Справа № 22-ц-18267/10 Головуючий 1-ї інстанції – Гуляєва Г.М.
Категорія : спадкове. Доповідач - Шевченко Н.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Бобровського В.В.
суддів - Шевченко Н.Ф., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Назаренко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 03 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Борівської селищної ради, 3-тя особа ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Борівської селищної ради, 3-тя особа ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їхній батько ОСОБА_4, якому на праві власності належали земельні ділянки площею 0,0666 га та 0,1161 га, які розташовані АДРЕСА_1, Харківської області.
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 25 травня 2009 року за їх сестрою визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частині вказаних земельних ділянок після смерті їх батька.
Позивач ОСОБА_2 відмовляється від своєї частини спадщини на користь брата позивача у справі ОСОБА_3 Проте ОСОБА_3 переоформити на себе належні йому по закону частини земельних ділянок не може, оскільки на них відсутній Державний акт.
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 03 червня 2010 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав за ними право власності рівними долями на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0666 га, що становить по 0,0222 га та 2/3 частини земельної ділянки площею 0,1161 га, що становить по 0,0387 га, які розташовані АДРЕСА_1, Харківської області після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повних і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні з вирішенням питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Розгляд справи та постановлене рішення суперечить наведеним нормам.
Відповідно до ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що померлому ОСОБА_2 на праві власності належали земельні ділянки площею 0,0666 га та 0,1161 га, які розташовані АДРЕСА_1, Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету Борівської селищної ради народних депутатів № 29 від 23 лютого 1996 року.
Проте такі висновки суду не відповідають вимогам ст.116 Земельного Кодексу України, оскільки за змістом вказаної норми права набуття права землекористування як і права власності на землю, вважається завершеним після здійснення державної реєстрації земельної ділянки у Книзі записів реєстрації державних актів на права постійного користування землею і договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що померлий ОСОБА_2 за життя отримав Державний акт на земельну ділянку, передану йому у власність рішенням виконавчого комітету Борівської селищної ради народних депутатів № 29 від 23 лютого 1996 року та що вказаний Акт був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на права постійного користування землею і договорів оренди.
За таких підстав висновок суду про те, що спірні земельні ділянки входять до складу спадщини не відповідають встановленим обставинам, наявним матеріалам справи та вимогам ст.1218 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений тривалістю в шість місяців.
Дією, що свідчить про прийняття спадщини, є подача заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи позивачі у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини після смерті батька не подавали, тому вони могли звертатись до суду з позовом не про визнання права власності, а про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Враховуючи наведені обставини, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Борівського районного суду Харківської області від 03 червня 2010 року скасувати. Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні позову до Борівської селищної ради, 3-тя особа ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді