УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого Кукліної Н.О.
суддів Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.
при секретарі Назаренко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 09 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,
В С Т А Н О В И Л А :
18 грудня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 25 серпня 2009 року близько 18 годин на 95-му кілометрі автодороги Харків-Красноград-Перещепино сталося зіткнення автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Хонда держаний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1
Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 23 вересня 2009 року винним у ДТП визнаний ОСОБА_1, який порушив пп.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, у зв’язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 6 331,01 грн. відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця. Одночасно позивачі просили стягнути з відповідача судові витрати на загальну суму 450 грн.
Крім того позивач ОСОБА_3, як власник автомобіля крім майнової шкоди просив стягнути з відповідача витрати за проведення експерти у сумі 510,67 грн., поштові витрати у сумі 26,96 грн., витрати по доставці автомобіля до місця проведення експертизи у сумі 100 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 грн.
Позивач ОСОБА_2, як безпосередній учасник ДТП просив на відшкодування компенсації моральної шкоди стягнути з відповідача 1500 грн., а також витрати на поїздки до м.Краснограда у сумі 42,34 грн.
Відповідач ОСОБА_1, не заперечуючи факт спричинення дорожньо-транспортної події, посилався на те, що відшкодувати майнову шкоду повинна страхова компанія ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції», у якій він застрахував свою цивільну відповідальність, але оскільки остання перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, проте ще не ліквідована, то саме вона або Моторне (транспортне) страхове бюро України повинні відшкодувати майнову шкоду.
Представник відповідача ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції» у судове засідання не з’явився.
Відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України у письмовому відзиві проти позову заперечував, посилаючись на те, що ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції» 25.08.2009 року позбавлено членства в МТСБУ, інформація щодо ліквідації чи визнання страхової компанії банкрутом відсутня.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 09 червня 2010 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 42,34 грн., та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати у сумі 111,08 грн., а всього 1153,42 грн.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 6 868,54 грн., та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати у сумі 111,08 грн., а всього 7279,72 грн.
У задоволенні позову до ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції» та Моторне (транспортне) страхове бюро України відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального закону. Суд не врахував, що мав місце страховий випадок, проте всю матеріальну шкоду стягнув з нього, а не із страховика. Зазначив, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення спору, неправильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами та неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі письмовими доказами, що дорожньо-транспортна пригода сталася 25 серпня 2009 року внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1, відносно якого за наслідками допущених порушень обома водіями пунктів пп.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху був складений протокол про адміністративне правопорушення (а.с.38-41).
Визначення поняття дорожньо-транспортної пригоди містять Правила дорожнього руху, де зазначено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки.
Вина ОСОБА_1 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Красноградського районного суду Харківської області від 23 вересня 2009 року, якою встановлено вину ОСОБА_1 в порушенні пп.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, у зв’язку з чим він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. та скоєння дорожньо-транспортної пригоди (а.с.17).
При присудженні до відшкодування матеріальних збитків , заподіяних пошкодженням належного позивачу ОСОБА_3 транспортного засобу, суд першої інстанції правильно виходив із наявності вини водія ОСОБА_1 у заподіянні матеріальної шкоди.
Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого утворює підвищену небезпеку.
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, здійснюється за правилами ст. 1188 ЦК України за принципом вини .
Відповідно до ч І, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкоди завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тому суд обґрунтовано поклав на відповідача ОСОБА_1 обов’язок по відшкодуванню майнової шкоди, спричиненої позивам з його вини в результаті ДТП.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що всі матеріальні збитки спричинені в результаті ДТП повинні відшкодовувати страхова компанія ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції» та Моторне (транспортне) страхове бюро України з якою у нього укладено договір про цивільно-правову відповідальність були предметом детального дослідження суду першої інстанції та враховуючи ту обставину, що страхова компанія ще до настання страхового випадку 04.08.2009 року рішенням комісії по регулюванню ринків фінансових послуг України була позбавлена ліцензії на здійснення страхової діяльності та припинена діяльність цієї страхової компанії з подальшою її ліквідацією.
Враховуючи, що факт припинення діяльності ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції» знайшов своє підтвердження, суд дійшов правильного висновку про те, що саме ОСОБА_1 повинен відповідати перед позивачами за спричинену їм матеріальну шкоду.
Відповідач ОСОБА_1 не позбавлений права самостійно пред’являти вимоги до свого страховика у зв?язку з настанням страхового випаку.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судова колегія керуючись ст.ст.303, 304 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 09 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді