Личаківський районний суд м. Львова
__________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 2а-1915/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого – судді Гірник Т.А.
при секретарі – Заставній С.Л.
з участю позивача – ОСОБА_1
представника позивача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідачів, просить скасувати постанову інспектора ДПС 5 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ в м. Києві Дейнеко В.В. серії АА № 110260 по справі про адміністративне правопорушення від 10.10.2009р. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
У судовому засіданні позивач позов підтримала, мотивуючи тим, що 10.10.2009 року уповноваженим працівником відповідача винесено оскаржувану постанову. Вважає, що в постанові не відображено дійсні обставини події, факт вчинення правопорушення не доведений жодними доказами. Вважає, що на дорозі, де відсутня горизонтальна розмітка, вимоги дорожнього знаку «Напрямки руху по смугах» нею не порушені, мав місце об’їзд нерухомої перешкоди – автомобіля з ввімкненою аварійною сигналізацією, після чого повернулась у праву смугу для руху транспортних засобів для здійснення повороту праворуч. Більше того, при прийнятті оскаржуваної постанови, інспектором ДПС не враховано пояснення свідка та норми ст. 280 КУпАП. Тому дані обставини просить врахувати при прийнятті рішення та позов задоволити в повному обсязі. Водночас просить поновити строк звернення до суду, оскільки такий пропущений з поважної причини у зв’язку з перебуванням у відрядженні. У підтвердження вимог покликається на копію оскаржуваної постанови, копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Представник позивача ОСОБА_2 по належній довіреності від 25.08.2010р. у судовому засіданні позов підтримав по аналогічних мотивах та просить такий задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув без поважних причин, хоча належним чином були повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, а тому, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних доказів.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.
Безспірно встановлено, що позивачу належить на праві приватної власності автомобіль Тойота, д.н.з. НОМЕР_1.
З долученої до справи копії постанови інспектора ДПС 5 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ в м. Києві Дейнеко В.В. серії АА № 110260 по справі про адміністративне правопорушення від 10.10.2009р. (а.с.4) вбачається, що ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного проступку, що проявилось в тому, що ОСОБА_1 10.10.2009 року о 17 год. 40 хв., керуючи автомобілем Тойота, д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Володимирській у м. Києві, не виконала вимоги дорожнього знаку «Напрямки руху по смугах», зі смуги, що передбачає рух ліворуч, здійснила рух праворуч, чим допустила порушення п.п.5.16 Правил дорожнього руху України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Оцінюючи пояснення позивача в судовому засіданні, подані докази, суд вважає, що дійсно мало місце невиконання вимог дорожнього знаку «Напрямки руху по смугах».
Так, з пояснень позивача слідує, що остання здійснювала рух транспортним засобом на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку. Водночас суд не погоджується з позицією позивача про відсутність в її діях вини за відсутності горизонтальної розмітки на дорозі, яка визначає межі смуг для руху в одному напрямку.
У відповідності до вимог п.п.11.1 Правил дорожнього руху України кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. Виходячи із змісту даної норми, наявність інформаційно-вказівного знаку не вимагає наявність дорожньої розмітки.
З письмових пояснень позивача в протоколі про адміністративне правопорушення серії АА № 195485 від 10.10.2009р. вбачається, що остання вказує на відсутність дорожньої розмітки (а.с.5). Написання таких пояснень позивач ствердила. При цьому, слід врахувати. що в протоколі жодним чином позивачем не вказується на об’їзд нерухомої перешкоди у виді автомобіля ВАЗ безпосередньо перед перехрестям, на що позивач звертає увагу при розгляді справи по суті. Тому, суд вважає, що позивачем не представлено жодних об’єктивних та документально підтверджених доказів відсутності вини у вчиненому.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 не спростовує висновків суду про наявність в діях позивача адміністративного проступку, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.
При таких обставинах, суд приходить до висновку про правомірність винесення оспорюваної постанови по наведених вище мотивах, а відтак і про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 69-72, 86, 158-163 КАС України, ст.ст. 9, 33, 268, 283, 284 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за безпідставністю вимог.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Гірник