УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Бобровського В.В.
суддів - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В..
при секретарі - Назаренко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України», 3-тя особа начальник філії Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» Сороколіта Оксана Василівна про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
23 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувс я до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України», 3-тя особа начальник філії Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» Сороколіта Оксана Василівна про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 29 червня 2004 року він працював у відповідача на посаді спеціаліста, потім провідного спеціаліста, а з 10 березня 2006 року - головного спеціаліста відділу банківської безпеки.
Наказом № 698 від 24 листопада 2008 року відповідачем було прийняте рішення про скорочення чисельності працівників банку і зокрема у відділі банківської безпеки посади головного спеціаліста та провідного спеціаліста.
Наказом № 48-к від 26 січня 2009 року його було звільнено по п.1 ст.40 КЗпП України.
Вважав звільнення незаконним, оскільки посада головного спеціаліста в штатному розкладі одна, а тому вона не підлягала скороченню. Іншої посади йому не запропонували за наявності вакантних посад. В наступному, незважаючи на скорочення, у відділ безпеки приймались інші особи. Підстав для його звільнення не було, оскільки він має великий досвід та стаж роботи за спеціальністю.
Крім того посилався на те, що з таких же підстав його звільняли у 2007 році, проте рішенням суду він був поновлений на роботі. Просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади проведено з додержанням вимог трудового законодавства.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від іншої роботи 26 січня 2009 року він був звільнений по п.1 ст.40 КЗпП України. В цей же день отримав остаточний розрахунок та трудову книжку.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Зазначав, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, наданим доказам дана невірна оцінка.
В суді апеляційної інстанції позивач апеляційну скаргу підтримав з тих же підстав та просив про її задоволення.
Представник відповідача та третьої особи проти апеляційної скарги заперечували та просили її відхилити, посилаючись на безпідставність її доводів.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
В листопаді 2008 року у Харківському обласному управлінні Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» відбулось скорочення штату працівників, до яких увійшов і позивач.
Харківське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» скорочуючи посаду головного спеціаліста у відділі банківської безпеки, виходило з розпорядження ВАТ «Ощадбанк» від 22.10.2008 року «Про заходи з оптимізації штатної чисельності установ ВАТ«Ощадбанк». Харківське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» за правовою природою є банківською установою, тобто такою, яка самостійно встановлює чисельність штату працівників.
Факт скорочення штату працівників у відповідача, в тому числі посади головного спеціаліста відділу банківської безпеки, підтверджується матеріалами справи (а.с.17).
Про звільнення позивач був попереджений за два місяці.
Суд перевіряв, чи додержано відповідачем під час розірвання трудового договору з ОСОБА_1 порядку звільнення працівників і встановив, що будь-яких порушень законодавства про працю ним не допущено.
При звільненні ОСОБА_1 пропонувались вакантні посади наявні на момент звільнення, що зокрема, підтверджується приєднаними до справи актом та письмовими пропозиціями від 24 листопада 2008 року і фактично не оспорювалось позивачем у судовому засіданні. (а.с.29,30-34).
Посилання позивача на те, що письмові пропозиції йому направили на домашню адресу за якою він не проживає безпідставними, оскільки ця адреса саме як постійне місце проживання вказана ним особисто в автобіографії та особовому листі по обліку кадрів (а.с.213,214). Доказів того, що ОСОБА_1 повідомляв відділ кадрів про зміну фактичного місця проживання суду не надано.
Про фактичне вивільнення працівників, в тому числі і позивача, відповідач належним чином повідомив Київський районний центр зайнятості (а.с.277).
Посиланням ОСОБА_1 на наявність у нього переважного права бути прийнятим на роботу у разі поворотного прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, судом дана належна оцінка.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про законність звільнення позивача згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, враховуючи, що скорочення посади головного спеціаліста відділу банківської безпеки дійсно було, а відповідачем дотримано порядку звільнення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що ніяких порушень чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 відповідачем допущено не було.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтовано відмовив в позові.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для зміни рішення суду.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,314,315,317,319,325 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України на протязі двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :