УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня  2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ  апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого                       –  Бобровського В.В.

суддів                 -   Шевченко Н.Ф., Пономаренко Ю.А.                                                

при секретарі             -   Назаренко О.О.

      розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною  скаргою     ОСОБА_1   на  рішення  Московського районного суду м. Харкова від  04 червня 2010 року  по справі за позовом  ОСОБА_1    до ректора Української державної академії залізничного транспорту,  Української державної академії залізничного транспорту  про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування   моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

26 листопада 2009 року ОСОБА_1    звернулася до суду з позовом до ректора Української державної академії залізничного транспорту,  Української державної академії залізничного транспорту  про поновлення на роботі на посаді старшого інспектора Центру міжнародної освіти Української державної академії залізничного транспорту, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування   моральної шкоди у сумі 2000 грн.

В  обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з 02 жовтня 2000 року вона працювала у відповідача на посаді лаборанта Української державної академії залізничного транспорту  кафедри «економіка та галузевий менеджмент». 26 листопада 2001 року вона була переведена на посаду старшого інспектора Центру міжнародної освіти Української державної академії залізничного транспорту.

07 вересня 2009 року відповідачем було прийняте рішення про скорочення чисельності працівників Центру у зв’язку  з перерозподілом і передачею функцій з обліку і роботи з іноземними громадянами іншим підрозділам Академії.

21 вересня 2009 року їй було надано повідомлення  з пропозицією нової посади старшого лаборанта кафедри, а разі незгоди – звільнення.

10 листопада 2009 року її було звільнено по п.1 ст.40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що при розірванні  з нею трудового договору за п.1 ст.40 КЗпП України адміністрацією не було враховане її переважне право на залишення на роботі, оскільки вона має на утримання дитину-інваліда, а тому не могла бути звільнена з ініціативи власника відповідно до вимог ст. 184 КЗпП.

Представники відповідачів проти позову заперечували, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади проведено з додержанням вимог трудового законодавства. На підтвердження своїх доводів вказували на те, що 30 червня 2009 року на засіданні вченої ради було прийнято рішення про реорганізацію Центру міжнародної освіти Української державної академії залізничного транспорту де ОСОБА_1 займала  посаду старшого інспектора, у зв’язку з чим її посада та посада  методиста вищої категорії на   підставі наказу № 263 від 07.09.2009 року підлягали скороченню. Із вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена під розписку, а 18.09.2009 року їй було запропоновано іншу посаду, яка відповідала її професії і спеціальності.

Оскільки ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади  10 листопада 2009 року вона була звільнена по п.1 ст.40 КЗпП України. В цей же день отримала остаточний розрахунок та трудову книжку. Вимоги ст.184 КЗпП України на неї не розповсюджуються.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 червня 2010 року у задоволенні позову  відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог. Зазначала, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності  або штату працівників.

Факт скорочення штату працівників у відповідача, в тому числі старшого інспектора Центру міжнародної освіти Української державної академії залізничного транспорту, підтверджується матеріалами справи  (а.с.32, 33)

 Суд перевіряв, чи додержано відповідачем під час розірвання трудового договору з ОСОБА_1 порядку звільнення працівників і встановив, що будь-яких порушень законодавства про працю ним не допущено.

При звільненні ОСОБА_1 пропонувалась вакантна посада старшого лаборанта кафедри  «Механіка та проектування машин», відповідно її професії і спеціальності, від зайняття якої вона відмовилась, що  зокрема,  підтверджується  приєднаними  до справи актом і не оспорювалось позивачкою у судовому засіданні. (а.с.35,36).

Про звільнення позивачка була попереджена за два місяці.

 Звільнення ОСОБА_1 було проведено за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої вона являлась  (а.с.37-38).

    Посилання ОСОБА_1 на те, що при її звільненні відповідачем порушені вимоги ст. 184 КЗпП України є безпідставними, оскільки  згідно з вимогами ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", одинокою матір'ю є жінка, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з батьком дитини, тому положення вказаної норми на неї не розповсюджуються.

Та обставина, що ОСОБА_1 була попереджена про звільнення 21.09.2009 року, а звільнена із займаної посади 10.11.2009 року, тобто менше ніж через два місяці  не є порушенням норм трудового законодавства, оскільки за змістом ч.1  ст.49-2 КЗпП України таке попередження повинно відбутися не пізніше  ніж за два місяці. Тобто законодавець не заборонив, щоб таке звільнення мало місце раніше чим за два місяці після попередження.

Посилання суду у рішенні на письмові пояснення інспекторів відділу кадрів відповідача не суперечить вимогам ст.ст.57,64 ЦПК України.

В іншій частині рішення також відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Оскільки трудовий спір  вирішено відповідно до вимог закону, підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія

                                        У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1    відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від  04 червня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :