Справа № 22-ц-19239/10 Головуючий 1-ї інстанції – Бутенко В.М.
Категорія : право власності Доповідач - Шевченко Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Бобровського В.В.
суддів - Шевченко Н.Ф., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Назаренко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради, третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності на самочинне будівництво,
В С Т А Н О В И Л А :
22 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ізюмської міської ради, третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності на самочинне будівництво.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що їй на праві власності належить житловий будинок НОМЕР_1, що розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м АДРЕСА_1, Харківської області на підставі договору дарування від 12.10.2002 року.
Протягом 2004 року вона без відповідного дозволу міської ради та без оформлення технічної документації, збудувала на своїй земельній ділянці сарай літ. «Д», вбиральню і літній душ літ. «Б», «Г» відповідно, веранду літ. А-2, переобладнала кухню під житлову кімнату.
Самочинне будівництво не суперечить суспільним інтересам та не порушує права інших осіб.
Тому просила на підставі ст.376 ЦК України визнати за нею право власності на самовільно збудовані та переобладнані приміщення.
Представник відповідача Ізюмської міської ради позов не визнав, посилаючись на те, що у розумінні вимог ч.3 ст.376 ЦК України право власності не може бути визнане судом, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані об’єкти нерухомості, в установленому законом порядку ОСОБА_1 не передавалась.
Третя особа – інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області проти позову не заперечувала.
Рішенням Ізюмського міскрайонного суду Харківської області від 03 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити її позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
Вирішуючи спір, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст. 301 Закону від 20 квітня 2000 р. N 1699-III "Про планування і забудову територій", ст. 18 Закону від 16 листопада 1992 р. N 2780-XII "Про основи містобудування" будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 р. N 923, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на самовільно побудовані приміщення на підставі ст. 376 ЦК України.
Встановлено, що позивачка в установленому порядку до відповідача з питання оформлення на неї земельної ділянки в установленому законом порядку та прийняття в експлуатацію самочинно збудованих нею приміщень не зверталась, а тому не реалізоване нею право стосовно самочинного будівництва не підлягає судовому захисту.
Посилання ОСОБА_1 на те, що ніяких істотних порушень встановлених норм при зведенні самочинних приміщень не було допущено, правового значення немає з вищевказаних підстав.
Оскільки при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норми процесуального права і правильно застосовані норми матеріального права, то колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває законної сили з моменту її проголошення проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді: