ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 503/10

   В И Р О К

Іменем України

25 серпня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                             Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Загорулько Л.С.

            за участю прокурора                     Наливайка Є.О.

    потерпілого                             ОСОБА_1

             підсудного                             ОСОБА_2    

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню  

    ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ніде не працює, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України,            

в с т а н о в и в :

6 лютого 2010 року приблизно о 08-й год. підсудний ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, маючи при собі бейсбольну биту, прибув на СТО, що по АДРЕСА_2 де в той час знаходився потерпілий, якого він, демонструючи знаряддя, що мав при собі, примусив прослідувати з ним до СТО, яке розташоване по АДРЕСА_2Прибувши туди, ОСОБА_2  умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень та примусу його до вчинення певних дій, а саме повернення коштів, які він вніс як передоплату за ремонт власного автомобіля, наніс йому декілька ударів битою по кінцівках та тулубу, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, закритого перелому 10-го ребра справа по середній підкрильцевій лінії без зміщення, гематоми м’яких тканин нижньої кінцівки, які згідно висновку судово-медичної експертизи кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.  

Допитаний в суді підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Зазначив, що ці дії вчинив, будучи незадоволеним поведінкою потерпілого, який довго проводив та неякісно виконав ремонт його автомобіля. Оскільки йому прийшлось повторно робити ремонт автомобіля, то він примусив потерпілого повернути йому кошти, які заплатив, коли домовлявся про виконання ним ремонтних робіт. Удари битою і тілесні ушкодження заподіяв потерпілому за те, що ним неякісно був виконаний ремонт автомобіля та з тим, щоб схилити його до повернення заплачених йому за це коштів, які йому були необхідні для проведення повторного ремонту автомобіля. Саме з цією метою він привозив потерпілого в банк і до банкоматів, де той намагався зняти гроші.

Крім визнання підсудним своєї вини у скоєному, його винуватість у цьому підтверджується сукупністю зібраних в ході досудового слідства та перевірених в суді доказів по справі.

Потерпілий ОСОБА_1 в суді підтвердив факт заподіяння йому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та примусу його до виконання певних дій підсудним за вказаних вище обставин, зазначивши, що дійсно ним були виконані роботи по ремонту автомобіля підсудного, але неякісно. Коли це не сподобалось останньому, то він, приїхавши на СТО, почав його бити битою та примушувати його повернути кошти, заплачені ним за це. Саме для цього підсудний привозив його до банкоматів, де він зняв гроші та повернув їх підсудному. Вважає, що він своїми діями, які виразились в неякісно проведеному ремонті, спровокував підсудного на вчинення злочину щодо нього, а тому просив не позбавляти його волі та суворо не карати. Зазначив, що підсудний повністю відшкодував завдані йому збитки.  

          В ході судового розгляду свідок ОСОБА_3. підтвердив факт неякісного виконання ремонту автомобіля потерпілим та побиття останнього підсудним, але при цьому зазначив, що не був очевидцем цієї події.

    Свідок ОСОБА_4., брат потерпілого, в суді підтвердив факт побиття потерпілого підсудним, зазначивши, що про це йому відомо зі слів брата. Наголосив, що саме він викликав працівників міліції, коли побачив, що підсудний, забравши потерпілого і посадивши його в свій автомобіль, вивіз його в невідомому напрямку.

    При огляді місця пригоди 6 лютого 2010 року (а. с. 13, 15) було виявлено пошкоджені підсудним автомобілі та вилучено бейсбольну біту в багажнику автомобіля.

    Згідно висновку судово-медичного експерта № 393 від  11 березня 2010 року (а. с. 83-85) потерпілому ОСОБА_1. заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми живота, закритого перелому десятого ребра справа по середній підкрильцевій лінії без зміщення, гематоми м’яких тканин нижньої лівої кінцівки.

    Дані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості умовно можна розділити на такі групи:

а) закрита травма живота, закритий перелом десятого ребра справа по середній підкрильцевій лінії без зміщення кваліфікується як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я;  

б) гематома м’яких тканин нижньої лівої кінцівки кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись в строк і за обставин, на які вказує потерпілий та від двократної дії травмуючи факторів.

Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути і пальці рук, стиснуті в кулак та будь-який інший предмет з подібною характеристикою, вони не характерні для утворення при падінні.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у заподіянні потерпілому  середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

            Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 122 КК України, оскільки він заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я та вчинене з метою примусу потерпілого до вчинення певних дій.

    Суд вважає невірною кваліфікацію діянь підсудного за  ч. 3 ст. 355 КК України, оскільки він не примушував до виконання або невиконання цивільно-правових зобов’язань, так як на момент вчинення ним цих дій  зобов’язання цивільно-правового характеру, які мали місце між сторонами, на той час вже були виконані. Підсудним же були вчинені умисні дії, спрямовані на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, пов’язані з примусом його до виконання певних дій в зв’язку з чим суд і перекваліфіковує його дії на ч. 2 ст. 122 КК України.  

          Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного,  суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку.        

          Обставиною, яка  обтяжує покарання підсудного, суд вважає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Суд враховує, що вчинений підсудним злочин, являється злочином  середньої тяжкості.

          Суд також враховує конкретні обставини справи, віктимну поведінку потерпілого, клопотання останнього не позбавляти волі підсудного та суворо його не карати те, що підсудний вперше вчинив злочин та притягається до кримінальної відповідальності, він визнав свою вину у вчиненому і щиро розкаявся в цьому, позитивну характеристику його особи, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, і  приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

    Прокурором по справі заявлений цивільний позов про стягнення з підсудного на користь фінансового управління облдержадміністрації коштів, потрачених закладом охорони здоров’я на лікування потерпілого з розрахунком завданої шкоди.

    Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як збитки закладом охорони здоров’я на лікування потерпілого були понесені внаслідок злочинних дій підсудного.

    Потерпілим цивільний позов по справі не заявлявся.

          Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

          Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

          ОСОБА_2     за ч. 2 ст. 122   КК України до позбавлення волі строком на чотири роки.

    На підставі ч. 1  ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців.

          Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 у виді  підписки про невиїзд залишити без змін.  

            Речовий доказ по справі – бейсбольну біту,  яка зберігається в камері речових доказів Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області (а. с. 88-89), - знищити.

    Задовольнити заявлений по справі прокурором цивільний позов і стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації 577 (п’ятсот сімдесят сім) грн. 68 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

          Суддя                                                                                                  А.Г.Савченко