукцію було повернуто з магазина  позивача до складу та цеху, з яких була відвантажена алкогольна продукція, до уваги суду не приймаються, оскільки накладні про переміщення видані тільки 18.05.2006 р. та з них не вбачаються підстави повернення вказаної продукції.      

Щодо тверджень позивача про перевищення Ізмаїльською ОДПІ повноважень при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій, то суд вважає їх необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до СПД за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Крім того, згідно Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 р., рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього  Порядку,  приймаються керівником, а у разі його відсутності –заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,  спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим  плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними   напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних  товарів Державної податкової   адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи,  Мінекономіки),  чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Таким чином, приймати рішення про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про виробництво і обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів згідно вказаного вище Порядку можуть не тільки ДПА України, а і органи ДҐІА України, якою і є Ізмаїльська об’єднана державна податкова інспекція.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушень норм чинного законодавства при прийнятті повідомлення-рішення щодо донарахування податку на додану вартість та рішення застосування фінансових санкцій.  

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання відсутності повноважень, скасування рішення та податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2006 р.

              Суддя                                                                                 Петров В.С.